Plugnikova.Psychology

Plugnikova.Psychology Психологічна підтримка та поміч. Арт терапевтичний напрямок. Рівний рівному. Ми разом все здалаємо.

Ну что ж, понеслась ❤️ и я наконец то приглашаю Вас мои друзья и гости на Курс «Откровенно ПРО деньги» 🤫не про то как за...
30/07/2024

Ну что ж, понеслась ❤️ и я наконец то приглашаю Вас мои друзья и гости на

Курс «Откровенно ПРО деньги»

🤫не про то как заработать деньги и не про финансовую грамотность🤔

Будет полезно и интересно ТОЛЬКО
умным,
эрудированным,
сознательным,
ответственным,
самостоятельным и
амбициозным личностям.

Вместе мы исследуем Вашу индивидуальную модель взаимодействия с деньгами, а Ваши ограничения станут ресурсами для открытия и развертывания денежного потока 😎

Все подробности в лс

Жити в моменті ☀️done 😎Довгоочікувана зустріч з Yuliia Farafonova+ сеанс арт терапії 🔥❤️🔥❤️ безмежно дякую Життя триваєT...
28/12/2023

Жити в моменті
☀️done 😎
Довгоочікувана зустріч з Yuliia Farafonova
+ сеанс арт терапії
🔥❤️🔥❤️ безмежно дякую

Життя триває
To be continued

🇩🇪🇺🇦
21/12/2023

🇩🇪🇺🇦

Приятно заканчиваю годГод открытий, опыта и новых смысловБлагодарю всех причастных
12/12/2023

Приятно заканчиваю год
Год открытий, опыта и новых смыслов

Благодарю всех причастных

10/08/2023

Как работает мозг подростка.
#подростки #нейробиология
Основные изменения, как оказалось, происходят в мозге. До недавнего времени считалось, что к моменту, когда мы начинаем ходить в школу, формирование основных структур головного мозга уже закончено. На самом же деле, с началом пубертата в мозгу вновь происходят масштабные изменения. Эти процессы вызывают длящиеся годами неврологические боли в теле, а также многочисленные видимые изменения. Поэтому наберитесь терпения! Если вы подросток, либо только в начале этого пути, либо причисляете себя к ветеранам бурного подросткового десятилетия — знайте, что в итоге вы получите более сильный, быстрый и сложный мозг! Эх, если бы мне рассказали об этом 20 лет назад!
Начнем, пожалуй, с самых тривиальных виновников подростковых мучений — гормонов. Это слово — своего рода упрощенное условное обозначение химических веществ, которые выделяются железами внутренней секреции и влияют на наше поведение. Но на самом деле, у гормонов есть много разных функций, не имеющих отношения к тому, где у вас растут волосы, что вас возбуждает и почему вы хмуритесь без видимых причин. Гормоны отвечают за работу сердца, за поддержание достаточного количества воды в организме, за рост внутренних органов, мышц, костей и кожи.
Большинство людей, говоря о подростковых гормонах, имеет в виду половые гормоны. И действительно, подростковый возраст подразумевает целую серию гормональных бурь, первая из которых обрушивается на вас еще до того, как вы окончили начальную школу.
В этот момент надпочечники начинают вырабатывать андрогены (прим.ред. – мужские половые гормоны), под влиянием которых сальные железы начинают производить секрет и кожа становится более жирной. Затем активируются апокриновые потовые железы, усиливая запах тела.
И далее накатывают гормональные волны, запускающие работу гонад – половых желез. Так, у мальчиков этот приток лютеинизирующих гормонов из гипофиза заставляет яички вырабатывать тестостерон, и внезапно его уровень увеличивается в 50 раз. Видоизменяется форма тела, стимулируется рост волос, и наращивается сухая мышечная масса. Подобным образом у девочек эстроген реорганизует места отложения жиров и стимулирует рост груди.
На самом деле, людям повезло, так как они испытывают безумие переходного возрасталишь однажды. Многие другие животные переживают похожее гормональное родео каждый новый сезон размножения, когда они входят в период сексуальной активности, называемый гоном или течкой. Некоторые мужские особи полностью перестают питаться в это время просто потому, что совершенно помешаны на сексе. Но даже с учетом вышесказанного, поведение подростков зависит не только от гормонов, как вы могли подумать. Есть и другие факторы.
К примеру, ваш драгоценный переменчивый подросток может быть то напористым, то злым, то подавленным, то ходить как зомби из-за хронического недосыпа. Сон жизненно важен для всех, но особенно — для детей и подростков, так как именно во время сна гипофиз вырабатывает гормон роста, необходимый для развития. Нормальный цикл сна, движимый суточными ритмами, в течение дня регулируется кортизолом, который помогает вам проснуться, а с наступлением сумерек — мелатонином, расслабляющим вас.
Но эта биология времени сна меняется по мере того, как мы взрослеем. И с началом полового созревания внутренние часы подростков сдвигаются.
У большинства взрослых мелатонин начинает вырабатываться около 22 часов вечера, а у подростков, согласно одному исследованию, — не раньше 1 часа ночи. Это может быть связано с тем, что гормональное буйство полового созревания задерживает выработку мелатонина, что частично объясняет, почему так много подростков бодрствует ночью, будто второе дыхание открылось, а потом с таким трудом вылезает из постели, когда звонит будильник.
Конечно, вопрос еще в том, что было раньше: курица или яйцо — ведь просмотр Симпсонов по ночам или игра в Call of Duty (прим. ред. – серия компьютерных игр в жанре шутера от первого лица военной тематики) еще больше стимулирует мозг, что, в свою очередь, задерживает выработку мелатонина. И все же некоторые ученые настаивают на переносе времени начала занятий в старших классах в надежде, что подростки смогут лучше сосредотачиваться.
Итак, мы имеем дело с половыми гормонами, которые меняют тело, и недостатком сна, с которым приходится считаться. Но все больше данных говорят о том, что есть еще что-то намного более важное, что делает подростков такими «подростковыми». Это их мозг. Как оказалось, мозгу нужно больше времени, чем мы предполагали, чтобы созреть полностью. Я не имею в виду размер, ведь уже к 6-ти годам наш мозг составляет примерно 95% мозга взрослого человека. Имеются в виду связи внутри мозга.
Взрослые обычно уже умеют принимать решения, взвешивая возможности и оценивая последствия. Они это делают, используя префронтальную кору головного мозга, которая отвечает за управление импульсами, эмоциями и формированием суждений. Нейроны этой области мозга переговариваются посредством синапсов с нейронами других областей, отвечающих, к примеру, за память или движение.
Проблема в том, что мозг подростков пока еще не всегда так работает. Префронтальная кора головного мозга продолжает развиваться вплоть до 25 лет. И синапсы, отвечающие за такое нейронное общение, все еще растут и специализируются. Все это происходит так медленно…
Пока мозг подростка продолжает развиваться, его аксоны — длинные, похожие на хвостики части нейронов, которые передают сигналы другим нейронам, — постепенно изолируются жировым слоем, так называемой миелиновой оболочкой. Эта прослойка сильно увеличивает скорость передачи информации между клетками, и в то время как она помогает взрослым быстро принимать решения, у подростков она все еще формируется. Эти изменения происходят медленно и начинаются в затылочной части головного мозга, где расположены наиболее древние и фундаментальные участки мозга, и постепенно затрагивают более «продвинутые» и сложные части. Префронтальная кора присоединяется и формируется в последнюю очередь.
Поэтому, когда ваши драгоценные подростки засиживаются до рассвета за просмотром «Ходячих мертвецов» в ночь перед экзаменом, помните: это вовсе не означает, что они глупы или ленивы! Просто их мозг еще не достроен в буквальном смысле этого слова.
В то же самое время, когда формирование мозга достигает своего апогея, начинается и этап прореживания лишних связей. Фактически ваш мозг начинает терять редко используемые связи в результате процесса, называемого синаптическим прунингом. Отсюда возникла теория о том, что данный этап можно назвать «пользуйся, не то потеряешь». То есть подростковый возраст можно провести с пользой для мозга: выучиться игре на музыкальных инструментах, заняться спортом, сочинять стихи, изучать языки. Потому что, занимаясь этими вещами, вы помогаете соединяться этим синапсам и делаете своим нейронным путям симпатичную устойчивую «причёску». В то же самое время, если вы будете весь день напролет играть в «Кэнди Краш» (прим. ред. — бесплатная онлайн игра, где надо собирать длинные цепочки из разноцветных сладостей, получая за это очки), именно эти связи у вас и останутся, но вряд ли они вам пригодятся.
Признаки активного формирования мозга можно также наблюдать, к примеру, в моменты эмоциональных реакций подростка. Группа учёных из больницы Маклейн в штате Массачусетс подсоединила к аппаратам МРТ группу взрослых и группу подростков и попросила их описать выражения лиц взрослых людей, представленных на фотографиях. Интересно, что, в то время как взрослые испытуемые правильно интерпретировали выражения лиц как страх, подростки говорили, что на этих фотографиях изображен гнев, удивление или состояние шока. Они также не могли уловить тонкие различия.
И не только это отличало эти две группы: результаты МРТ показали, что во время эксперимента у взрослых и подростков были задействованы разные участки мозга. У взрослых — префронтальный кортекс, отвечающий за рациональные решения, а у подростков в большинстве случаев это была инстинктивная реакция, то есть задействовался эмоциональный центр — мозжечковая миндалина, расположенная в затылочной части мозга. Эти результаты могут помочь объяснить, почему подростки испытывают частые перепады настроения. Во-первых, они склонны поспешно реагировать эмоциональным отделом мозга, не задействуя более рациональный отдел префронтальной коры. Во-вторых, они могут просто ошибочно интерпретировать выражения лиц, а следовательно, и намерения, стоящие за ними.
Префронтальный кортекс также отвечает за умение взаимодействовать и понимать других людей. Представьте, что может произойти, когда озабоченность неправильно принимают за гнев, а беспокойство — за разочарование. У «Принца из Беверли-Хиллз» (прим. ред. — американский комедийный сериал, в главной роли Уилл Смит, исполняющий самого себя в подростковом возрасте) есть целая песня на эту тему. Но правда в том, что не только родители не понимают подростков, подростки также часто не понимают окружающих. В ситуации, когда у подростков еще не полностью «подключены» отвечающая за эмоции мозжечковая миндалина и отвечающий за рациональное мышление префронтальный кортекс, трудно продуктивно эмоционально реагировать.
Такое реактивное, импульсивное поведение может также толкать на необдуманные поступки. Подростковый период — время экспериментов со всем, что под руку попадется: от выпивки и наркотиков до облизывания жаб. И, к сожалению, в это время развивающийся мозг наиболее подвержен формированию длительных пристрастий.
Исследования показали, что у подростков гораздо больше шансов приобрести зависимость от наркотиков или алкоголя по сравнению со взрослыми. Отчасти это связано с тем, что их мозг больше настроен на центры удовольствия. В то время как префронтальный кортекс подростков еще развивается, центр удовольствия (или подкрепления) к тому моменту уже давно сформирован.
Нейровизуализационные исследования показали, что в ситуации предвкушения большого удовольствия мозг подростков «загорается» намного ярче, чем мозг ребенка или взрослого в той же ситуации. Но если в перспективе незначительное удовольствие, то мозг подростка почти не реагирует. Проще говоря, если подростка погладить по головке, он отмахнется. А если дать ему возможность забить финальный гол или пойти на свидание со страстной красоткой, то в мозгу произойдет фейерверк.
Разумеется, в такой ситуации редко получается принять правильное решение. Перспектива получить неземное удовольствие в сочетании с болезненным давлением со стороны сверстников, плюс только что полученные водительские права, новые ощущения в половых органах и доступ к разным веществам — всё это может привести к не очень хорошим последствиям.
Но всё же долгий и подчас утомительный процесс перестройки организма в подростковом возрасте небесполезен. Многие ученые говорят, что длительный подростковый период позволяет дольше сохранять гибкость мозга. Да, из-за этого подростки медленнее «раскачиваются», но при этом лучше адаптируются в период подготовки ко взрослой жизни. С этой точки зрения импульсивность можно считать храбростью или независимым мышлением, угрюмость — новообретенной эмпатией, а возбудимость — страстностью. А это означает, что в наших подростках бурлит море невероятной энергии, которая готовится сделать этот мир лучше.

Подготовка английского текста: Елена Пирятинская

Сьогодні вже нове навчання
10/08/2023

Сьогодні вже нове навчання

перший модуль - пройдено
09/08/2023

перший модуль - пройдено

28/07/2023

ЗВОРОТНИЙ ЕФЕКТ, АБО ЯК МОЖНА ПІДТРИМУВАТИ

Підтримка буває різна, і вона індивідуальна.

Комусь достатньо зателефонувати, виговоритися і почути щире "я з тобою".
Хтось проїде через все місто, щоб подарувати близькому прості обійми.
Для іншого є важливою конкретну участь, дії у вирішенні проблеми.

Кожен сам вирішує, в якій формі давати і отримувати підтримку.

І все ж є слова, які маються на увазі як підтримка, а на ділі викликають протилежний ефект.

Ділюся своїм особистим списком (у вас він може бути свій).

1. "Тримайся!"
Що б там не хотіла сказати інша людина, але для мене це означає, що мені потрібно ще більше напружитися і терпіти. Як то кажуть, "грошей немає, але ви тримайтеся". Перша реакція - злість, жаль, що я поділилася труднощами, і бажання завершити спілкування. І ще прослизає думка про те, що людина звикла бачити мене на позитиві, а до "негативу" якось не готова.

До цієї ж серії відноситься заклик "потерпіти". Тут я відразу хочу послати, хоча б подумки.

2. "Це ще що, от у мене (моєї подруги)!"
Може бути, ви і хочете підтримати в цей момент, але на ділі лише знецінюєте те що відбувається і позбавляєте права іншу людину переживати так, як йому переживається. Засмучуватися, злитися, сумувати, ображатися - це його стан зараз, ні більше і не менше.

Слова із серії "нічого страшного", "no pasa nada" або вже зовсім жорстке "no hagas un drama" ( «не драматизуй!") - це не підтримка, а бажання скоріше позбутися незручного зараз співрозмовника.

І сюди б я віднесла зовсім екстремальний варіант, коли людині пропонується з'їздити в дитбудинок (бажано місцевий) або згадати про голодуючих дітей в Африці. Таких людей краще відправити в сад негайно.

3. "А я думала, у тебе (у вас) все добре ..." (якщо мова йде про відносини)

Коли я чую ці слова, моя проблема раптом стає ще більше і важче, а мені все гірше і гірше ... І відразу хочеться відповісти: "Ну, вибач, якщо зруйнувала твій ідеальний образ мене!". Сьогодні мені добре, завтра - погано, а післязавтра - знову добре. Це життя. Одне не скасовує іншого, а просто слід за ним. Немає нічого гіршого підводити риску і робити висновки тільки через одну подію.

4. "Тобі просто треба ..."
Далі слідує список порад, які, на думку співрозмовника, потрібно просто виконати, і проблема вирішиться сама собою. Часто цим грішать чоловіки і любителі вигулювати "біле пальто". Не знаю, як у вас, а мені від непрошених порад стає ще гірше. Крім цього, такий спосіб лише культивує безпорадність.

5. "Все буде добре!"
Якщо вимовляються тільки ці слова, а конкретну допомогу людина не ризикує запропонувати, виникає відчуття, що від вас хочуть просто звільнитися. Формальний спосіб підтримати без участі і присутності може лише посилити почуття самотності і безпорадності

З одного боку, напевно, логічніше сказати: "Ах, які ж всі безсердечні, навіть підтримати толком не можуть!".

А з іншого - я розумію, що це моя і тільки моя відповідальність заявити, який тип підтримки мені необхідний. Що саме я від тебе чекаю, коли зараз мені погано і самотньо. Яких слів, дій. А ти сам вибираєш, чи можеш ти мені це дати чи ні. І це моя відповідальність зупинити тебе, якщо твої слова не надають сил, а навпаки.

Для себе я зрозуміла, що найголовніше в підтримці - це присутність і ділення. Коли інша людина просто перебуває поруч, не кажучи нічого спеціального. У ній є досить сили, щоб перебувати зараз в цьому моменті разом з тобою. Дихати, чути твої почуття і просто бути. А я можу спокійно розділити своє напруження і відчай, знаючи, що воно не буде знецінено або проігноровано. З такою щирою присутністю важка ноша хоч на час, але стає легше.

Якщо ви бачите близьку людини у важкій ситуації і хочете, щоб вона відчула вашу підтримку, не губіться в здогадах, як краще це зробити, а запитайте: "Чим я можу тобі допомогти зараз?".

Чи ризикнете ви поставити це просте запитання або сховається в звичних кліше, вирішувати вам.
Дінара Таірова

28/07/2023

ЧОТИРИ ТИПИ ГОРЯ, ПРО ЯКІ ВАМ НІХТО НЕ СКАЗАВ.
І чому важливо називати їх горем.
Так склалося, що слово «горе» розуміється виключно як реакція на смерть. Але така вузька інтерпретація не дає нам побачити весь спектр людського досвіду, який створює і провокує стан горя. Ось чотири типи горя, які ми можемо переживати і які не мають відношення до смерті.
1. Втрата ідентичності: втрата ролі або почуття приналежності.
Наприклад:
- Людина, що проходить через розлучення, яка відчуває втрату статусу «чоловік / дружина».
- Жінка, що пройшла через рак грудей і переживає втрату відчуття себе жінкою після подвійної мастектомії.
- Батько дорослих дітей, переживає синдром «порожнього гнізда» і втрату ролі батька в її прямому розумінні.
- Людина, що втратила або змінила роботу, переживає втрату своєї ідентичності.
- Людина, яка залишила релігійну групу, відчуває втрату приналежності спільноті.
Коли б людина не втрачала свою первинну ідентичність, вона горює про втрату частини себе. Люди сумують про те, ким вони були і в кінцевому підсумку буде необхідно створити нову історію свого життя, яка б включала в себе і цю втрату. У деяких випадках, ідентичність здається вкраденою, як у випадку з людиною, яку поставили перед фактом розлучення або як в прикладі з раком грудей. Для цих людей горе посилюється відчуттям втрати контролю над ситуацією. Інші ж самі роблять вибір про зміну ідентичності, як у випадку звільнення з роботи або з релігійної групи. І хоча такий варіант може звучати як більш простий, такі люди можуть проходити через горе з подвійними переживаннями - адже вони самі вибрали піти від того, по чому будуть нудьгувати. Вони можуть відчувати себе набагато менше в праві сумувати про втрату своєї ідентичності, тому що начебто як самі прийняли таке рішення.

2. Втрата безпеки: втрата відчуття фізичного, емоційного і психічного благополуччя.
Наприклад:
- Люди, які пережили фізичне, емоційне або сексуальне насильство, які намагаються повернути собі безпеку повсякденному житті.
- Сім'ї, які відчувають фінансові та житлові проблеми, відчувають себе на межі виживання, незахищеними і нестабільними.
- Діти розлучених батьків, які горюють про втрату «непошкодженої» сім'ї (хоча вони можуть так це не формулювати навіть для самих себе).
- Члени спільноти, які зіткнулися з насильством всередині неї і відчувають себе дестабілізованими і в небезпеці.
- Людина, що довідалася про невірність партнера, може більше не відчувати себе в емоційній безпеці в цих відносинах.
На базовому рівні очікується, що ми повинні відчувати себе в безпеці в наших будинках, спільнотах і в наших відносинах. Втрата почуття безпеки, чи то в фізичному сенсі (після «злому» вдома або тіла) чи то в емоційному (після зради) може перетворити весь світ людини в небезпечне місце. Симптоми втрати безпеки можуть виражатися у над-тревожності навіть при відсутності явної загрози або в нечутливості до подій навколо. Для багатьох, особливо для страждаючих від посттравматичного стресового розладу, нечутливість і над-тревожність можуть чергуватися. Людям, які пережили травму, насильство і / або нестабільність дуже важко відновити почуття внутрішньої безпеки, навіть коли все навколо вже стабілізувався. До задачі лікування від травми додається горе від втрати почуття безпеки і необхідність навчитися вибудувати його заново.
3. Втрата автономності: втрата можливості управляти своїм життям і необхідними справами.
Наприклад:
- Людина з дегенеративним захворюванням, що горює про втрату фізичних і / або розумових здібностей.
- Літня людина, нездатна більше дбати про себе сама, яка журиться про своє згасання (це може так само супроводжуватися втратою почуття ідентичності як значимого члена суспільства).
- Людина, що переживає фінансову кризу, яка втрачає почуття незалежності і виявляється в ситуації, коли необхідно покладатися на інших.
Цей тип горя пронизує саму суть потреби людини керувати своїм тілом і своїм життям. Втрата автономності провокує горе від втрати почуття контролю і занурює в боротьбу за підтримку почуття свого Я. У разі хвороби або обмежених можливостей втрата автономності (і часто в додаток втрата ідентичності) відбивається в кожному кроці. Зниження здібностей змушують сумувати про втрату незалежності і незалежного функціонування. Людина, що страждає від серйозних фінансових втрат, теж може відчувати почуття втрати, виражене в тому, що її можливості значно звузилися, а також жити з почуттям повного провалу і відчаю. Перед такими людьми стоїть завдання оплакати свої втрати і переформулювати для себе - хто ж вони тепер перед лицем цих обмежень.
4. Втрата мрії і очікувань: віч-на-віч з мріями, що не збулися.
Наприклад:
- Людина або пара, що зіштовхнулася з безпліддям.
- Студент відмінник який намагається знайти своє місце в «реальному світі».
- Людина, чия кар'єра зовсім не відповідає її очікуванням.
- Людина, чиє співтовариство раптово стало підтримувати політичні ідеї, з якими вона не згодна.
Цей типу горя характеризується глибоким почуттям дезорієнтації. Багато хто з нас живуть з відчуттям, що ми знаємо, як влаштований цей і світ і що ми більш-менш уявляємо, що нас чекає в майбутньому. Коли життєві події розбивають наші очікування, людина може відчувати глибоке горе і почуття несправедливості. Людина або пара борються за зачаття і студент, який намагається знайти своє місце в світі, можуть відчувати почуття невдачі, яке лише посилює горе. Вони можуть почати порівнювати своє життя і свої результати з іншими. Несподівані політичні зміни можуть призвести до втрати знайомої реальності і до почуття абсолютного нерозуміння як функціонує світ.
Повернути слову «горе» належне йому місце.
Втрата ідентичності, безпеки, автономії і надій - всі ці втрати можуть призводити до почуття горя. Скорбота і бідкання як образи можуть допомогти кожному з нас пройти через момент або період хаосу з делікатністю, яку ми надаємо скорботному. Скорботний отримує співчуття і має право на гнів, смуток, заціпеніння, дезорієнтацію і нелінійне зцілення зі своїми «відкатами» назад. Слово "горе" одночасно делікатно характеризує внутрішню реальність процесу і дозволяє (легітимізує) і конкретизує наш внутрішній процес для інших людей.
У той час як багато хто переживає невдачі і трагедії життя сумуючи і будучи засмученим, інші відчувають, що вони не мають права на це слово.

Тому я даю вам дозвіл.
Ви можете сумувати.
Ви можете горювати.
Ваша втрата справжня.
Сара Епштейн.

Навчання триваєДалі буде
27/07/2023

Навчання триває
Далі буде

Address

Mykolaiv
54018

Telephone

+380979972400

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Plugnikova.Psychology posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Practice

Send a message to Plugnikova.Psychology:

Share