What are the opening hours?

Monday 09:00 - 19:00 Tuesday 09:00 - 19:00 Wednesday 09:00 - 19:00 Thursday 09:00 - 19:00 Friday 09:00 - 19:00 Saturday 10:00 - 21:00 Sunday 10:00 - 21:00

https://www.facebook.com/1037811762945305/

Центр розвитку сім'ї Синтез, Трубников, 30, Nikopol (2026)

15/03/2026

Дивуюсь, як цікаво переплітаються між собою події.

Сьогодні проводили розстановки.
Було три клієнтські роботи, і половина учасників групи — люди, які вперше торкалися цього методу.

І знову можна було побачити, наскільки мудрий цей процес — і те, що ми, розстановники, звикли називати Полем.

По-перше. Кожна робота була наче хрестоматійною. Якби існував підручник з цієї науки, записи цих робіт цілком могли б стати його сторінками.

Для новачків Поле ніби влаштувало дуже послідовне й бережне знайомство з розстановками.

По-друге — і це трапляється майже завжди — ті, хто приходять у групу вперше, після роботи кажуть:
«Це було про мене. Про мої стосунки, про мої почуття…»

По-третє, дивує, як гармонійно кожна робота, кожен запит вплітаються в життя.
Від співпадінь імен, історій, сценаріїв — до проживання відчуттів і емоцій, іноді навіть ще до початку роботи групи.

Ця гармонія — і про цілісне проживання життя, і про цілісність особистості.

Це той духовний рівень, той рух Духу, про який говорить Берт Хеллінгер — автор методу розстановок — і Віктор Франкл у своїй концепції логотерапії та екзистенційного аналізу.

Можна сказати, що це схоже на складання великої картини з безлічі маленьких пазлів (хоча це, звісно, лише дуже спрощена метафора життєвої гармонії).

Знаю, що після розстановок, часто буває так, що пазлики продовжують складатись, наче "самі собою", ще деякий час!
І ведеться це складання саме з духовного рівня!

Сьогодні і наші пазли теж складалися в ціле.
Це проявилося у вирішенні кількох питань, які давно залишалися відкритими.

І ось ще один «пазлик» у моєму професійному житті. Він прилетів до мене саме в той час, коли ми проводили розстановки 🙂
Отримала відповідь на свій запит щодо членства в НПА — Національній психологічній асоціації.

І ось тепер тримаю в руках посвідчення.

Маленький знак того, що ще один фрагмент мого професійного шляху став на своє місце.

Хочу побажати всім добрим людям, усім живим істотам: нехай наш зв’язок із Духовним завжди допомагає нам знаходити правильний напрям і проходити той шлях, який веде нас до сенсу.

І, можливо, саме так і складається наше життя — пазлик за пазликом — поки раптом не починає проступати сенс.

15/03/2026

Хочу сьогодні писати про приємне.
І це зовсім не тому, що навколо стало менше болю, несправедливості чи гніву. Ні.
Скоріше тому, що іноді особливо важливо помічати життя там, де його намагається перекрити війна.
Бо якщо під час війни зовсім перестати помічати життя — війна починає забирати у нас більше, ніж території.

І важливо: це не про спробу не бачити біль, травму чи гнів через численну несправедливість довкола.

Це радше про бажання додати хоча б ложку меду в бочку дьогтю. І не кажіть, що це безсенсовно.

Попри все життя продовжується.

Навіть більше — з кожним днем воно потроху наповнюється тими справами, які були в нашому житті до війни. І разом із цим з’являється відчуття, що життя повертається в сьогодення.

До війни підлітки й робота з ними були для нас одним із тих занять, які приносили справжню радість. Це робило життя багатьох підлітків — а часто й їхніх батьків — цікавішим, живішим, більш осмисленим.

З початком повномасштабного вторгнення ми «поставили на паузу» підліткові групи.

Тоді з’явилося багато іншої роботи — ніби більш термінової і важливої.

Думалося:

«От із підлітками знову поїдемо на кемпи, коли закінчиться війна».

А іноді приходила інша думка:

«А чи поїдемо?..»

І від цього ставало трохи сумно.

Йшли місяці.
Потім роки.

І разом із ними приходило розуміння: на «паузі» ми вже занадто довго.

Повернення до роботи з підлітковими групами — це ніби ковток свіжого повітря.
Новий. І водночас старий, давно забутий.

Ми дуже радіємо, що дозволили собі — або, можливо, просто наважилися — повернути цю частину нашої роботи.

І зараз, із особливим тремтінням усередині, збираємо нову підліткову групу.

Вони неймовірні.
Кумедні й водночас дуже серйозні у своїх роздумах.
Імпульсивні, активні — і разом з тим сором’язливі та боязкі.
Іноді безпорадні, а іноді — «суперекспертні».
Щирі, трохи гонористі — і водночас такі, що дуже потребують підтримки, супроводу, розмови.

А ще вони дивовижно відгукуються на розмови з глибоким філософським і життєвим змістом. І для мене це особливо цінно.

Ось такими ми бачимо сьогоднішніх підлітків.

Вони — діти, які переживають війну.

Діти, які будуть будувати майбутнє нашої країни.

Діти, що колись стануть елітою н

09/03/2026

Розстановки за клієнтським запитом.

Якщо у вашому житті є питання, якийсь "затик", де ви загубились і не бачите шляхів рішення. Або недостатньо ясності про причини того, що відбувається. Або відчуваєте, що є щось, що ви не можете зрозуміти, пояснити, виплутатись.
Вам сюди!
По- перше, це знайомство з системними законами, які впливають на наше життя. Знати їх - це додати собі ясності в багатьох ситуаціях.
По-друге, це дослідження несвідомих чинників, що керують вашим життям. Усвідомити - це мати здатність цим керувати!
По-третє, це тренування в здатності мати контакт із собою (тілом, станами, почуттями, думками), розвиток своєї інтуїції.
Можемо додавати четверте, п'яте, шосте...
Але зупинимось.
Бо краще побачити, відчути, пропустити через себе, ніж 100 раз про це почитати, почути.

Тому доєднуйтесь.
Це і цікаво і корисно.

Вартість участі замісників - 300 грн

08/03/2026

Чи має людина свободу вибору?
Чи все в нашому житті вже визначено обставинами?

На одному з «крутих» і розкручених семінарів у такого ж «крутого і розкрученого» психолога моя думка не співпала з авторською.
Мова йшла саме про свободу вибору.
Той крутий психолог доволі зухвало доводив, що свободи волі не існує.
Я не погодилась.
Дискусія тривала якийсь час, але кожен залишився при своїй думці.
За дивним співпадінням — або, можливо, за іронією долі 🙂 — дорогою на цей семінар ми з Андрієм слухали аудіокнигу «Людина в пошуках сенсу» Man's Search for Meaning Viktor Frankl.
І ще більше іронії в тому, що відбувалося це приблизно за тиждень до повномасштабного вторгнення.
Минуло чотири роки.
Я не полишаю своїх міркувань і досліджень про те, як у житті людини проявляються Доля і Свобода вибору.
Хотіла написати: «так склалися обставини».
Але насправді — ми прийняли рішення жити в Нікополі, у зоні активних бойових дій.
Ми не обирали жити у війні — це доля.
Але ми обираємо, що будемо робити в цих обставинах.
Щодня поруч із небезпекою, поруч із втомою, поруч із невизначеністю я бачу дуже різні людські вибори.
І саме це стало для мене живим полем дослідження.
Для мого професійного зростання це неймовірний досвід.
Я спостерігаю, досліджую, розмірковую і бачу, як у полі неможливості повного контролю людина займає свою позицію.
Позицію — тобто те, що вона обирає всередині обставин.
І саме з цієї позиції відкривається сенс — орієнтир і напрям життя.
Це поле сенсу ніби збирає життя в цілісність.
Схоже, що поступово визріває певна концепція.
Або, простіше кажучи — формула:
Доля ставить людину в обставини.
Воля визначає її позицію.
Сенс показує напрям.
Сьогодні я підготувала презентацію і алгоритм для групового дослідження.

Завтра разом з групою будемо досліджувати кожен своє питання:
Як у полі тих обставин, які підготувала для мене Доля, я можу мати Свободу Вибору?

Цікаво?

Можливо, саме це питання сьогодні стоїть перед багатьма з нас.

Ще можна встигнути приєднатися.

Для цього заповніть форму

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdpHC2fW_Fehupb91sx3QznGwOYgBHg6Zj7G-E22QWKZBlmLg/viewform?usp=header

А ви у своїх обставинах що обираєте сьогодні — Долю, Волю чи Сенс?

07/03/2026

Коли діти співають про маму.

Учора в місті під обстрілами діти співали пісню про маму.

Вчорашній день у нашому "Синтезі" був насичений емоціями — дитячими й дорослими.

Ми вкотре святкували життя,🌷🌟 незважаючи на весь той треш (не буду тут перераховувати чергові руйнування — вони крають серце кожного нікопольця).

Але ми все одно святкували.
Свято весни.
Свято любові, чуйності й тепла людських сердець. 🌸

Коли ми готувалися до свята, багато говорили з дітьми про весну: сонечко, тепло, квіти, птахів… і, звичайно, про мам.
Вчили пісеньку про маму.
Щоб дітям було зрозуміло значення слів, ми обговорювали їх: як вони це розуміють, як це відбувається в житті.
Говорили про те, як мама піклується, іноді не спить вночі, втомлюється…
І це так зачіпало, так торкалося маленьких сердець! 💛 До сліз...

Одна дівчинка, яка тільки починає говорити, настільки полюбила цю пісню, що постійно просила вмикати її знову і знову — могла слухати по 3–5 разів підряд, лише підмугикуючи.

Ми підібрали рухи — і вона “співала” їх рухами.

Інший хлопчик, який уже вважає себе дорослим ( бо ж йому цілих 6(!) років😏, після свята сказав мамі:

— Я так співав, що сам чув свій голос…

Помовчав і додав:

— І чув, що ти у мене в серці.

Коли діти заспівали на святі, Андрій не стримався — пішов на рецепцію.
Каже, торкнуло до самої глибини.
Відчув, яку важливу справу ми робимо.
Сльози були не від пісні.
І не лише від того, що її співають такі малі.
А від самої ситуації:
на дворі — отой п*пець,
а тут — тепло людської душі.
Любов, яка розходиться довкола.

Вчора і позавчора — як і майже кожного ранку — наші співробітники йдуть на роботу під звуки вибухів.
Щоб відкрити двері дітям — у тепло, пісні і звичайне життя.

Свято сколихнуло стільки емоцій — у батьків, дітей, наших співробітників…
Я вдячна їм за це.

Після свята я почувалася виснаженою фізично, але дуже наповненою емоційно.
Навіть трохи переживала, чи вистачить сил: ще мала провести дві консультації, а зранку наступного дня — ще.
Думала: тільки б не захворіти.
Але все добре.
Я впевнена, що те тепло сердець і відчуття задоволення від зробленої справи зробили своє — сили відновилися.

Ввечері батьки писали свої подяки.
І це теж дуже наповнює

05/03/2026

Це був для мене справжній виклик!

Коли в професійній спільноті Асоціація логотерапії та екзистенційного аналізу в Україні запросили залучитися до написання статей, я подумала, що хочу зробити свій внесок в спільну справу!
Тим більше, що маю неймовірну можливість спілкуватися і спостерігати незламність людського духу цивільного населення в зоні активних бойових дій - моїх рідних незламних Нікопольців. Їх свідчення, їх досвід, їх силу духу має чути і бачити Світ!

Я подумала, оскільки я маю досвід написання книжок, то і з статтею впораюсь.😅
Але це було для мене дуже не просто.😱🫣 Академічний і творчий авторський текст - це такі різні штуки. Як на мене, це зовсім різні полюси. Та й саме дослідження - воно має бути науково обгрунтоване, з дотриманням певних вимог. 😨 Прийшлось перечитати купу літератури, 📚проштудувати підручники з соціології, взяти кілька фахових консультацій🍳. Та й саме дослідження, складання опитувальнику, обробка анкет, глибинні інтерв'ю потребували дуже багато часу,🕒 якого в мене не дуже багато вільного.

Я не науковець, я практик. І маю визнати, що незважаючи на купу витраченого часу, опитування, глибинні інтерв'ю, спілкування з людьми - з цими неймовірними людьми🩵💛, що своїм життєвим досвідом доводять, що людські цінності і сенси життя - це найпотужніша сила, яка тримає у найстрашніші часи - вони варті тих зусиль, які мені прийшлося докласти і часу, що пішов на цю справу!
Я все-таки довела справу до логічного кінця, хоч, признаюсь чесно, на етапі оформлення і підготовки до здачі статті мені просто хотілося кинути цю справу.

І ось моя стаття в журналі "Екзистенційний вимір"♥️ поряд з фахівцями - логотерапевтами, у яких зараз навчаюся! Тому пишаюся і вдячна собі за наполегливість. 💪
Не знаю, чи наважусь ще колись на написання статті в наукових виданні? Академічне письмо - трохи не моє).
Але ж писати люблю)🩷

Залишу тут посилання на журнал, може кому буде цікаво

https://evjournal.com.ua/arkhiv/

А також окремо на статтю, про наших незламних Нікопольців!

https://drive.google.com/file/d/1K6CcCPWSJKPFtvZCUU35hXMjcQWNUeIw/view?usp=drivesdk

Ось, іще такий досвід є в моїм житті.

02/03/2026

Доля чи вибір?
Особливо гостро це питання звучить тоді, коли життя не питає, чи ми готові.
Коли обставини тиснуть.
Коли доводиться дорослішати швидше, ніж планували.
Я багато розмірковую про межу між заданим і обраним.
Про те, де “так склалося”, а де — “я так вирішила”.
Запрошую вас на глибоке онлайн-дослідження проявів долі та свободи вибору в житті людини.
📍 9 березня о 18:30
📍 Онлайн формат
Ми будемо працювати на перетині:
— нумерології як мови життєвих задач;
— архетипів системи Таро як образів внутрішніх сценаріїв;
— феноменології замісницького сприйняття і морфогенетичного поля — щоб відчути те, що зазвичай не видно, але впливає.
Це не про передбачення.
Це про ясність.
У результаті ви зможете:
— побачити свої життєві задачі та потенціал;
— зрозуміти, де саме у вашому житті є свобода вибору;
— окреслити напрямки розвитку в психічному, фізичному і духовному просторі;
— відчути більше внутрішньої опори.
Бо доля — це структура.
А свобода — це спосіб, у який ми її проживаємо.
Якщо вам важливо не просто рухатися, а розуміти свій шлях — буду рада досліджувати разом.

01/03/2026

Вітаємо всіх і запрошуємо на зустріч 14 березня об 11:00
Тема:
“Спілкування. Який я?”

Іноді найгучніше в нас — це не слова.
А думка:

“А раптом я зайвий?”
“А якщо я скажу щось не те?”
“А якщо вони подумають, що я дивний?”
“А якщо зі мною просто не хочуть бути?”

І тоді ми:

— мовчимо, хоча маємо що сказати
— сміємось, хоча болить
— погоджуємось, хоча всередині — «ні»
— підлаштовуємось, щоб нас не відкинули

Бо страшно бути “не таким”.
Страшно бути тим, кого не вибрали.

Але правда в тому, що майже кожен підліток хоча б раз відчував себе зайвим.
І майже кожен думає, що тільки він так почувається.

На цій зустрічі ми будемо говорити про те, про що зазвичай мовчать:

— як витримувати страх осуду?
— як реагувати, коли тебе не прийняли?
— що робити, якщо ти “не в форматі” компанії?
— як не втратити себе, намагаючись сподобатись?
— як будувати стосунки без ролі “зручного”?

Це не лекція про “будь впевненим”.

Це простір, де можна чесно сказати:

“Мені страшно.”
“Мені важливо.”
“Я не знаю, який я.”

І поступово — дізнатися.

Бо справжня сила — не в гучності.
Не в популярності.
І не в тому, щоб усім подобатися.

Справжня сила — в тому, щоб не зрадити себе.

У внутрішній чесності.
У здатності залишатися людиною — навіть коли страшно.

І якщо ти відчуваєш, що хочеш більше опори всередині —
тобі сюди.

Тут не вчать бути “ідеальним”.
Тут вчаться бути собою.

01/03/2026

Вчора заїхали до автомобільної майстерні, і поки майстер діагностував наше авто, я стояла на дворі і насолоджувалась тим неймовірним відчуттям вмиротворення, яке повнилося всередині.
🌞Сонечко світило і навіть пригрівало, і, якщо стати просто навпроти його проміння, так, що воно світить в обличчя, заплющити очі, крізь повіки пробивається сонячне світло червоним, мені здалося, що так можна простояти досить довго. Але ж ні. Протилежна, тіньова сторона, відчуваю, починає мерзнути (все ж таки повітря ще досить холодне). В нас завжди є свобода обирати. Навіть в обставинах, що обмежують. Якщо неможливо обирати дії, то хоча би ставлення.
В мене була можливість обирати дії. І це прекрасно! Ось, розвертаєшся до сонечка тепер цією стороною і насолоджуєшся його теплом.
Так я стояла і впускала в себе сонце приблизно з пів години. За цей час десь були чутні вибухи, до того ж треба дослухатися, чи не дзижчить дрон над головою, але все одно - ці пів години були неймовірні. Я хотіла думати про те, що опинилася в мирному просторі, що навколо безпечно і що життя таке прекрасне в своїй простоті. Я згадувала Віктора Франкла, який розповідав, як в концтаборі у в'язнів була можливість милуватися заходом сонця. І подумала, що ми щасливі, бо можемо милуватися і сходом сонця і заходом.

Сьогодні 1 березня. Вся вкраїна, мені здається, вдихнула. Ну, дочекалися! Ми дожили до весни! Позаду суцільна темрява, холод. Попереду - світло, сонце, пробудження природи, розвиток зелені, квітів, тепло.

Гарний настрій: можна вийти в двір і трохи почати впорядковувати рослини після зими, згрібати сухе бадилля, звільняти місце для новенького, зеленого квіту. Вже повитикалися з землі тюльпани, гіацинти, першоцвіт та інша рання зеленина. Це дає привід для радощів. Адже життя продовжується!
Святкуємо весну!
Святкуємо життя!

P.s. На фото зеленина, яку я посіяла в горщик ще в листопаді, щоб очі раділи гарному крізь зимову сірість і темряву. Ось які вони вже виросли. Навіть головки з цвітом вже повикидали чорнобривці. Наші, українські!

До того ж, насіння сенсовне - бо воно з бейджа, який виготовлений з екологічно чистих складових із насінням всередині. Цей бейдж я привезла із міжнародної конференції з Л

26/02/2026

Війна виснажує тіло. Довготривалі стреси, розпач, невизначеність, фонова тривога - не проходять так, щоб не залишити по собі сліди.

Війна, де б ти не був, підточує психіку: постійна небезпека, задачі вижити, зберегтися, адаптуватися, інтегруватися, підтримати, співчувати, слідкувати за змінами, бути в курсі новин, а вони щодень - то більше забирають опору.

Як тут не "поїхати дахом"?
Що допоможе тілу?
Як тримати зв'язок з духовною частиною, яка не хворіє?

Спостерігаючи за собою, за тими, хто поряд, бачу що часто фокус уваги більше спрямований на щось одне: або на фізичне, або на психічне, або на духовне.
Але ж людина - істота цілісна. Тут переплетені, поєднані, взаємопроникнені всі ці складові.
Напевне, в цьому ж якийсь задум?
Багато фахівців з різних сфер досліджували це.

Пропонуємо дослідити вашу цілісність: куди більше спрямована ваша увага саме зараз?
А головне, повернути собі здатність відчувати власну цілісність.
Так, саме повернути, не навчити, не розказати, не натренувати, а повернути, згадати.
Впевнені, що всередині у кожного з нас є це відчуття і цей контакт із кожним з трьох вимірів: фізичним, психічним і духовним. А також (важливо!) відчуття інтегрованості, неподільності - цілісності.
Саме цілісність і є тим ресурсом, якого потребуємо в ці не прості часи.
Досліджувати будемо за допомогою системної феноменології, структурних розстановок.
А відчувати в тілі, в почуттях, спостерігати в думках, образах.
Буде цікаво і корисно.
Зустрічаємось в он-лайн 1 березня о 16:00.
Вартість участі - 500 грн.
Посилання в zoom за запитом

23/02/2026

4 роки клятої війни
‎Я часто ловлю себе на тому, що подумки веду літопис подій за часи війни. Згадую, описую, аналізую, порівнюю, іноді просто спостерігаю і так хочу колись зробити це свідченням. Для нащадків, для історії, в краще для того, щоб зберегти людяність, гідність і ті цінності, які тримають в важких життєвих викликах.
‎ Є теми, про які важко писати, їх я залишу на "після" війни, якщо доживу
‎Іноді на писання банально не вистачає часу.
‎Іноді сил.
‎А частіше всередині настільки всього багато, що охопити не можливо. Це теми, які не поміщаються в текст, бо проживаються тілом, нервами, вони живуть в думках, просочуються в реакції, в поведінку. Це буде проживатися роками не тільки нами – реальними свідками війни, а й нашими нащадками, 7 поколінь після. І коли намагаєшся це згорнути в кілька абзаців, здається, щось зраджуєш або спрощуєш.
‎Чотири роки війни - це не тільки про небезпеку, втрати, розпач, біль. Це чотири роки досвіду, дорослішання, відкриття сенсів, усвідомлення власних цінностей і меж відповідальності. Ми не обирали жити у війні, але кожен день ми обираємо, як діяти, як відповідати на питання, які ставить життя.
‎Це чотири роки пірнання в глибину життєвої мудрості і відкриття всередині себе сили, про яку ми навіть не могли здогадуватись - сили людського духу, що описував в своїх працях Віктор Франкл.
‎4 роки. Для когось це просто час, просто цифра. Для нас же - це чотири роки щоденної праці, щоденних виборів і щоденних маленьких сенсів.
‎В 22-му ми зробили вибір лишитись в Нікополі, в місті, яке стало зоною прицільного вогню з відстані 5-7 км від Запорізької атомки - найбільшої атомної станції в Європі, окупованої рашистами, котрі цинічно спрямовують смертельне знаряддя на мирне місто, на цивільних людей.
‎Прийняти рішення залишитись було дуже не просто. Коли над дахом твого дому летять снаряди з "градів", важкої арти. Коли лягаючи в ліжко, ти не можеш заснути, бо дослухаєшся, коли ж почнуться "виходи" і куди "прилетіло". Коли виснажені від неспання (бо на початку місто обстрілювали лише вночі) ти підіймаєшся і їдеш відкривати двері нашого центру "Синтез" для 2-3 маленьких відвідувачів.
Далі в коментарі

Центр розвитку сім'ї Синтез

15/03/2026

15/03/2026

09/03/2026

08/03/2026

07/03/2026

05/03/2026

02/03/2026

01/03/2026

01/03/2026

26/02/2026

23/02/2026

Address

Opening Hours

Website

Alerts

Contact The Practice

Shortcuts

Share

Category

Monday	09:00 - 19:00
Tuesday	09:00 - 19:00
Wednesday	09:00 - 19:00
Thursday	09:00 - 19:00
Friday	09:00 - 19:00
Saturday	10:00 - 21:00
Sunday	10:00 - 21:00