23/04/2025
Питання пролапсу мітрального клапану піднімається дуже часто серед пацієнтів, бо їх турбує невизначеність та нерозуміння поняття, яке є досить цікавим, хоч і банальним бо його найчастіше обговорюють. Поясню все на прикладі мого пацієнта. Звертається чоловік віком 35 років для планового обстеження зі скаргами на періодичне поколювання в ділянці серця, інколи стиснення в грудях і прискорене серцебиття. Чисто формально зробили ЕХО серця, і знайшли там багато цікавого, що і не могли підозрювати. Серед основних структурних змін були виражена мітральна регургітація при значному пролапсі обох стулок. Патофізіологія такого пролапсу, як і анатомія, бере свій початок ще з народження. Частіше виявляється в пацієнтів молодого віку. Накопичення протеогліканів в стулках та клапанного апарату- міксоматозна дегенерація призводить до дифузного надмірного потовщення структур, утворенням губчастих грудок. Може бути повʼязанеа з розщеплення стулок, подовження хорд, фіброзу мʼязів, кальцифікацією. Саме визначення синдрому Барлоу- це дифузна міксоматозна дегенерація обох стулок МК, що є певним проявами звязку з фіброеластичним дефіцитом глікопротеїну фібриліну, необхідний для утворення еластичних волокон сполучної тканини. Клінічно проявляється задишкою, втомлюваністю, тахікардією, дискомфортом в ділянці серця. Чим довше не лікувати, тим глибші зміни в серці будуть відбуватися, так як наше серце буде пристосовуватися до патологічних змін, що рано чи пізно закінчаться ускладненнями. Золотий стандарт діагностики- МРТ серця. Основне лікування при значному порушенні анатомії- хірургічне, критеріями для якого є також і появи аритмій чи патологічна адаптація серця. Кожен випадок пролапсу треба оцінити індивідуально. На фото стрілкою показаний вигляд продапсу МК. ©️за матеріалами та ілюстраціями Leonard S. Lilly, Valentin Fuster.
