18/01/2024
Шановні підписники та відвідувачі сторінки. Після певної перерви хочу продовжити тематику діагностики та лікування запальних захворювань органів сечостатевої системи у чоловіків. Буду намагатись викладати матеріал «простою мовою» та у спрощеному вигляді для кращого засвоєння звичайним читачем. Сьогодні мова піде про хронічний простатит - захворювання яке називають "кошиком медичного невігластва". А саме, акцентуємо увагу на його діагностиці, бо саме тільки постановка правильного діагнозу є запорукою адекватного лікування.
Дане захворювання міцно займає перші сходинки в урологічні амбулаторній практиці, та є однією із найпопулярніших тем запеклих дискусій як в середовищі професіоналів та псевдо «експертів». Маючи майже 30 річний досвід щоденного ведення таких пацієнтів хочу дещо поділитись своїми думками та особистим досвідом з цього приводу.
Лікування цього недуга й «асоційованих» з ним ускладнень певною мірою комерціалізовано як в медичному так й пара медичному середовищі, що може нести загрозу як здоров’ю так й моральному та матеріальному стану пацієнта.
Щоб зрозуміти суть питання треба мати уявлення що таке передміхурова та яка її роль у чоловічому організмі. Передміхурова залоза ( простата) – невеличкий залозисто – м’язовий орган, що розташований під сечовим міхуром та виконує ряд певних функцій: активує перетворення чоловічого статевого гормону тестостерону в більш активний дегідротестостерон, та виробляє специфічну рідину – секрет, що входить до складу еякуляту. В літературі простату часто ще називають «чоловічим серцем».
За структурою простата нагадує собою грону винограду де кожна виноградина аналог певного структурного елементу простати – ацинуса (який виробляє крапельку секрету). Кожний ацинус – автономне утворення – не пов’язане з іншими та має власний вивідний протік (трубочку) яка дренує саме його. Довжина деяких трубочок може сягати 5 см. Таких ацинусів у простаті понад 100, тобто простата – це 100 автономних, непов’язаних між собою утворень під одним дахом який являє собою строму (скріплюючу тканину) органу.
Розуміння цих анатомічних особливостей будови органу – є ключом до розуміння принципів діагностики та лікування простатиту.
Що ж таке насправді являє собою простатит. Простою мовою - простатит це саме запалення передміхурової залози, яке може бути зумовлено цілим рядом різноманітніших, в більшості випадків – інфекційних збудників. При цьому може відбуватись як запалення самих ацинусів, так й оточуючих тканин. Головним критерієм такого запалення є підвищення лейкоцитів в секреті простати, після масажу останньої. Щодо симптомів, то основними клінічними ознаками є дискомфорт в проекції промежини та тазових органів та розлади сечовипускання, а також можливі статеві розлади. Багато пацієнтів з лабораторними ознаками простатиту взагалі не мають скарг, й згідно європейським урологічним гайдлайнам (рекомендаціям) взагалі не потребують лікування. Закономірне питання – а що карієс зубів, який не дає біль теж не треба лікувати, доки ге з’являться симптоми та ускладнення ? А якщо у безсимтомного пацієнта виявлені статеві інфекції, що передаються статевим шляхом – теж не лікувати? Гайдлайни та західні фахівці мовчать з цього приводу…….
В спеціалізованій літературі – є поняття «незапальний простатит», яких винесено до загальноприйнятих класифікацій, при цьому основою лікування, згідно стандартам є антибактеріальна терапія, що виглядає дивно
Згідно нашому 30 річному досвіту ми можемо стверджувати, якщо в простаті не виявляються продукти запалення ( лейкоцити), то виставляти діагноз «простатит» взагалі некоректно. Це може бути будь яке схоже за ознаками захворювання (із кошика) – але не простатит !!! Інша річ – що критерієм наявності чи відсутності запальних ознак у секреті передміхурової залози – є підрахунок кількості лейкоцитів після ОДНОРАЗОВОГО ! масажу передміхурової залози. Уважні читачі мабуть здогадались, що очікувати після такої процедури адекватного спорожнення сотні ацинусів, більшість з яких недоступно механічному впливу лікаря вкрай необачно. Тим паче, що деякі з них можуть бути блоковані внаслідок механічного перекриття продуктами запалення вивідних протоків ацинусів, вміст яких в жодному разі не потрапить до дослідження….. Отже при одноразовому досліджені вмісту простати – відсутність лейкоцитів абсолютно не гарантує, що простатиту немає…..
Нажаль, на теперішній час в наших умовах й нашому регіоні, кількість такої категорії хворих перевищує 50%. Більшість з них неодноразово проходило лікування у різних фахівців з приводу різних хвороб, в тому числі приймали антибіотики, але безуспішно…
Є і інша крайність – дуже багато малокомпетентних «фахівців» на амбулаторному прийомі автоматично виставляють діагноз «простатит» майже кожному пацієнту з розладами сечовипускання, сексуальними проблемами та зниженою плодовитістю й лікують саме його. Не виконав при цьому мінімальних вимог щодо діагностики та диференційної діагностики проблеми… Це є типовим прикладом лікарського невігластва та низької компетентності…
Отже сподіваюсь, що отримана інформація була корисна моєму читачеві й буде мати практичну користь. Щодо адекватної діагностики й диференційної діагностики хронічного простатиту, а також сучасним алгоритмам лікування ми поговоримо в наступних публікація…..
Дякую за увагу.
