TMS Rehabilitation

18/12/2025

Як часто останнім часом ви чуєте «Все буде добре»?
Люди говорять її іншим і часто повторюють її собі.

У кризові періоди – після втрат, травм, війни, повернення до цивільного життя – людина шукає хоч якийсь знак стабільності. І тоді «Все буде добре» стає швидким заспокоєнням: ніби обіцянкою, що реальність скоро сама вирівняється, без наших рішень, дій і болючих кроків.

Проблема в тому, що цей вислів, пам’ятаємо, спочатку підтримуючий, згодом легко перетворюється на зависання, в якому людина терпить. Людина починає чекати, що «якось воно вирішиться», замість того, щоб стикнутися з реальністю та рухатися вперед. Вона терпить біль, дискомфорт, невизначеність, уникає розмов, відтягує зміни, мовчить про свої потреби. Бо десь всередині звучить: «Потерпи ще трохи. Скоро стане так, як було раніше».
Але «як було раніше» вже не повернеться. Особливо після наших українських реалій, війни, травм.

Так починається внутрішній конфлікт: одна частина особистості намагається тримати ілюзію майбутнього, яке «обов’язково стане кращим», інша частина бачить реальність і тихо протестує. Цей розрив виснажує. З’являється емоційне вигорання, апатія, злість на себе за те, що нічого не змінюється. Людина відчуває себе застряглою між очікуванням і дійсністю.

Особливо чутливими до даного внутрішнього конфлікту є військові. Досвід війни вчить витримувати, стискати зуби, мовчати, не розклеюватися. Фраза «Все буде добре» ніби дозволяє продовжувати цю тактику і в мирному житті –терпіти замість жити, чекати замість діяти. Але цивільна реальність вимагає іншого: чесності з собою, прийняття змін, розмови про потреби, пошуку опори, а не прихованогоочікування, що «все само минеться, налагодиться».

В житті не може все бути добрим. Але багато що може стати краще, якщо ми перестаємо терпіти і починаємо діяти.

То що ж говорити замість «Все буде добре»?, - запитаєте ви.
Варто проговорювати підтримувальні фрази, які не заперечують реальність, а дозволяють бути в ній [гортайте карусель].

Це не заспокійливі мантри – це основа внутрішньої опори.
Справжні зміни починаються тоді, коли ми перестаємо повторювати «Все буде добре» - і нарешті починаємо слухати себе та інших.

12/12/2025

Співпраця з Головним управлінням психологічної підтримки персоналу Збройних Сил України є важливою в контексті наших напрямів роботи: виїзди у місця дислокації військових, проведення тренінгів для військовослужбовців і військових психологів, груп підтримки для членів родин наших Захисників і Захисниць, індивідуальна робота з військовослужбовцями і ветеранами.
Сьогодні відбулася зустріч з громадськими та благодійними організаціями, які залучені до психологічної підтримки військовослужбовців і членів їх родин щодо результатів проведеної роботи у 2025 році.
Пишаємося нашими здобутками, вдячні за довіру до нашої організації і команди. Продовжуємо працювати!

12/12/2025

📈 Проєкт Rehab4U переходить у другий рік.
Команда Project HOPE разом із партнерами продовжить підсилювати спроможність українських неурядових організацій (НУО), що працюють у сфері реабілітації

Протягом наступного проєктного року ми зосередимось на трьох основних напрямках:

✅ Посилення спроможності шести партнерських НУО
Шість організацій, які в першому проєктному році пройшли ОТCA (Organizational and Technical Capacity Assessment) та сформували індивідуальні плани розвитку, отримають цільову підтримку через спеціальну грантову програму, завдяки якій вони зможуть:
- удосконалити внутрішні системи та процеси,
- зміцнити інституційну стійкість,
- ефективніше впроваджувати діяльність у громадах у довгостроковій перспективі.
🔷 Наприкінці грантового циклу кожна організація пройде повторну оцінку спроможності за допомогою цифрового інструменту OTCA, щоб відстежити прогрес і зафіксувати результати.

✅ Підтримка інституційного розвитку Національної Асамблеї людей з інвалідністю України (НАІУ)
Після проходження OTCA та розробки власного плану розвитку НАІУ отримає менторську підтримку, спрямовану на зміцнення організаційної спроможності. Це дозволить організації ефективніше координувати роботу з організаціями людей з інвалідністю та громадським сектором, посилювати адвокацію та розширювати свою спроможність підтримки партнерських структур.
🔷НАІУ, як і інші партнерські неурядові організації, пройде повторну оцінку OTCA наприкінці циклу.

✅ Запуск комплексної програми тренінгів з розвитку організаційної спроможності
У другому році буде реалізовано навчальну програму, побудовану навколо дев’яти сфер спроможності OTCA: управління й організаційний менеджмент; мобілізація ресурсів, сталість; планування та управління проєктами; фінансовий менеджмент; надання послуг, МіО якості послуг; управління людськими ресурсами; мережування та партнерство; комунікація; мобілізація ресурсів, сталість.
Тренінги пройдуть шість партнерських НУО та НАІУ, завдяки чому:
- посилять свої знання та практичні навички,
- зможуть вибудовувати сталі інституційні процеси,
- підвищать якість надання послуг і стійкість до викликів майбутнього.
Окрім цього, цифровий інструмент OTCA забезпечить більш точний та оперативний збір даних, що дозволить приймати обґрунтовані рішення та планувати подальший розвиток.

Разом ми рухаємося до створення стійкої, координованої та орієнтованої на громади реабілітаційної екосистеми, де кожна організація має інструменти та знання, необхідні для ефективної роботи.

***
Проєкт Rehab4U став можливим завдяки щедрій підтримці американського народу.

Міністерство охорони здоров'я України Rehabilitation for Ukraine Momentum Wheels for Humanity Ukraine Momentum Wheels for Humanity Project HOPE The Ukrainian soul charity foundation / БФ Українська душа / TMS Rehabilitation Благодійна організація «100% Життя» Дніпровський регіон» Національна Асамблея людей з інвалідністю України

01/12/2025

Коли слова закінчуються, починається арт-терапія. Це можна порівняти з тим, як викладаємо свої думки в щоденнику, тільки за допомогою кольорів і форм.

Наш мозок часто перевантажений новинами, рішеннями, тривогами. Через творчість - малювання, ліплення, колаж чи прості штрихи - ми виводимо напругу назовні, даємо тілу сигнал «я бачу, що зі мною відбувається», і нервова система поступово заспокоюється, - пояснює психологиня

За її словами, арт-терапія працює як м’який міст між емоціями та свідомістю: вона допомагає побачити свої переживання, оформити їх і повернути собі відчуття контролю та опори.

- Пані Олесю, підкажіть, будь ласка, яким чином арт-терапію можна застосовувати самостійно?
- Якщо це перші поступи у цій царині, то оберіть простий матеріал: папір, олівці, фарби чи пластилін.
Дозвольте рукам рухатися вільно, без оцінки й правил. Намалюйте чи виліпіть те, що характеризуєте як «важко всередині», використовуючи колір, форму, лінії. Можливо, це будуть просто «каракулі» чи якась ліпнина без форми.
Потім додайте те, що хочеться мати нині: опору, силу, спокій. «Пограйте з кольорами», додайте барв. Завершіть кількома хвилинами спостереження за своїм твором, ніби це розмова з собою. Проаналізуйте, зробіть висновки, намітьте першочергові плани на найближчий час…
- Які ще можуть бути формати такої самостійної терапії?
- Для різноманітності варто застосовувати й інші формати:
*Малювання мандал - зафарбовування або створення круглих візерунків має сильний медитативний ефект і символізує цілісність, допомагаючи зібрати думки докупи.
*Колаж з вирізок - якщо не хочеться малювати, створіть колаж зі старих журналів. Виберіть зображення та слова, що відповідають вашим почуттям або створюють «образ майбутнього», який ви хочете для себе.

Пам’ятайте, арт-терапія - це не про «вміти малювати» - це про турботу про себе. Навіть 10 хвилин творчості щодня можуть повернути ясність, заспокоїти і нагадати: ми маємо внутрішні ресурси, навіть коли зовнішні обставини здаються непередбачуваними.

25/11/2025

Бути цивільним і опинитися в полоні – це реальність, до якої не готують людей. Люди не навчені витримувати тортури, тиск під час допитів, приниження, постійний страх і невідомість. Цивільні не мають спеціальної підготовки, зброї для захисту – лише власне Я і власне тіло, які стають єдиними свідками перенесеного в утриманні.

За даними Дмитра Лубінця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: «понад 16000 українських цивільних осіб наразі утримуються на території РФ чи в російській юрисдикції». Зокрема слід відзначити, що щонайменше 301 українська цивільна жінка утримується в російському полоні.

У звіті Office of the United Nations High Commissioner for Human Rights (OHCHR) від 23 вересня 2025 вказується, що українські цивільні, утримані з початку повномасштабної агресії РФ, зазнавали тяжкого поводження: катування, знущання чи покарання, що принижували гідність, зокрема сексуального насильства, знаходились в тривалому утриманні без належного доступу до прав чи контактів з рідними тощо.

Повернення з полону/місця незаконного утримання для цивільних — не кінець страждання, а початок довгого шляху відновлення. Їхній біль часто залишається непоміченим: ззовні — «звичайні» люди, але всередині — постійне напруження, спалахи страху, сором, який важко пояснити, відчуття відірваності від життя. Вони можуть мовчати, бо слова не передають пережитого. Бо що можна сказати про те, що виходить за межі людського досвіду?

Психологічна реабілітація для таких людей — це не просто лікування травми, а повернення права на людяність. Це процес, у якому з’являється можливість знову відчути безпеку, повернути контроль над власним тілом і життям, знайти сенс у тому, що сталося, і навчитися жити поруч із пам’яттю, а не всередині неї.

В контексті даного питання виринули спогади про Логотерапію Віктора Франкла, який пережив досвід концтаборів (втратив дружину, яка не пережила концтабору), зазнав нелюдських катувань і зміг повернутися в цей, здавалося б несправедливо жорстокий світ, створивши інші сенси буття.

За рекомендацією нашого психолога - книга В. Франкла «Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі».

10/10/2025

10 жовтня – Всесвітній день психічного здоров’я.

Про тіло ми згадуємо, коли болить. Про психіку – коли вже не витримує. Та ментальне здоров’я потребує уваги щодня, навіть коли здається, що все гаразд.

Не забувайте прислухатися до себе, не соромтеся просити й приймати допомогу.

Відновлення потрібне кожному з нас 🫂

TMS REHABILITATION завжди поруч, щоб підтримати.

06/10/2025

Психологічна підтримка цивільних, які звільнилися з полону, та їхніх родин

TMS REHABILITATION відкриває новий напрям психологічної підтримки для людей, які постраждали від наслідків незаконного утримання державою-агресором.

Це безкоштовна психологічна допомога для цивільних осіб, які:
– повернулися з полону;
– є членами родин тих, хто повернувся;
– чекають на повернення своїх рідних із ворожого полону.

Ми розуміємо, що після пережитого важливо не залишатися наодинці зі своїми емоціями. Повернення до звичного життя часто супроводжується тривогою, безсонням, відчуттям спустошення та болючими спогадами. Ті, хто чекають на рідних із полону, перебувають у постійній напрузі й страху невідомості. Саме тому TMS REHABILITATION пропонує безпечний простір, де можна отримати фахову допомогу, відновити внутрішню рівновагу та навчитися жити далі – крок за кроком повертаючи собі сили й спокій.

Ми закликаємо всіх цивільних осіб, які повернулися з незаконного утримання, їхні родини, а також тих, хто продовжує чекати, – не залишатися наодинці. Працювати зі своїм станом – це прояв турботи про себе, своїх близьких і своє майбутнє. Ми поруч, щоб підтримати, вислухати й допомогти пройти цей шлях разом.

• Формат: індивідуальні консультації онлайн або офлайн.
• Запис: +380 99 070 24 23
• Email: info.tmsrehab@gmail.com

Цей напрям реалізується завдяки підтримці Міжнародний фонд "Відродження".

03/10/2025

Невизначена втрата – одна з найскладніших тем у терапії.

Цей досвід стосується тих, у кого близькі мають невиліковну хворобу, зникли безвісти, потрапили в полон. Також до нього належить втрата дому.

Простими словами, невизначена втрата – це коли людина чи дім фізично відсутні, але залишаються психологічно та ментально присутніми.

Вона виникає тоді, коли немає чіткої відповіді «так» чи «ні». Коли почуття й сприйняття реальності залишаються «незавершеними». Це стан, у якому важко поставити крапку.

Складність такого досвіду полягає в тому, що він не має завершення. Саме тому він виснажує. Мозок постійно шукає відповіді: «А раптом?», «Може ще…», «Якби тоді…». Такі думки забирають не менше сил, ніж сама втрата.

У TMS REHABILITATION ми працюємо з кількома напрямами:
• Дозволяти собі відчувати. Навіть емоції, які здаються «негативними» – злість, відчай, образа – важливі й мають право на існування.

• Вчитися розрізняти контрольоване й неконтрольоване. Є сфери, де ви можете діяти (свої кроки, ритуали, турбота про себе), і ті, на які впливу немає.

• Знаходити «якорі теперішнього». Коли увага зосереджена на минулому та пошуку відповідей, життя минає повз.

Практики, що допомагають:
• Ведення щоденника почуттів – щодня відповідати собі на запитання: «Що я зараз відчуваю?».

• «Лист без адресата» – записати все, що хотілося б сказати людині, навіть якщо вона цього не прочитає.

• Маленькі щоденні ритуали: руханка, чашка чаю, музика, прогулянка. Вони нагадують, що життя триває, і в ньому залишаються моменти, які можна відчути.

Якщо ви впізнаєте себе в цьому досвіді, важливо знати: ви не залишаєтесь із ним наодинці. У терапії ми поступово вчимося відновлювати сили навіть тоді, коли відповідей ще немає.

Автор: психолог TMS REHABILITATION Леся Прудиус

19/09/2025

12/09/2025

Після походу захисників чекав кулінарний сюрприз відмайстрині проєкту «Смаки Буковини» Захисники відновлюють сили у горах. У межах проєкту«Мандротерапія» відбу....

12/09/2025