27/04/2025
Колись це слово звучало в трагедіях давньої Греції, а тепер - у кабінетах психологів.
Синдром Хюбріса ( Hubris) або Гібрис - це не просто про зарозумілість чи «зоряну хворобу». Це глибока, болісна втрата зв’язку з реальністю, яка часто починається тоді, коли людина… має занадто багато влади.
Синдром Хюбріса - це стан, коли людина вважає себе надто важливою.
Не в здоровому сенсі - «я знаю, що маю цінність», а в гіпертрофованому:
Я - «незамінна»
• « Я завжди права»
• «Без мене все розвалиться»
• «Мене треба слухати, бо я краще знаю»
І це може бути не президент. Це може бути… мама. Або терапевт. Або вчителька. Той, у кого в руках хоч трохи впливу.
Важливо: Синдром Хюбріса - це не психічний розлад, це деструктивний стан свідомості.
Він виникає через зовнішні обставини - владу, довготривалу відсутність критики або неконтрольовану відповідальність - і викривлює сприйняття себе та інших.
Звідки взагалі це слово?
«Хюбріс» - із грецької трагедії. Це коли людина зухвало піднімається над іншими і навіть над богами. Думає, що їй можна більше, ніж іншим. І тоді приходить покарання.
Тобто, якщо коротко: гординя, що переходить межу - і врешті знищує людину зсередвини.
⸻
Як зрозуміти, що цей синдром поруч?
Ось кілька яскравих ознак:
• Людина вірить у свою винятковість
• Вона ігнорує пораду, навіть якщо це мудра порада
• Не визнає помилок. Ніколи.
• Сприймає людей як «виконавців», а не партнерів
• Їй треба, щоб її захоплювалися, але вона сама знецінює інших
• Емпатія зникає. Залишається контроль і впевненість у своїй правоті.
Знаєш, кого це іноді нагадує?
«Маму, яка знає краще, що ти хочеш. Тому що вона мама».
Де це трапляється?
• У політиці
• У бізнесі
• У родині
Скільки жінок говорили мені на консультаціях:
«У мене двоє дітей і ще один - чоловік. Я за всіх думаю. Все вирішую. А потім падаю в ліжко і плачу, бо ніхто не чує мене.»
Це теж форма хюбріса - не через гордість, а через перевантаження і недовіру до інших.
Психологічна суть
Людина з синдромом Хюбріса - не «погана». Вона просто втрачає дзеркала, які могли б показати їй справжню картину.
Коли ніхто не сперечається з тобою, коли ти завжди керуєш -
поступово починаєш думати, що все знаєш найкраще.
А в глибині - часто живе страх бути слабкою. Бути звичайною. Втратити повагу, якщо ти не ідеальна.
тут варто памʼятати, справжня сила - це не коли тебе бояться, а коли тобі довіряють.
#ТаняСолодка
дипломована фахівчиня з соціально - психологічної реабілітації
