Массажный салон "Шакти"

02/08/2025

🤖 Когда искусственный интеллект читает Коран и Библию без эмоций и предвзятости, он находит закономерности, которые невозможно игнорировать.Это видео — не п...

24/07/2025

22/06/2025

🎨 Чи знали ви, що першою жінкою, чиї картини виставили в Луврі, була… українка?

Її звали Марія Башкирцева.
Уже в 1884 році Лувр придбав її роботи — «Зустріч» і «Жан Жак». Але чомусь ми досі майже нічого про неї не знаємо…

❗Бо її, як і багатьох інших українських митців, присвоїла Росія.

У офіційних довідниках вона значиться як “русская художница”. Але правда в іншому:
🔹 Народилася в Україні (Гавронці, Полтавська губернія).
🔹 До 12 років жила тут.
🔹 Переїхала до Франції.
🔹 І завжди наголошувала: «Я — українка!»

Вона рішуче заявляла своє українське коріння — у щоденнику та в автобіографічних текстах.
Навіть на аудієнції із самим Папою Римським вона з гордістю сказала, що є українкою!

📍 За своє коротке життя — лише 26 років — вона:
▪ написала понад 150 картин,
▪ відкрила власну майстерню,
▪ вела романтичне листування з французьким письменником Гі де Мопасаном,
▪ увійшла в історію світового мистецтва.

🔥 Ми маємо знати її ім’я. Ми маємо повертати своє, бо вона відчувала себе українкою, і це — головне.

Називаймо речі своїми іменами. Бо кожна історія, кожне обличчя, кожен талант — частина нашої культури, яку в нас намагались відібрати. 🇺🇦

22/06/2025

23/05/2025

Dołącz do kobiecej grupy, mówiącej po angielsku - jeśli masz obawy, napisz do mnie - postaram się je rozwiać 😀 możesz zacząć od grupy start, która już mówi i rozkręca się (17:30) lub do grupy fluent - mówiącej płynnie (18:30). Spotykamy się w każdy poniedziałek w Hvile Lublin - Ruch Relaks Rozwój 🍀

Rozmawiamy o ważnych dla nas tematach. To co, dołączysz? Grupki są kameralne, max 5 osób. Szczegóły w linku w komentarzach.

If you are an English speaker living in Poland, join us!
We meet every Monday and talk about important matters such as emotions, our roles in life, and many other issues.

20/05/2025

19/05/2025

☀️

15/05/2025

«Я не здався»

Я народився в звичайній робочій сім'ї в маленькому місті Черкаської області. Батько працював на заводі, мама — у відділі контролю якості. Грошей завжди не вистачало, жили від зарплати до зарплати. Але з ранніх років у мені жила мрія — вирватися. Не просто вижити, а вирватися з цієї сірості, бідності та нескінченних компромісів.

З дитинства я був міцним і впертим. Любив рух, спорт. Завжди знав: сила — не лише в тілі, а й у характері. У вісім років я сам записався до спортивної секції — на плавання. Вода стала моєю стихією: вона приймала мій гнів, тривоги і перетворювала їх на силу й наполегливість мого характеру.

Як же часто хотілося все кинути, коли ти важко тренуєшся, а твої друзі гуляють у дворі. З роками тренування ставали лише інтенсивнішими й довшими. Щодня, крім неділі, доводилося вставати о 6 ранку. О 6:45 — перше тренування, а після обіду — ще два. І так щодня, коли я вже був у старших класах.

Але все могло закінчитись у восьмому класі. Якось я невдало впав і зламав руку. Перелом був тяжкий, почалося загноєння кістки. Лікарі казали: ампутація. Загроза висіла, як вирок. Дев’ять місяців я провів у лікарні. Дев’ять місяців — це ціла вічність для підлітка. Але саме тоді я прийняв, мабуть, головне рішення в житті: я не здамся. Ні болю, ні відчаю, ні долі.

Поки інші вчилися у школі, я лежав у палаті й самостійно проходив усе, що проходили мої однокласники. Прочитав усе — від математики до історії. Вирішував завдання, писав, читав, учив. Я не дозволив собі жодного дня жалості до себе. Коли мене виписали, я здав іспити екстерном. Учителі та однокласники були шоковані. Мене не залишили на другий рік. Це був мій перший особистий успіх — тихий, але переможний. Я довів собі, що здатен.

Лікар на виписці сказав: Забудь про спорт. Ти більше ніколи не будеш тренуватися. Усередині я закипів. Можна сказати, я плюнув йому в обличчя — не фізично, а всією своєю рішучістю. Через рік після виписки я виконав норматив майстра спорту СРСР. Але вже не з плавання, а з багатоборства. Я почав усе з нуля: з хворою рукою, з болем у тілі — і вийшов переможцем.

А у 1989 році я вже став чемпіоном Союзу з багатоборства (мені було 19 років). Мрія, що здавалася неможливою, стала реальністю. Потім був шлях тренера, потім — бізнес. Я чотири рази втрачав усе. Абсолютно все. І чотири рази піднімався. Знову. Без скарг. Без страху. Знову і знову.

Сьогодні мені 54. Я у чудовій формі, виглядаю на сорок. Я фінансово вільний, маю власні компанії, сильні команди, проєкти. Я живу так, як колись мріяв. Але я пам’ятаю все. Кожен біль. Кожне падіння. Кожне «не вийде». І кожного разу, коли мене списували — я просто продовжував плисти.

Тому, коли почалося вторгнення, яке стало для мене теж важким випробуванням, я не втік з країни. Я залишився і боровся разом з Україною. Я робив свої 100% — як завжди робив для свого успіху. Зараз світ змінився, але, як на мене, принципи успіху залишились тими ж самими: віра, працьовитість, системність, наполегливість і чесність із собою та з іншими. Так, це ще не повний набір, потрібний для успіху — вдача також важлива. Але те, що залежить від нас самих, я вже написав.

Бажаю всім успіху в житті!
Я не здався — і тому переміг!
І Україна не здалася — і тому ми переможемо!

12/04/2025

Вісцеральні маніпуляції можуть допомогти відновити деякі наші природні функції. Вісцеральні прийоми без хірурга та скальпеля звільняють органи від спайок, відновлюючи їхню належну рухливість і означає це, що тепер у нас є більше шансів на здоров'я. Ритми тіла взаємопов'язані. Серце, дихання та краніальні ритми взаємодіють завдяки довгим волокнам фасцій у всьому тулубі, з задньої частини голови вниз до куприка та тазу, прикріплюючись до хребта на цьому шляху.

Фасції - це тонкі, майже напівпрозорі або навпаки, щільні і важкорозтягні шари тканини, які захищають і покривають м'язи і органи і дозволяє їм ковзати один по одному. При пошкодженні шарів фасції в результаті травми або захворювання ці шари фасцій ніби склеюються, зліплюються один з одним. Виникає обмеження - м'язи, органи чи зв'язки що неспроможні належним чином виконувати свою призначену функцію.

Більшість людей не турбується, якщо вони мають незначні порушення, хоча людина, яка має виразку, грижу стравохідного отвору діафрагми або кислотний рефлюкс, виявляються дуже навіть в курсі. Вісцеральна маніпуляція - це не тільки користь для очевидних застосувань, таких як робота з самими органами, але також важливо при вирішенні непрямих проблем спини та шиї. Наша постава залежить від того, як збалансовані вісцеральні оболонки. Ці мембрани дозволяють прокладати шляхи вниз по внутрішній стороні хребта.

Вісцеральні оболонки можуть мати взад (задній) або вперед (передній) баланс. Маючи, наприклад, вкрай задній баланс, людина має постуральну ригідність, відрізняється впертим характером і м'язовою негнучкістю. Людина з украй переднім балансом може бути надмірно гнучкою, без зайвої енергії, що пливе за течією особистістю. Звільняючи фасції у створенні кращого стану балансу, ми можемо допомогти із проблемою заднього балансу, що викликає недоречну напруженість.

Фасціальні з'єднання шиї також можуть вплинути на горло. Існує кілька груп м'язів, які працюють від передньої частини горла, до вкладень у задній частині голови та вниз до лопаток. Знімаючи фасціальну напругу в горлі, ми розслабляємо і ці м'язи у тому числі. Виконавці, які використовують свої голоси або дихання, такі як вокалісти або люди, які грають на духових інструментах, сильно виграють від вісцеральних маніпуляцій на горлі, шиї та діафрагмі.

Секрет Танцю

Середня частина тіла є прекрасним вмістилищем, яке зберігає безліч таємниць у своїх скриньках. Наприклад, лише недавно таємниця апендикса була вирішена. Він брав участь у виробленні ферменту, який допомагав нам у перетравленні сирого м'яса, ось тільки сьогодні цей його талант нам більше не потрібен. І, нарешті, є крихітна ділянка сліпої кишки, трохи нижче за апендикс. Це невеликий горбок на кишечнику є основним джерелом незручної загазованості від побічних продуктів травлення.

Дивно, але всі внутрішні органи та їх функції можуть відчуватися прямо через шкіру та м'язи! Дійсно, добре навчені руки бачать наскрізь, зрештою! Так що наступного разу, коли ви почуваєтеся трохи не в дусі, просто налаштуйтеся на веселі ритми Вашого внутрішнього вісцерального танцю.

22/03/2025

Меняю стратегию работы. Старые методы уже не работают, чувствую что могу пойти глубже. Раньше мне казалось что достаточно получить запрос от клиента и если выполню этот запрос, то всем будет хорошо и я молодец. Сейчас вижу что очень часто человек понятия не имеет что ему надо, или имеет какой-то ложный запрос, а истинный мне ещё предстоит "раскопать" в процессе работы. Так вот, теперь я не буду ходить вокруг да около, а сразу буду считывать информацию с тела, а не слушать запрос "от ума", это гораздо эффективнее и быстрее приводит к результату. Если конечно человек хочет исцелиться - а это тоже не что-то само собой разумеющееся. Многим нужна боль, болезнь для оправдания или закрытия каких-то других потребностей, и я не в праве отбирать у человека его инструмент защиты. Но кто готов изменить жизнь к лучшему, избавиться от боли (физической или эмоциональной), стать ближе к своей истинной природе , того приглашаю на массаж Багуа в кабинете по адресу ул. Троицкая, 21. Чтобы записаться на массаж просто напиши мне в личные сообщения на этот профиль Anna Lazbeneva

17/03/2025

На світ тисне тягар, горе, що тягнеться в кістках людства. Ви це відчуваєте, чи не так? Здавлення в грудях, коли ви прокидаєтеся, дивний неспокій, який не може подолати жоден рух. Відчуття того, що щось — усе — розпадається, і ви потрапили під потяг його розвалу.

Це скрутний час. Час, про який розповідали наші предки. Час, коли старі шляхи забуваються, а хвороба роз’єднання поширюється, як гниль, крізь коріння світу. Коли історії землі тонуть під гулом машин і невпинним шумом людських розумів, які розучилися слухати.

Але слухайте.

Навіть зараз земля говорить. Навіть зараз річки та ліси зберігають мудрість, яка може виправити розірвану тканину вашого єства. Навіть зараз є шлях крізь темряву.

І в свідомості його не знайти.

Коли ви не можете залишити свою голову, коли ваш розум - це буря, що виє від тривоги та жалю, підкоріться своєму оточенню. Не так, як сучасні люди підкоряються — відволіканню, заціпенінню, легкому виходу через екрани і речовини, — а так, як річка підкоряється гравітації, течучи в обійми землі.

Вийдіть на вулицю.

Відчуй вітер на своїй шкірі. Нехай це нагадає вам, що дихання старше за думку, а світ набагато ширший за ваші турботи. Йдіть, доки ваші кроки не збігаються з ритмом землі під вами. Ступайте з благоговінням. Ступайте так, ніби земля під вами жива, тому що це так.

Притуліться до грубої кори дерева і пам’ятайте, що ця істота стоїть тут довше будь-якого людського горя. Притисніть свою долоню до каменя і знайте, що він був свідком злетів і падінь віків, і все ж він залишається стійким і незмінним.

Пий з поточного струмка, і нехай він навчить тебе, як вода вміє обходити перешкоди, як вона не пручається, а просто знаходить інший шлях.

Дихайте.

Не поверхневі, прискорені вдихи, а глибокі ковтки повітря, що наповнюють живіт, ніби ти п’єш саме небо.

Дозволь вітру увійти в тебе, змітаючи те, що вже не служить, очищаючи уламки відчаю, страху та тяжкості.

Коли світу людей забагато, нехай світ, що є більш ніж людським, буде колискою для вас. Цю правду знали старі — наші бабусі, які співали зерняткам, наші дідусі, які стояли на колінах у землі, наші предки, які слухали шепіт вітру й тишу каміння.
Вони знали те, що ми забули:
👇