15/12/2021
Інформація ще про одне давно відоме захворювання — істерію. “Істеричка”, “істерична особа” - відомі всім слова, так часто говорять про жінок, які дуже емоційні, кричать, б’ють посуд, потім плачуть...Що це насправді — читайте нижче.
"Істерія" - термін, що прийшов до нас із давньогрецької медицини (hystera - матка).Тоді думали, що причиною захворювання є «блукаюча матка», тому істерію вважали жіночим захворюванням. У мирний час значно частіше зустрічається у жінок, під час війни - у чоловіків. Спалах істеричних неврозів серед чоловіків я спостерігав у 2014-2015 роках. На даний час більше страждають жінки.
Істерія багатогранна, це не тільки істеричний невроз, а і психогенні амнезії, сутінкові стани, синдром Ганзера, псевдодеменція, пуерилізм, хоч набагато частіше зустрічаються емоційно-афективні розлади, фобії, астенії та іпохондричні прояви.
Широко відомі випадки масової істерії: кликушество на півночі Російської імперії описував Бехтерєв. Населення цілих повітів переставало спілкуватися людською мовою, замінюючи її кукуріканням, нявканням, собачим гавкотом чи іншими звуками, копіюючи тварин чи птахів. Спочатку “одержимим бісами” ставав хтось один, інші слідували його прикладу. У середньовічних жіночих монастирях траплялися бунти проти Бога, в якого монашки вірили і молилися доти, поки одну з них вночі не ґвалтував Диявол. Вона збуджувалася та отримувала яскраве сексуальне задоволення. На ранковій молитві розповідала сестрам про свій гріх, вибачаючись перед Богом. Наступної ночі всіх сестер ґвалтував Диявол...Отримавши до того заборонене для них сексуальне задоволення, монашки виганяли настоятеля, знищували ікони і починали молитися Дияволу, адже від нього отримували таємно бажане. Цікаво, що епідемія виходила за межі монастирського муру і охоплювала значні території. В наш час вибори до найвищих органів влади, масова скупка різного непотребу, захоплення рок-групами, футбольними командами нагадують епідемії істерії, відрізняється тільки спосіб зараження ідеєю, цю роль успішно виконують ЗМІ.
Для істерії характерна надмірно строката, поліморфна та мінлива симптоматика, де виділяється кілька груп проявів хвороби: психічні, моторні, сенсорні та вегетативно-соматичні порушення.
Симптоматика емоційно-афективного характеру проявляється змінами настрою, страхами, фобіями. Загальними особливостями цих порушень є невелика глибина, демонстративність, нарочитість переживань і ситуаційна їх обумовленість.
До порушень руху відносяться судомні напади, паралічі, парези (у тому числі астазія-абазія), гіперкінези, контрактури, блефароспазм, афонія та мутизм.
З сенсорних розладів найбільш характерними є істерична сліпота, глухота та порушення чутливості у вигляді гіпестезій, гіперестезії та парестезії.
До вегетативно-соматичних проявів істерії відносяться порушення серцевої діяльності, дихання, шлунково-кишкового тракту, сексуальні розлади та ін.
Хворі на істеричний невроз відрізняються підвищеною чутливістю і вразливістю, навіюваністю і самонавіюванням, нестійкістю настрою. Будучи егоїстичними і егоцентричними, вони схильні привертати увагу оточуючих, що є проявом однієї з основних тенденцій істеричної особистості - вимоги визнання.
Формуванню істеричної особистості сприяє обстановка зніжуючого виховання, поступливості хворому, коли все дозволено, невиправдане підкреслення існуючих і неіснуючих переваг, позитивних якостей, що призводить до неадекватного завищення рівня домагань. Надалі такі особи втрачають здатність гальмувати свої бажання, які суперечать нормам суспільного життя. Особливості характеру, властиві істерії, можуть формуватися і в обстановці грубодеспотичного, подавляючого виховання, у якому переважають недовірливість, озлобленість, тенденція протиставляти себе оточуючим.
Істерія може виявлятися у вигляді невротичної реакції, гострого неврозу, затяжного неврозу та невротичного розвитку. В двох перших варіантах актуальна психотравмуюча ситуація, а в останніх більшу роль відіграють особистісні риси хворих, що сформувалися у процесі життя та виховання.
У клінічній картині затяжної істерії формуються співвідношення емоційно-афективних розладів, фобій, астенії та іпохондричних проявів. Ними обумовлюється наявність трьох варіантів затяжної течії істерії: іпохондричного, тривожно-фобічного та депресивного.
Для затяжних істеричних неврозів особливо характерний розвиток іпохондричного синдрому з тенденцією до негативного самонавіювання, пошуку визнання, егоцентризму та тривожно-фобічних проявів (фобії та іпохондричні побоювання). Фабула страху може змінюватися і багато в чому визначається характером наявних розладів.
Лікування від істерії - завдання складне. Зазвичай хворі спочатку звертаються до лікарів різних спеціальностей, залежно від провідної симптоматики. Призначаються консультації фахівців, обстеження, адже симптоми чисельні і різні. У багатьох випадках надається необхідна допомога, симптоми зникають або слабшають, але пізніше повертаються або з'являється замісна симптоматика, адже причина захворювання медикаментозно не усувається.
З усіх видів психотерапії найефективнішим при лікуванні від істерії є гіпнотерапія. Методи лікування, формули навіювання відрізняються від тих, що застосовуються при лікуванні від неврастенії.
