Психолог Маргарита Гутиря

14/07/2025

ДЯКУЮ, рідненька Полтаво! Ми — далі🚙

Ми переїхали. Думка переїхати зародилася ще до 2022, так як ми з .gutyria навчалися вже не в рідному місті і повернулися назад з різних причин, але як зараз я думаю — щоб зустріти один одного))

В наших планах ми вже «переїжджали» у Харків, Іспанію, Івано-Франківськ, передмістя Полтави та передмістя Києва. Але рішення було прийнято рік тому, з появою нашого сина (дякую за копнячок, Домінош🫡)

З 2018 (рік, коли ми незалежно один від одного повернулися після навчання в Полтаву) було чимало гарних та трансформаційних подій: наша зустріч і спільна волонтерська ініціатива, подорожі, одруження, зміна професійних сфер, професійне зростання, лок даун (боже, я ледь згадала, що це значить😅) та найстрашніше, що сталося з нами 24.02.22. Звісно вагітність та народження сина. Ми вже занадто змінилися, щоб продовжувати жити у Полтаві, але повертатися у гості будемо з превеликим задоволенням🥰

Щоб втілити це рішення за рік ми подолали чимало перешкод, але зрештою нам це вдалося і я нами дуже пишаюся. Це приємне відчуття того, що щось таки ти ще контролюєш в тому житті. Щось таки ти ще можеш обрати!🫂

Аргументи «за» переїзд були такі: ростити в більшій безпеці сина (коли на кожну тривогу Домік реагує: «віу-віу» і думає, що їде пожежна машина, батьківське серце не витримує 💔) і в україномовному середовищі (мені все одно на якій мові люди говорять вдома, але мені не все одно, якою мовою оточений мій син); охайне місто, що розвивається з адекватними цінами👌🏼 (хто орендував квартиру в Полтаві, той зрозуміє 😂); близькість до відпочинку на природі🏔️

Тож вибір пав на м.Івано-Франківськ) «пожежні машини» тут чути рідше🙏

Мінус лише один — ми далеко від нашої родини, але мандрівки один до одного стануть гарними пригодами😌а у Домініка тепер буде «на канікули до бабусі»

Stay safe, Полтаво🙏
Полтаву з нас точно «не вивезти»❤️

P.S.: дорога була непростою, але Домаш мужньо тримався. На другий день вже плакав при вигляді автокрісла, останню годину — хотів вийти у двері на ходу🫣

25/06/2025

Думка ПРО НЯНЮ 💭

‼️Дисклеймер: Враховуючи реалії сьогодення є фактори, які впливають на наш дійсний стиль виховання, на наші рішення, і це не виправдання. Тож гнучкість до декламованого в книжках — це адекватність сприйняття реальності.

А тепер до теми. Поділюся власними материнськими відчуттями з психологічним підґрунтям.

Перші 3 місяці триває 4 триместр «доношування» малюка. Фізіологічні системи налагоджують роботу. Мама поруч — це запорука виживання, тож няня дуже не бажана.

До року поступово дитина починає все більше і більше цікавитися світом, але мама поруч необхідна саме для того, щоб цим світом можна було цікавитися. Формується здорова привʼязаність. Є потреба в надійному теплому дорослому. Чи може виступати няня надійним дорослим? — може. Але що відбудеться з значущим обʼєктом, коли робота няні закінчиться?

➡️Продовження у фото➡️

Няня за чи проти?

27/11/2024

Гнучкість — це мабуть найважливіша навичка зараз.

Як я розумію гнучкість? Це не про пристосування до умов, а скоріше про зміну свого ставлення до тих речей, про які ти раніше думав під іншим кутом.

Найкраще мені вдається бути гнучкою у сприйнятті інших людей, їх поведінки, реакцій та ідей. Особливо легко з тими, з ким не маю дуже тісного особистого емоційного контакту (тому і заборонено в терапію брати друзів та родичів🙃). Трішки складніше з близькими, але все ж лояльність і бажання мати прихильність перемагають.

Дуже складно бути гнучкою до самої себе! Мені) я найбільший собі критик і найбільший наганяй, та, хто вибудує найнегнучкіші рамки і буде з усієї завзятості їх витримувати. Не складно здогадатися з чим я працюю у власній терапії 😉роками)

Так, від цієї риси є свої плюшки, в різних сферах, бо зазвичай в мене така вибагливість до себе у нових справах, ролях і це дає гарний старт або ж досягнення цілі.

З мінусів — інколи ти втрачаєш справжній сенс, поки витримуєш усі ті «обовʼязкові» правила як має бути, і тому виглядає це трохи комічно — виходить, що всі зусилля пішли трішки не туди😅

І я знаю, що я не одна тут така вибаглива до себе є))
Вам і мені буде актуальна фраза: до СЕБЕ треба ставитися як до інших. І сказати: «Так-так, я розумію»❤️

27/08/2024

Ці діти ростуть іншими, ніж ми. В умовах, де їм МОЖНА.

Буває з клієнтами досліджуємо питання проявленності, сорому за те, який ти є, але зазвичай, спершу зовсім не зрозуміло чому «незручно» сказати ні, чи взагалі хоч щось сказати, проявити себе.

Часи були інші, інші методи виховання і інший соціум. В цьому дописі лише спостереження і думки як догляд закладає основу особистості. 0 засудження до минулих чи теперішніх методів, як і 0 доказів (можливо є дослідження причинно-наслідкових звʼязків, але я не читала) . .
Ось ти народився, тебе не відділяють від мами, ти тут поруч, шкіра до шкіри, пробуєш їсти молозиво. І пробуєш стільки, СКІЛЬКИ ХОЧЕТЬСЯ. Вчишся смоктати, необмежену кількість прикладань. Не раз у 3 години, а КОЛИ ЗАБАЖАЄШ і просигналізуєш мамі. Тебе не сповивають туго, ти МОЖЕШ РУХАТИСЯ НЕОБМЕЖЕНО.

Тебе виписують додому, твої батьки знають (або вчать в процесі:) про твої фізіологічні зміни, тобі можна вчитися 💩і не спорожнюватися кілька днів, тобі не ставлять ніяких «допоміжних» засобів, бо it’s ok вчитися! навіть 💩🙈і це займає час.

Ось ти знайшов свої руки і ноги, вони постійно в роті, як і усі предмети потім — і це супер чудово! Бо ти знайшов центр тіла, що надважливо для власної координації, а пальчики стають все більш кмітливими🤏🏻Тобі МОЖНА одну руку, дві одразу, а може і дві ноги спробувати на смак.

А потім починаєш цікавитися їжею, і ти МОЖЕШ її розчавити руками, пірнути з головою в кашу, і замацькати буряком усе навколо. Хочеш пробуєш їжу, хочеш ні, можеш завтра. Ти не маєш їсти «за маму», бо вона поїсть за себе сама😁

Далі хочеш - порсайся в багнюці на прогулянці, лежи на підлозі торгового центру. Смійся голосно, якщо тобі весело, плач, якщо сумно чи важко опанувати емоції. Це ок, тобі можна усе, що є для тебе безпечним! Звісно ти будеш знати, де можна галасувати, а де є межі інших. Це буде тоді, коли твій психічний розвиток тобі це дозволить.

Це не вседозволеність, це свобода проявів. Чи будуть ці діти «зручними»? та певно що ні)) ми були зручнішими, чемнішими, завжди чистими і тихими! Такі були часи, а зараз — інші🤗

(кожна мама і тато найкраще знають як піклуватися про своїх малят. тож наші думки можуть різнитися)

28/05/2024

Отже, ми вирішили поїхати в невелику подорож. Було не дуже важливо куди, головне разом: я, Богдан і малюк Домінік.

Для пересування обрали автобус. Не найзручніший вид транспорту для малюка, скажете ви. І я погоджуюся. Проте обрали ми найкомфортніший. Не знаю як такі звуться, але там багажний відділ схожий на такий, що в літаках. Словом, автобус був здоровенний.

Ось ми вже заходимо і шукаємо свої місця. А ось ми вже сідаємо. Дивлюсь, а Домі немає з нами. Я в паніці: де Домінік??? Кричу. - Та я його здав в багажний відділ🫠каже Богдан. Я біжу, плачу і скаженію водночас. В багажному відділі пробираюсь через мільйон чемоданів, аж ось добираюсь до коробки з нової пошти. Відкриваю — лежить мій Домінік. Спить. А на червоному обличчі застиглий вереск😖🥺плакав дуже..
Мама тут, мама поруч, котику.

Це був сон, просто сон. Як би я була своїм терапевтом, то точно б працювала б з цим жахіттям.

Розповідала Богдану цей сон і спочатку сміялася, а під кінець вже плакала. Наскільки ж багато може бути тривог в новоспеченої матусі🥺..і це тільки вершина айсбергу цього сновидіння. Хоча нещодавно зловила відчуття впевненості, що я точно роблю все правильно 😌

П.с.: маю ще купу сновидінь, де з Доміком щось трапляється.
П.с. 2: чи аналізуєте ви свої сни?

12/05/2024

Мій перший День Мами 🥰

«Народиш — зрозумієш» — якщо не вживати цю фразу у якості знецінення іншої людини, то вона дуже правдива!

Неможливо в повній мірі зрозуміти ту любов, зусилля, терпіння, страхи і тривоги, які проживає мати до дитини, коли ти не мама. Мама — це не лише виносити та дати життя. Мамою можна стати всиновивши чи опікуючись, тож цей день, думаю, варто сприймати розширено — як день материнської ролі❤️

Лише ставши мамою для свого сина, я можу в повній мірі осягнути все те, що дала мені моя мама. Матуся, я дуже тобою пишаюся! В час, коли про психологію і розвиток немовляти було 2 книжки, ти була (і є) супермамою❤️(не знаю, як ти це змогла зробити в 20 років)

***
В терапії ми завжди дізнаємося у клієнта, як проходив його пренатальний і постнатальний періоди, звертаючи увагу на стан мами клієнта. Тільки зараз я на справді можу зрозуміти наскільки фрустрованою може бути дитина, коли мама не може/не готова закривати її потреби💔і наскільки важко фізично бути мамою в перші тижні малюка

***
Сьогодні рівно 7 тижнів моєму синові, і якщо спитати, якими трьома словами я б описала цей період, то це б стали: любов, служіння і злиття🤍

20/03/2024

Колеги, ділюся 2 вакансіями у м. Дніпро

https://www.work.ua/jobs/5578158/ - Заступник менеджера програми ментального здоров'я і психосоціальної підтримки

https://www.work.ua/jobs/5320151/ - Психолог

У компанію Action contre la Faim запрошується «Заступник менеджера програми ментального здоров'я і психосоціальної підтримки». Робота у Дніпрі, зарплата - 68 533 грн, повна зай...

01/03/2024

❗️Збір на ТЕПЛОВІЗОР ❗️для сусіда
Будь ласка, ЗРОБІТЬ РЕПОСТ🙏

Друзі, звертаюсь до вас за допомогою🙏🏻
Сімʼя нашого сусіда відкрила збір на 150 000 грн на прилад нічного бачення. Сусід служить у складі 115-ї ОМБр (Запорізький напрямок).

Без тепловізора там неможливо. Це річ, котра рятує життя кожного дня.

Сума досить велика, тому дуже прошу кожного долучитись! Будемо вдячні за кожну гривню чи репост🫂
Всі звіти виставлю в подальшому.

🎯 Ціль: 150 000 грн

🔗 Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/2FK9HfXAxC

💳 Номер картки банки:
5375 4112 1677 8899

📌 PayPal:
karpenkomariiia@gmail.com

Тільки разом ми сила!🇺🇦

01/01/2024

Мені, як і багатьом зараз, не хочеться підбивати особисті підсумки року. Мабуть, я все таки це зроблю з часом, але зараз більше хочеться дякувати іншим.

Слава ЗСУ за те, що цей рік був, що моя родина поруч і ми в своїх домівках! Хочеться щоб це все було і в самих захисників: в домівках, поруч з близькими🙏

Дякую своїй сімʼї, .gutyria, за близькість, любов, турботу, нові ролі, щастя, що ми маємо. Нам двом одночасно пощастило мати такі стосунки, і разом з тим — це закономірний результат наших дій❤️

Дякую кожному клієнту за довіру до мене ❤️ цього року ви зі мною переживали і видимі особистісні зміни, що в роботі психолога трапляється нечасто🫂

Дякую батькам, друзям і знайомим, які дуже підтримують на етапі вагітності! Це безцінно! Я оточена турботою майбутня мама☺️

#2024 рік буде десь досить прогнозований🤱🏻але й незрозумілий водночас🏄🏻 впораємося!

24/12/2023

🤰🏻Довго думала над цим дописом, як би так збалансувати між «рожевими окулярами» і демонізацією вагітності

😅Але мабуть усі ці мої «потуги» як раз дуже відображають сутність вагітності🎢
Найкращий прикметник, який описує вагітність — ПРИРОДНІЙ або ще може — нормальний процес.

Тіло жінки кожного дня змінюється, змінюються внутрішні процеси організму, неодмінно змінюється її психологічний стан: сприйняття світу і себе у ньому.

Як на мене сучасній жінці психологічно найскладніше дається відчуття поступової втрати своєї потентності, контролю і регуляції свого звичного життя.

Вчора твоє тіло ще могло, а сьогодні вже ні — вірніше воно все ще може 💪 але всі сили направлені на розвиток малюка. Це та частина, де жінка поступово втрачає можливість керувати своїми ресурсами. В якийсь момент вже неможливо розділити сили, наприклад: ось тут годинку я направлю на розвиток малюка, а ось тут на засвоєння нових знань😅

🥰Разом з тим ти радієш іншим тілесним змінам — зростає животик, відчуваєш і бачиш рухи малюка — це означає, що все йде добре, так має бути.

За моїми спостереженнями, вагітна жінка ніколи не готова до таких швидких змін, психіка реагує трохи з відставанням, і якийсь час лишається ще «хапання за соломинку» в тих сферах, де ти хоч якось можеш щось регулювати.

Соломинки — це продовжувати щось робити самій: працювати, водити авто, ходити на тренування, виконувати побутові справи і т.д.

А інколи ці соломинки доволі кумедні для оточуючих. Наприклад, я плакала через те, що чоловік не дочекався 15 хв мого свіжого супу, поїв інше, бо в нього обмежена перерва, але в мене ж був ПЛАН! щоб він поїв свіжий суп😅 і стою я значить плачу над тим супом 😂

Але за тим всим стоять трохи глибші процеси, поступова втрата регуляції над своїм життям, незалежності і спроможності опиратися на себе як раніше. Це природньо для жінки в період виношування, пологів і догляду за дитиною. Це період, коли жінка зіштовхується з тим, що має навчитися покладатися на інших, в першу чергу на партнера і лікарів, бо по-іншому ніяк. Вірніше — можна, але травмонебезпечно (у всіх сенсах)

Хто б міг подумати, що сльози над супом, це не просто такий вагітний гормональний «прикол» 😂

07/11/2023

🤰🏻Вагітність і професійна психологічна практика🌱

Дізнавшись про свою вагітність, повідомивши чоловіку і сімʼї, сходивши до лікаря, наступним кроком для мене було обовʼязково взяти індивідуальну супервізію. Мені хотілося знати: як краще? Як правильно?

Знаючи відповідь наперед — що правильно так, як буде краще зараз для мого стану — все таки мені було необхідне підтвердження🙌

Я вдячна і супервізору, і колегам на супервізійних групах, хто постійно мені це нагадував і ділився своїм досвідом материнства при активній терапевтичній практиці❤️

Моя робота відрізняється тим, що одна з основних ролей в стосунках з клієнтом — моя стабільність, надійність і доступність для клієнта, зберігання і чіткість кордонів в терапевтичних стосунках. Це той досвід стосунків, якого більшості з нас зазвичай бракує💔

Обдумуючи свою професійну роль і мої особисті зміни, я потихеньку прийшла до наступних рішень:

1️⃣ Не брати нових клієнтів, не починати довготривалу роботу (як тільки дізналася про вагітність). Специфіка роботи така, що неможливо передбачити наскільки тривалою робота може бути, а будувати робочий альянс (на що іноді йде не один місяць) і далі піти в декрет, може для когось навіть стати сценою відігравання травматичних переживань

2️⃣ Обговорювати вагітність і майбутню декретну відпустку, коли будуть видимі фізичні зміни. Якщо була б екстрена ситуація на ранніх термінах, де мені було б важко працювати - тоді так, а так я вирішила ще трошки побути в ролі стабільної фігури😁
Але так чи інакше, вагітність чудовий привід для зустрічі з тим, що спеціаліст просто людина🤷🏻‍♀️ і це запускає цікаві процеси в терапії

3️⃣ До кінця 2023 року я працюю офлайн і онлайн. Далі в 2024 році я працюю тільки онлайн в звичному режимі до кінця лютого👩🏻‍💻 я вірю, що мій досвід піклування про себе (не підійматися взимку у 7 місяців вагітності на 5 поверх в кабінет) також може бути корисним 🫂

4️⃣ Я на звʼязку з клієнтами, з ким ми колись працювали, протягом моєї майбутньої декретної відпустки, в міру своїх можливостей 🙌

Професійна діяльність — це вагома частина моєї ідентичності, отже маю зараз багато цікавих процесів у власній терапії. Можливо якось поділюся спостереженнями 🤗

02/10/2023

Одні з найтепліших спогадів мого дитинства — це літо в селі Прогрес, Полтавської області, звідкіля родом мої бабуся та дідусь.

Я росла і думала, що певно в кожної дитини є «село». Місце, де тепло. Де можна бігати босоніж, купатися в тазіку, пити воду з колодязя. Ходити на город по полуницю (яку потім бабуся, в поєднанні з колодязною водою, перетворить на справжню кока-колу:)). Місце, де хату можна не зачиняти, але треба повісити замок, що дасть зрозуміти, що хазяйка десь тут, але не в дворі.

Там у селі, я зустріла перший свій схід сонця. Як зараз памʼятаю — це була справжня подія, рано встати, іти у поле, щоб хати не затуляли☀️

Там у селі, я навчилася їздити на велосипеді, хоч і хвилювалася інколи, що загрузну на повороті у піску і на мене нападуть індики🦃😱

Багато щасливих моментів дитинства повʼязані з селом, куди зараз я вже доросла можу подумки повертатися🥹
Ці ландшафти рідного краю назавжди закарбувалося в моїй памʼяті, і тепер слугують внутрішнім місцем спокою😌

(На фото інші ландшафти, але так само рідні, бо наші, українські 🫶)