Всеволод Гераськін-Яцрес, Estrada Principal 54, Pripyat (2025)

18/07/2024

Про межі та кордони.
(Частина 3)

Якщо ми відчуваємо, усвідомлюємо свої кордони - ми можемо прояснити їх іншій людині.

Але слід пам‘ятати, що в іншої людини, теж є її межі і кордони.

І якщо, ми хочемо поваги до своїх кордонів - ми маємо поважити чужі.

17/07/2024

Про межі та кордони.
(Частина 2)

В моєму учвлені, для того, щоб дати іншій людині - «Інструкцію користування мною», спершу варто її самому усвідомити та «написати».

І після цього, прояснити цю інструкцію своєму партнеру.

16/07/2024

Про межі та кордони.
(Частина 1)

Особисті межі і кордони є однією з найважливіших тем для самовизначення.

Це питання не лише "Хто я?" і "Що я?", але й про те, де закінчуюся Я і де починаються інші люди.

Розуміння цих кордонів дозволяє нам краще взаємодіяти з іншими, уникати конфліктів і зберігати власну цілісність і комфорт.

Для мене особисті межі і кордони це «індивідуальна Інструкцію користування» нами.

07/07/2024

Часто чую, що для того, щоб співати, потрібно бути професіоналом. Треба вміти співати (цікаво, кому це треба?)!

На мою думку, спів – це прояв наших Почуттів у світ. Це найбільш розвинена та найкрасивіша форма вираження – плачу, сміху, гніву...

Кожен з нас приходить у цей світ зі співом. З першим подихом ми починаємо співати. Кожен з нас це вміє, поки не дізнається, що «щось, комусь треба»…

І якщо ми радіємо, серце відкрите, і співати легше.

А коли ми плачемо, серце відчуває всі Почуття як біль. Воно закривається, ховається. І весь цей біль ми носимо всередині себе.

У такі моменти особливо важливо співати.

Спів відкриває серце, допомагає відчути і пережити почуття. Спів допомагає звільнитися.

Співати у такі моменти дуже важко. Настільки важко, наскільки ж сильні почуття. Але від болю можна звільнитися, тільки проживши його та пропустивши крізь себе.

І ми всі вміємо співати.
Не всі це пам’ятають, але вміють усі.

14/04/2024

Сьогодні вночі, Іран атакував Ізраїль.
Війни в світі стає більше, а миру менше.

Це страшно.

І коли на нас нападає страх, ми знову стаємо дітьми, які шукають захисту в обіймах сильних батьків. Ми просто хочемо, щоб хтось прийшов і врятував нас від усіх цих страхів і негараздів, немов у дитинстві.

І коли на нас нападає страх, ми починаємо відчувати себе безпомічними. Ми просто хочемо, щоб хтось прийшов і врятував нас від усіх цих страхів і негараздів, немов у дитинстві, щоб хтось з батьків захистив, коли ображають хулігани.

І ми бачимо як:
«Ізю, скрипаля, відмінника, дитину з гарної та поважної родини, яку одразу Дорослі почали захищати! А нас ні!»

Але, тут всі одразу забувають, що Ми 30 років поводились, як ледача дитина, яка живе шляхом постійного клянчення грошей в Дорослих, при цьому багато обіцяємо і постійно брешемо, часто крадемо, гроші які нам дають на ліки, ми частково витрачаємо на солодощі, а батьки наші (срср) це Психопат-Алкаш з ядерною бомбою, який ще 30 років тому (в тому числі ротами українців) погрожував вбити тих Дорослих, в яких ми вимагаємо допомогу, як ніби нам її винні.

Ситуації однакові - обставини різні.

Ізраїль з перших днів свого існування довів, що він насправді один з країн Заходу. Тому захід захищає його як свою плоть і кров.

Україна доводить зараз, що ми подорослішали і маємо право стати частиною Заходу. Але ми все ще не Захід.

Як на мене, крізь призму наших болей та дитячих емоційних реакцій, вимог та претензій, Ми забули дещо неймовірно важливе - Ми забули як це бути Вдячним та як виражати цю Вдячність.

17/05/2023

Знайшов чудовий приклад чесних та не прихованої мети аб'юзивних стосунків:

В своїй практиці я часто спостерігаю, що внутрішні частини клієнтів взаємодіють зі зовнішнім світом та іншими внутрішніми частинами, проявляючи себе як окремі повноцінні особистості.

Таким чином, Аб'юзер та Жертва в першу чергу живуть всередині однієї людини і проводять усі свої "ігри" один з одним, перш ніж "переможець" з'являється на зовнішньому рівні для взаємодії зі світом та іншими людьми навколо.

З моєї точки зору, для подолання аб'юзивних стосунків, важливо спочатку усвідомити цю "Гру" всередині себе і знайти причини, які лежать в її основі. Важливо навчитися розпізнавати, розуміти субособистості та сприяти їх гармонійній взаємодії.

Далі текст від Наталія Валіцька:
“— Привіт! Я — Аб'юзер. В мене була авторитарна домінуюча мати, яка морально наді мною знущалася.
Тому я через насильство над тобою буду мститись їй.
Відігравати на тобі свої дитячі травми, щоб стверджувати Свою Владу
над залежною від мене слабшою людиною,
як то робила моя мати і мені то кортіло, але було недоступно у дитинстві.
На початку відносин я буду гарно до тебе ставитись та багато обіцяти, щоб увійти в довіру, та промацати твої кордони: як з тобою можна, а як ні.
А потім... ну ж бо, пробач, я буду емоційно та фізично тебе силувати і всіляко знущатися над тобою, а потім просити вибачення.
Обіцяти що змінюся, виправдовуватись, що то все через кохання, щоб ти нікуди не йшла і ми могли весь цей пиздець повторити по колу.

— Привіт я Жертва! Я донька критикуючої та знецінюючої матері!
Я з дитинства звикла до відчуття провини і знаюсь на тому, вмію талановито себе гнобити.
Я люблю страждати, тому ти мені ідеально пасуєш!
З тобою я зформую знайомі та рідні мені співзалежні відносини!
Отримувати любов я звикла саме відчуваючи себе нікчемою та жертвою. Твоя поведінка, для мене у тому дуже доречна!
І ще, я недостатньо зріла, щоб розірвати такі стосунки.
Ти ідеально мені пасуєш!
Бо з тобою, в кінці всього, я відчую себе найнещаснішою Жертвою у світі, і так зможу повністю зняти з себе відповідальність за своє невдале життя та самореалізацію.
Ми просто створені одне для одного!”

22/09/2021

В продовження попереднього допису про проживання Злості, хочу прояснити ще такий дуже важливий момент.

Що саме таке злість і навіщо вона потрібна?

Коли щось відбувається, але хочеться, щоб все було по іншому, чи ми щось сильно бажаємо, але не можемо отримати ми можемо відчувати Злість. Це вробляється енергія на виправлення того, що нам не подобається або на досягнення бажаної мети.

Якщо ми, з якихось причин, не можемо досягти бажаного, тобто реалізувати цю енергію, вона нікуди не зникає. Якщо ми пригнічуємо цю внутрішню енергію на реалізацію, вона починає випалювати нас зсередини.

Але якщо випустити її та дати їй вільно проходити крізь наше тіло, ми не тільки відчуємо полегшення, а ще й отримаємо ресурс на досягнення важливих нам цілей.

На жаль, багатьох нас в дитинстві не вчили як поводитися з емоціями, або навіть забороняли їх відчувати чи проявляти. Особливо такі “гарячі” як Злість. Невміння проживати Злість у дорослому віці може спричинити хронічну нерішучість або навпаки - проблеми із яскравими спалахами гніву в недоречний час.

Одне із завдань психотерапії - це допомогти клієнту навчитися жити в гармонії зі своїми емоціями. А цілеспрямована робота саме зі Злістю може підштовхнути багато досягнень на матеріальному плані.

13/08/2021

В процесі терапії багато клієнтів відкривають свої придушені емоції. За моїми спостереженнями перше місце займає Злість. Адже насправді дуже багато людей в житті затамовують свою злість замість того, щоб її висловлювати.

На це є як мінімум одна велика причина - це Страх відчуження. Простіше кажучи, Страх втратити важливі відносини (з партнером, колегою, директором, другом, родичами).

Злість - це дуже природна реакція. Ми зустрічаємося із нею ще в дитинстві. Але мало кого з нас вчать як здорово з нею поводитися. Дуже важливу роль відіграє те, як значущі дорослі реагують на неї. Багатьох з нас карали, реагували злістю у відповідь або ігнорували. Ви можете пригадати, що батьки могли говорити вам, коли ви злилися:
- Негайно перестань! Поводься нормально!
- Хороші хлопчики/дівчатка не зляться.
- Ніхто не захоче дружити з такою злою дитиною.

Всі ці послання кажуть одне: бути злим - значить бути поганим. А поганих ніхто не любить. Дитина швидко це засвоює. “Якщо навіть найближчі не витримують його злість, то чого чекати від інших? Всі відвернуться від мене і не будуть мене любити” - думає малюк.

На жаль дитячий досвід, особливо негативний, часто карбується так, що не віддерти, незважаючи, що з віком ми змінюємося. Світ навколо давно вже змінився. Ми самі змінилися. Але все одно продовжуємо жити старими програмами:
⁃ Якщо я буду злитися, від мене відвернуться.
⁃ Зляться тільки погані, недостойні люди.
⁃ Виявляти злість небезпечно.

Так можна все життя реагувати зі старого досвіду. Коли вікові поклади злості періодично прориваються у вигляді вибуху чи соматичних захворювань. Але можливо отримувати й новий. Самостійно чи в безпечному терапевтичному просторі по-новому знайомитися зі своєю злістю, вчитися висловлювати її різними способами. Важливо періодично перебирати установки, як шафу зі старим одягом: «Мені потрібна ця річ зараз? Наскільки в ній зручно? Хочеться носити її далі чи вже пора викинути?»

Можна все життя реагувати зі старого досвіду. А можна отримувати новий. Заново знайомитися зі своєю злістю, вчитися висловлювати її багатьма способами.

05/08/2021

Я часто чую про про складні відносини з батьками.
Про те, що в дитинстві Клієнта батьки робили щось “неправильно”. І часто продовжують так робити навіть коли клієнт вже дорослий.

Так, у дитинстві ми могли довго сердитися та ображатися на батьків, і цей процес дуже зрозумілий. Він навіть необхідний. В якомусь сенсі, без нього неможливо подорослішати. Такі важкі почутття можуть залишитися з нами надовго і свідомо, чи підсвідомо отруювати наше сьогодення.

Але болюча реальність така, що ми не могли і не можемо змінити наших справжніх батьків. Ми не можемо примусити їх бути такими, як нам потрібно.

Але гарна новина полягає в тому, що у середині кожної людини з дитинства є вбудований образ і очікування від батьків, які потрібні саме їй. І коли ми виростаємо, залишається здорове розуміння того, яка поведінка чи якості були потрібні.

Саме на цій основі ми можемо сформувати внутрішній образ Батька/Мати. Того, який/яка приймає, захищає і підтримує саме там, де треба. Кожна, по-справжньому доросла, людина може стати сама собі тими самими “ідеальними Батьками”. Почати піклуватися про себе і підтримувати, любити й поважати, так як потрібно саме їй.

Процес формування цього внутрішнього образу Батька/Матері йде через розуміння, повагу та здобуття навичок реалізовувати свої власні потреби. Все це може бути досяжним запитом на терапію в дорослому віці.

04/08/2021

Трошки неймовірної краси.

Це візуалізація білої Речовини людського мозку.

Біла речовина - це тканина, через яку проходять сполучення між різними областями сірої речовини в центральній нервовій системі.

Тобто біла Речовина - це такі швідкісні дороги, по якіх рухається інформація.

У 2017 році в Імеджінговом Центрі Досліджень Мозку Університету Кардіффа (Cardiff University's Brain Research Imaging Centre (CUBRIC) зробили візуалізацію всього білої речовини мозку.

https://www.cardiff.ac.uk/news/view/810390-the-most-detailed-scan-of-the-wiring-of-the-human-brain

03/08/2021

Багато Клієнтів питають мене:
«Як обрати себе, щоб нікого не образити?»

На жаль, відповідь на це питання - Ніяк.

Бо в будь-якій взаємодії, хтось буде обраний, а хтось буде зраджений.

Обираючи себе, ми зраджуємо інших.

Мати/Батько - обирають себе, коли дитина вередує та хоче гуляти, а батькам треба з ранку на роботу. Дитина, в такі моменти відчуває образу.
Робітник - обирає себе, відмовляючись працювати позанормово. Але директор або колега відчуває розчарування чи злість.

Нам всім дуже важливо пам‘ятати - коли ми зраджуємо себе, ми виснажуємося й через деякий час всередині ми лишаємося тільки з біллю, відчаєм та злістю.

Проте - обираючи себе, ми наповнюємо себе ресурсом, яким ми можемо ділитися з близькими та оточенням. І від цього виграють всі!

29/07/2021

Травмована людина починає сприймати світ по іншому.
Не так, як вважається нормою.

Для більшості з нас людина, що йде вулицею - це просто перехожий.
Жертва ж зґвалтування чи аб‘юзу, може побачити в ньому людину, яка збирається на неї напасти, і в результаті піддатися паніці.

Найгірше, що травмована людина, часто починає вважати, що щось неправильно в ній самій.
Що її реакції не нормальні.
Починає звинувачувати та осуджувати себе.

Це не так.

Реакція травмованої людини - найкращій психологічний механізм самозахисту.
Підсвідомо, людина робить все, щоб уникнути того пекла, та тієї болі, яка колись з нею сталась.
Так, можливо він заважає жити щасливо зараз. Але мета його - захист.

Тому, у своїй практиці, мені дуже важливо донести, що з Клієнтом все гаразд. Що його/її реакції нормальні. Що так й має бути, через перенесену травму. Що важливо прийняти свої реакції - бо вони вже є частиною нас.

І тільки після того, як відбудеться прийняття себе - реакції можна почати коригувати.
Бо кожна реакція - це нейронна програма записана в нашому мозку.

Й добре, що в усіх людей ці програми можна переписати.

Всеволод Гераськін-Яцрес

18/07/2024

17/07/2024

16/07/2024

07/07/2024

14/04/2024

17/05/2023

22/09/2021

13/08/2021

05/08/2021

04/08/2021

03/08/2021

29/07/2021

Address

Telephone

Website

Alerts

Contact The Practice

Shortcuts

Share

Category