https://www.facebook.com/1901597053461063/

Психолог Nata Zinkovska, Pripyat (2026)

24/02/2026

Зі мною такого не станеться

Не кожне горе стає травмою психіки. Сьогодні я думаю про те, що допомагає людині зберегти себе ментально цілою у воєнний час.

Разом із уявленнями про світ ми маємо уявлення про себе в цьому світі. Ми плануємо завтра і себе в ньому. Травма розриває час. Завтра стає неможливим для осягнення, воно жорстоке, його ні з ким витримати, і Я не уявляє себе в ньому.

Психіка, щоб не зруйнуватися повністю, використовує фрагментацію пам’яті. Розриває тяглість часу. Наче вирізає ножицями кіноплівку олдскульного кіно. Але цей відтинок плівки не знищений, він просто чекає свого моменту, щоб виринути з глибини. І чекає стосунків, в яких це можна прожити.

Сьогодні зранку я дивилась на Нетфлікс українське кіно. Події розгорталися в офісі бізнес-центру де я колись працювала. Я згадала те, про що тривожилась тоді. Жорсткі дедлайни, неможливість встигнути вчасно зробити роботу чи якісь проблеми в комунікації з керівником. Я озирнулась назад до того, що вибивало мене з рівноваги і посміхнулась із тугою. Така крихкість. Я пишу тут не з метою знецінити проблеми того часу чи загалом, а щоб помітити здатність психіки до зростання.

Чотири роки тому, я була на останніх місяцях в очікуванні другої дитини. Ми виїхали 8 березня, і десь у Вінницькій області, чоловіки на блокпосту подарували мені гілочки котиків. Привітали зі святом, а я щиро спитала: з яким? Здатність моєї психіки до чутливості не була доступна в ті дні. Але вона не переставала бути. Хіба не котики на гілочці верби можуть її символізувати? Тоді, коли я працювала в офісі я не могла уявити якою міцною стану. Що доведеться мені пройти, й те, що вдається проходити зараз.

Чуйність, чутливість до себе можлива поруч із силою. Людська психіка гнучка, як і гілки верби з її котиками. Особливо, коли є до кого притулитися.

🫂🎞️🪴

23/01/2026

Бути красивою, коли виглядаєш некрасиво

Отже, зупинись на 5 хвилин читання, люба, або ти, друже, якщо хочеш краще її розуміти. Поговоримо про красу жінки, враховуючи божевілля нашого часу.

Психіка розвивається у динаміці. Разом із генетично обумовленими ознаками та під впливом умов розвитку. Ми адаптувалися до різних сімейних систем і це нормально.

Що чула дівчинка у своїй сім’ї? За що її хвалили? За чисті колготки після дня у школі? За охайну зачіску? За те що «прикрасила» своїм віршиком сімейне свято? Чи за те, що була «чемною» і дала себе обійняти? Я ставлю лапки в останніх реченнях із вдячним розумінням, що сучасний світ пропонує досвід гендерної рівності і свободи в різних проявах, у тому числі, й можливості бути охайною/охайним незалежно від статі 😼.

В історії кожної людини, були риси і прояви які визнавались частіше і легше і плавно ставали тими прикметниками, якими ми себе описуємо. Ставали нашим Я.

Разом із ними, були й ті прояви особистості, які не визнавались чи за які соромили. Можливо, як форма передачі несвідомої сімейної традиції (придушити неприйнятне).

Те неприйнятне, через захисний механізм психіки було витіснене і ставало тим Я, що ні в якому разі не можна проявляти у стосунках (не Я). Не обов’язково наше не Я формується як відгук на жорстокість чи насилля. Для дитячої психіки, достатньо тривалого досвіду невизнання з боку важливих дорослих (Ph.Bromberg).

І от, якщо у досвіді невизнання є страх бути некрасивою = виглядати некрасиво, то ми впираємось у обмеження близькості. Так як дуже багато досвідів у житті неможливо пройти виглядаючи привабливою.

👉 щоб дочитати допис, гортай фото в каруселі

23/10/2025

Про втрату улюблених місць

Добре іноді повернутися до улюблених місць дитинства уже дорослими. Це може дати відчуття зміцнення опори в середині. Ось, це дерево росло і тоді, коли я була маленька. Ось, в цей магазин я ходила міцно стискаючи гривню, щоб не загубити її, купуючи свіжий хліб. Ця доріжка між дерев, певне, памʼятає слід від колеса мого велосипеда…

Через військову агресію, багато хто з нас втратив ці улюблені місця фізично. І я теж втратила. Обличчя міст, містечок і сіл змінюються і стають іншими. Це може призводити до гострого болю в середині, наче щось із мого тендітного світу, руйнується цією агресивною рукою. Іноді, на це можна реагувати силою й активністю боротися. А іноді, це просто спустошує. Проте, з цього спустошення, можна вийти наповненою, як би дивно це не звучало.

Моя прогулянка сьогодні, про містечко на прикордонні Сумської області. Я давно не була там, та я досі маю ділянки своєї памʼяті, які бережу про цей час. Про те, як пахне листя наприкінці жовтня. Про те, як прикро, коли закінчується недовгий осінній день, переходячи в сутінки, де вієрні відключення електроенергії не залишають іншого виходу, окрім запалювати свічки й ліхтарики. Тепло від стосунків, яке я отримувала тоді я можу передати далі. І зараз, гуляючи дорогами Київської області я шукала щось схоже, зі свого дитинства. Бо які б дорослі ми не були, нам потрібно мати змогу покладатися на щось, що більше за нас. І щоб відчути цю опору всередині, часом, потрібно побачити її ззовні.

Запрошую ділитись теплом, і цим дописом. А ще є запитання. Чи маєте ви щось добре в пам’яті про осінні канікули? Діліться в коментарях, погріємось разом😌🍂 #психотерапія #дорослішання #ментальнездоровʼя

04/04/2025

Ділюсь хорошою новиною 😌 планую стати мамою втретє.
Обіцяю не змінювати у профілі кваліфікацію на маму трьох янголят, так як перші двоє дітей точно не ангели 😅. Та нас це не зупинило) #житилюбити

30/12/2024

Чи схоже завершення року на завершення психотерапії?

Здатність завершувати стосунки відверто це щось на-дорослому). Терапевтичні стосунки мають свою динаміку як і свій фінал. Пропоную пошукати спільне в завершенні року та завершенні психотерапії. Я залишу за дужками погляд терапевта цього разу і відддам фокус клієнтові.

Тож, чим можуть бути схожі почуття наприкінці року та наприкінці терапії?

Світлий сум або ностальгія. Сукупність радості від здобутків, надбань, отриманого досвіду і суму, через те, що цей шлях іде до завершення. Календарний рік теж завершується і є справи і стосунки, які продовжуться в новому році, а є ті, що залишаються в минулому.

Розчарування, що щось не вдалося. Зазвичай, ми входимо в терапевтичні стосунки, як і в новий рік з якимись очікуваннями. В кінці терапії, як і в кінці року можно озирнутись на пройдений шлях і поєднатись із усвідомленням того, що не все вдалося, або вдалося зовсім інше). Елементи розчарування, які супроводжують таке усвідомлення, зазвичай, не дуже інтенсивні якщо дійсно йдеться про завершення.

Якщо ж ми відчуваємо сильне розчарування, то, схоже, завершувати терапію рано. Варто привнести почуття в терапію, так як це цінний матеріал для дослідження.

Що як ми розчаровані роком?

Мені подобається спільний вайб у підсумкових постах року, мовляв вижили і добре. Для мене це свідчить про здорові амбіції і розуміння важкості викликів, які перед нами стоять. Разом із виживанням як основним здобутком, звісно, нормально хотіти більшого. Жити наповненим, повноцінним життям, в якому є те, що потрібно й більше. Якщо розчарування роком яскраво виражене - схоже, місія переноситься в новий рік).

Важливо привласнити свій досвід та надбання. Вони не можуть бути однаковими для всіх, як не буває однакової терапії чи ідентичого року для різних людей. Та, часто, із визнанням своїх надбань та особливості свого унікального шляху приходить таке потрібне тепло в середину нас.

Бажаю всім комфортного завершення 2024 року🌍🌕💫. #психотерапіяонлайн

09/09/2024

Коли ви бачите людину, що сидить за столиком у кавʼярні сама, не дивиться в телефон, не читає, а просто пʼє теплий напій наодинці із собою, про що ви думаєте? Чи буваєте ви самі такою людиною? Поговоримо про самотність? Давайте разом, так іноді легше!

Кожна людина потребує стимулів з народження. Доторки, погладжування, тепло контакту. Недостатність стимулів веде до порушень розвитку. Найгострішою мірою покарань в місцях позбавлення волі є одиночна камера. Тривала самотність, відсутність зовнішніх стимулів може провокувати психічні порушення.

Проте, на противагу цьому, перестимуляція, щільна структура дня, відсутність безпечного досвіду перебування наодинці негативно впливає на розвиток такого психічного процесу як до прикладу, уява. Дитині потрібно відчувати нудьгу і відштовхуючись від неї створювати цікаві ідеї для себе.

Самотність це прагнення до близького контакту. Та, іноді, відсутність можливості близького контакту запрошує нас в хоч якийсь контакт, навіть поверхневий. І широта кола спілкування, кількість підписників і вогників у відповідь на сторі не рятує від самотності. Самотність може розглядатися як гострий емоційний голод.

На противагу самотності, усамітнення це приємний досвід перебування наодинці із собою. Або просто досвід в якому комфортно. В усамітненні легше відповідати на питання по самоусвідомленню. Та навіть якщо не пірнати так глибоко - легше відчинити вікно, якщо спекотно, або зачинити його, якщо холодно. Ваша потреба - ваш комфорт - ваша дія. Цей процес ускладнюється вмить, коли ви їдете в автобусі, поруч бабця і їй холодно у спекотний день.

Останнім часом найбільш надихаючим відпочинком для мене є перебування серед людей, яким не має жодного діла до мене. Парк, кіно або набережна.
А як вам бути в усамітненні?

24/08/2024

До нас прийшло кошеня. Чорне, із зеленим очима. Зелений то ж поєднання жовтого і блакитного, вірно? То, мабуть, на щастя 🇺🇦.

09/06/2023

Про життя:
Раніше, в моїх поглядах на життя було розуміння того, що люди радіють початку літа. Квітнуть півонії, стигнуть полуниці і ось я - народилась в цей час.

Про смерть: на початку літа цього року мій розпач сягнув нових глибин. Рукотворна катастрофа спричинена сусідом-психопатом навчила мене вити і плакати по-новому. За себе, за свого собаку, за свій дім. І хоч я не там, але я там.

Про життя: пережити катастрофу і зберегти розум і душу неможливо без виходу почуттів, і ненависті в тому числі. Фу моралізаторським настроям, а сарказм в мемах то про кордони справедливості, і про впоратись із катастрофою в собі.

Про смерть: ми не будемо наївними і не будемо легкими. Мабуть, на жаль. Навіть діти.

Про життя: зберегти своє життя і ментальне здоровʼя (на скільки можливо) то уже багато. Але якщо ви такі міцні щоб діяти в умовах катастрофи моя повага і донат вам.

Про життя: якщо ви, раптом, за якихось вам зрозумілим причин, відчуваєте до мене повагу або любов - привітайте мене кавою - скиньте донат перевіреним мною (в коментарях лінки) або вами - рятівникам життя (ЗСУ, волонтери)

Про життя: на мені костюм від , ніжна жіночність досі відгукується в мені.

24/05/2023

Зловтіха як маркер відновлення кордонів

Форми регуляції відносин між людьми бувають різними. Ми укладаємо юридичні договори, обіцяємо, домовляємось. Я глибоко поважаю людей за здатність домовлятися.

Що відбувається, якщо людина ігнорує домовленість? В юридичних договорах є окремо прописані пункти. Як людина розплачується на психологічному рівні за навалу на чужі кордони і спільні домовленості?

В сучасному погляді на нарцисичний процес є поняття нарцисичної бульбашки. В ній знаходиться «обраний» і «всі, хто розділяють цю велич разом із обраним». Так от, важливою частиною процесу перебування в цій бульбашці є ідея винятковості - де те, що можна нам (всім, хто знаходиться в бульбашці) - іншим не можна.

Коли лопається нарцисична бульбашка - стає боляче всім, хто в ній знаходився. Така ціна за зустріч із правилами, кордонами інших людей, фактично - зустріч із реальністю.

Почуття, із яким зустрілась я, і певне, багато хто з українців зараз - було б обмежено назвати зловтіхою. Я бачу це і як задоволення, від того, що сусіди зустрілись із дійсністю.

Розвʼязувати загарбницьку війну це атавізм. Можно розуміти це опрацьовуючи досвід попередніх поколінь. А можно ігнорувати реальність і створити нарцисичну бульбашку, де «можем повторить». Аж раптом, пшик. І бульбашка лопнула разом із обраним.

Я пишу цей пост не для них, а для нас. Дозвольте собі відчути зловтіху від зустрічі із реальністю сусіда-агресора.

Можливо, за цим, для когось незручним почуттям стоїть щось, що допоможе вам впоратись із болем від утрат цієї дійсності. В якій опинились ми і на яку ми ж впливаємо.

До речі, запрошую в терапію, є вільні місця.
#психотерапіяонлайн #психотерапія #київ

16/05/2023

Скільки там ракет сусіди по нам запустили? Всі були збиті нашими ППО. Моя вдячність, повага, квіти бузку і калини за сьогоднішній ранок і за всі ранки з 2014 р. Моя армія мене захищає. Довіра до сил оборони висока, але швидше зростає ваш професіоналізм, дорогі захисники. Велика шана. #дякуюзсу #дякуюппо

08/05/2023

Ніколи знову
1939-1945

Найгіршим, до чого може прикласти руку людина за життя це почати загарбницьку війну. Акт про капітуляцію Німеччини був підписаний 7 травня і набув чинності 8 травня 1945 р.

Зло програє і цього разу.

27/04/2023

Я бачу хлопця після виснажливого полону з яблуком. Це його історія, а не моя. Це його яблуко, а не моє. Мені боляче, я радію, лютую, я зневажаю ворога, мені прикро, мені сумно і знову боляче.

Емпатія робить нас людьми. Здатність відчувати чужий біль відрізняє здорову психіку від психопатичної.

Я відчуваю і це допомагає мені робити крок адекватний реальності.

Зробити собі чай.
Зробити донат.
Провести якісну терапевтичну сесію.
Приготувати вечерю.
Подихати квітневим повітрям.
Попросити обіймів і обійняти самій.

Не ховаємось, не ігноруємо реальність. Дорослішаємо разом.

Моя глибока сердечна повага і вдячність кожному і кожній, хто боронить нашу землю. Хто боронить людяність і гідність.

Світло переможе темряву. #психотерапія #дорослішання #емпатія

Психолог Nata Zinkovska

24/02/2026

23/01/2026

23/10/2025

04/04/2025

30/12/2024

09/09/2024

24/08/2024

09/06/2023

24/05/2023

16/05/2023

08/05/2023

27/04/2023

Address

Telephone

Website

Alerts

Contact The Practice

Shortcuts

Share

Category