Рівненська філія секції дитячої та юнацької психотерапії УСП

  • Home
  • Ukraine
  • Rivne
  • Рівненська філія секції дитячої та юнацької психотерапії УСП

Рівненська філія секції дитячої та юнацької психотерапії УСП Рівненський регіональний осередок секції дитячої та юнацької психотерапії Української спілки психотерапевтів

12/06/2024

Постійно ображаюся… Що з цим робити?

Що ж таке образа?
Образа – це «симфонія» агресії та інших негативних емоцій, звернених в себе та назовні. Це та злість, яка не може бути або не була відреагованою у достатній, на думку особистості, мірі.
Відчуття образи стає ще сильнішим, коли розуміємо: кривдник правий. У такі моменти важливо усвідомлювати, що ніхто не образить нас проти нашої волі.
Ображатися чи ні, насправді – це вибір. Можна не відреагувати на неприємні слова співрозмовника або погодитися з ними і, як результат, образитися.

Образа – одне із руйнівних почуттів.
При цьому, образа має неймовірну кількість бонусів – вторинних вигод.
Яких саме?

➡️ за допомогою образи деякі люди отримують увагу, турботу, виконання тих умов, які їм потрібні;
➡️ образа допомагає уникати злості та інших почуттів, які заховані за образою, тому, хто не хоче їх проживати або вирішив залишатися хорошим для всіх;
➡️ за допомогою образи легше перекласти відповідальність за те, що трапилося на іншого;
➡️ образа формує цінність і значущість того, хто ображається, відтак, формується дозвіл приділяти собі стільки уваги, скільки хочеться;
➡️ образа дозволяє залишатися «в масці» і не показувати себе істинного, адже бути щирим і вразливим це надзвичайно небезпечно;
➡️ образа допомагає виправдати відсутність руху, розвитку:
- Чому ти не досягаєш цього і не змінюєш обставини?
- Я не можу, мене образили.

Якщо хочеться опрацювати образи, важливо знайти свою вигоду від цього почуття і або попрощатися з нею, або задовольнити потребу іншим способом.

Бережіть себе🫶🏼

11/11/2023

Чи зустрічалися Ви з відчуттям того, що Ви розчинилися у стосунках?
І, подекуди, зʼявляється відчуття, що Вашому партнеру не цікаво з Вами. У вас немає спільного часопроведення, спільних мрій та планів, спільних тем… Спілкування, здебільшого, зведено до вирішення формальних або побутових ситуацій. У моменти відсутності ресурсу може здаватися, ніби Ваш партнер не з Вами. Ваш настрій, найчастіше, залежить від ставлення Вашого партнера до Вас. У стосунках Ви страждаєте…

Залежність буває різна. Помилково вважати, що можна бути залежними лише від чогось.
Бути залежним від когось – це не менш руйнівний процес.

Чи зайвим буде вкотре повторити про те, що у ситуації залежності від партнера необхідно реалізовувати фокус уваги на собі?
Не зайвим. Клієнтські запити тому підтвердження.

Немає універсального рецепту виходу із залежного стосунку. Якби якась формула працювала – ми б бачили навколо лише щасливі стосунки.

Торкаючись цієї проблеми, спробуйте поміркувати над наступним:
- Чого я хочу від свого життя, стосунків, сім'ї?
- Чи відповідає моя реальність моїм очікуванням?
- Як я сприяла/сприяв тому, що обставини не такі, якими хотілося б їх бачити?
- Що я можу зробити, щоб щось змінити?
- Чи робила/робив я спроби щось змінювати? Що було вдалого та невдалого у цих спробах?
- Як я підтримую те, що мене не задовольняє?
- Що я роблю/не роблю, щоб все було саме так, як є зараз?
- Яких ресурсів мені бракує для змін?
- У чому я можу брати більше відповідальності на себе та як її збільшити?
- Як я можу покращувати своє життя? За допомогою яких дій?
- Чи реалізуюсь я де-інде, крім сім'ї?
- Які в мене особисті плани, що не стосуються стосунків?
- Що я можу зробити вже зараз, щоб переключити увагу зі свого партнера/партнерки на себе?
- Де та в чому моя зона відповідальності за своє життя?
- Що впливає на мій настрій, окрім партнера/партнерки?
- Що мене тішить, надихає, наповнює?
- Як я самостійно можу створювати свій настрій?
- Що я готова/готовий зробити для себе?

Спробуйте подосліджувати себе у відповідях.
В цьому, насамперед, Ваша мотивація. Ні партнер, ні друзі, ні близькі, ні психолог не знають в якому боці шукати вихід. Лише у Вас є розуміння напрямку!

А от хто буде Вас у тому напрямку супроводжувати – це вже інша історія…

10/11/2023

Процес пізнання у психологів не зупиняється ні на мить…

Одним із відкриттів, наче і очевидних, але, водночас, чомусь не підсвічених є одне, яке я б віднесла до найбільш яскравих за останній період.

На одній із сесій власного досвіду і тренер, і група так чітко акцентували увагу на тому, що досить часто ми обираємо між двома варіантами. Нам звично ставити «або».

Але, насправді, можна поставити «і».

«Мені подобається моя робота» або «я втомилася від неї»?
«Мені подобається моя робота» і «я втомилася від неї». Може бути таке зараз?

«Я сама вибираю як мені жити» або «я не можу всього контролювати»?
«Я сама вибираю як мені жити» і (в той же час) «я не можу всього контролювати».

«Я хороша людина» чи «я можу помилятися»?
«Я хороша людина» і (разом з тим) «я теж можу помилятися»?

Ми виросли у суспільстві, де нам пропонувалося ставити цілком поєднувані речі на різні полюси.
Зустрічалися із «чоловіки не плачуть»?
А «хороші дівчатка слухають, що їм кажуть»?
Чи «як може злитися така гарна дівчина»?

Тоді виходить він або чоловік, або може плакати. Чи або гарна дівчина, або має право на свою злість.
І виникає, закономірність, під яку відбувається внутрішнє порівняння із ілюзорним стандартом.

Ми, в дійсності, можемо бути і такими, і такими. І хорошими, і інколи злими.

Вміння та здатність робити вибір – це важлива навичка. Проте, в деяких випадках, необхідність робити вибір може бути ілюзорною.
Часто речі, які здаються взаємовиключними, можна поєднати та позбавити себе внутрішнього конфлікту.

Бережіть себе!

09/11/2023

Карати не можна прийняти: де поставити розділовий знак обираєте Ви!

Є речі, за які сварити або карати дітей стає марною справою.
Навіть при найбільш виправданому процесі та бажанні виховати досягнути позитивного результату навряд вдасться, натомість комплексів, тривог і, досить часто, травм можна сформувати.

Давайте спробуємо розібратися, на що необхідно подивитися під іншим кутом:

➡️ випадкова провина, як от «розбита чашка» або «перевернутий вазон» чи «розлита вода»;
❗️караючи за це, звинувачуючи у незграбності чи висміюючи таку ситуацію виховати дитину більш уважною і ретельною навряд вдасться, однак підвищення рівня тривожності, страх не впоратися і, від цього, помилки та аналогічні ситуації будуть, швидше за все, повторюватися все частіше;

➡️ індивідуальні фізіологічні або психологічні особливості (гіперактивність, неквапливість, неуважність, імпульсивність і т.п.);
❗️це індивідуальні особливості, які важливо прийняти і, за необхідності, пошукати варіанти, які допоможуть покращити ситуацію (як, наприклад, заняття або адаптація певних умов);

➡️ почуття та емоції (злість, плач, сміх і т.п.);
❗️важливо памʼятати, що дітям значно важче дається контроль емоцій і, відповідно, це несе значний вплив на їх стани, тому, навіть за умови, що прояв певної емоції є недоречним конструктивним буде пояснення у доступній формі, а не покарання чи присоромлення, адже придушення емоцій через страх бути покараним у майбутньому може тягнути велику кількість труднощів.;

➡️ невиправдані очікування по відношенню до дитини («ми так стараємося, а ти…», «це найкращий вчитель у місті, а ти…» і т.п.);
❗️найбільш вірогідно, що така ситуація супроводжуватиметься відчуттям провини дитини; і ще важливо дослідити, чиє, в дійсності, те бажання щось досягнути чи реалізувати, батьків чи дитини;

➡️ помилки дитини;
❗️від них не застрахований ніхто; проте це первинний досвід, коли дитина вчиться безпечно зустрічатися з труднощами та підтримкою, відтак, покарання, сварка або сором сприятимуть формуванню ситуації уникнення нового досвіду;

➡️ надмірна цікавість;
❗️так формується інтерес дитини; відповідно, якщо є речі, які не для уваги дитини – це важливо пояснити, а не сварити чи карати;

➡️ ситуації, коли дорослі самі не дотримуються того, за що карають або сварять дітей;
❗️«діти нас не чують, діти на нас дивляться»;
важливо подавати той приклад, який ми вимагаємо від дитини (наприклад, марно сварити чи карати дитину за нецензурну лексику, якщо батьки нею активно користуються; або ж, за неохайність, якщо навколо дитини вона звичне явище);

Описані ситуації не лише як застереження для теперішніх батьків.
Це хороший діагностичний матеріал для дорослих, які відчувають труднощі, адже буває так, що певні прояви мають коріння з дитинства.

Миру і взаєморозуміння!

29/10/2023

Досить часто люди звинувачують і скаржаться на долю, коли їх щось не влаштовує в тому порядку речей чи розвитку подій, який склався.
Вони свято вірять, що не хотіли опинитися там, у тих обставинах і умовах, в яких перебувають, однак чомусь саме туди й прийшли. Кажучи популярними висловами, повторюють свій сценарій.

Вихід із неприємностей можливий, якщо людина візьме на себе відповідальність за свої дії, які й привели її до такої ситуації.

Усвідомити цей процес допоможуть наступні питання:

1️⃣ Який шлях я пройшов, щоб дістатися туди, де я зараз?
2️⃣ Які мої дії у минулому сприяли теперішньому стану?
3️⃣ Що я продовжую робити зараз, щоб залишатися в цій ситуації?
4️⃣ Що я не робив і не роблю, щоб вибратися звідси?
5️⃣ Які мої переконання та погляди зміцнили це положення?
6️⃣ Чому я нічого не змінюю чи змінюю недостатньо активно?
7️⃣ Які бонуси (вторинні вигоди) мені дає ця негативна ситуація?
8️⃣ Що станеться, якщо я виберуся з проблеми?
9️⃣ Кого я засмучу, якщо вирішу свої проблеми?
🔟 Як я виправдовую свою бездіяльність і кому скаржуся на проблему?

Інколи відповіді собі ж на питання допомагають побачити те, що зазвичай ховається поза фокусом…

24/10/2023

У процесі роботи, коли клієнт починає занурення в себе та пробує розібратися в собі, ми обов’язково зустрічаємося з тим, що значна кількість проблем у житті бере початок із дитинства.
Інколи з дуже раннього дитинства. В інших випадках – із дещо пізнішого досвіду.

І, очевидно, зʼявляється можливість оформити відповідальність за власні проблеми на батьків.
Така можливість перекладання відповідальності дуже спокуслива.
Бо ж, в дійсності, батьки не так турбувалися, не так підтримували, не там були, не туди водили, не тому стимулювали і т.п.
І, в результаті, ми самотні, невпевнені, тривожні, надто терплячі, жертовні і налякані.

Все, безперечно, так.
І усвідомлення причин, механізмів та впливів невідʼємне.
І, з найбільшою вірогідністю, все так і було: певні дії батьків привели до того, що ми напрацювали певні сценарії.
Проте, усвідомлення цих процесів – це своєрідна точка дискомфорту, з якої мав би початися розвиток.
Памʼятаємо ж, що «розвиток відбувається з точки дискомфорту»?☝🏼

Водночас, не зайвим буде нагадати про те, що «якщо Ви у 5 років не мали велосипед, а в 25 років придбали Мерседес, то Ви у 5 років все одно не мали велосипед».
Якщо нас в 5 років недостатньо любили наші батьки, то при всіх їх стараннях зараз «долюбленими» 5-річками ми не станемо.

Важливо розуміти те, що наші батьки не мали такої можливості, доступу і культури до вивчення психологічної літератури і прослуховування лекцій чи коротких відео. Вони й близько не співвідносили свій вплив на формування певних процесів у житті дітей. І дуже часто діяли з позиції свого, не зовсім конструктивного чи приємного, досвіду стосунків з батьками.

З іншого боку, побут, робота та інші обовʼязки займали значну частину життя і їм треба було дати раду. Якщо подумати над тим, що батьки дали дітям все максимально найкраще, що, на їх думку, вони могли – то стає ясніше, що іншого вони не мали.

Ну і ще одне… Найважливіше, напевно.
Кожен дорослий мав би взяти відповідальність за свій стан, відчуття і, загалом, життя на себе.
Безумовно, батьки мали вплив на наше життя. Колосальний. Але це вплив не можна назвати непоправним. Зараз світ дає нам інші можливості, аніж були у наших батьків. Ми не залежимо від них. Ми тепер наповнюємося самостійно. А от чим – це вже наш вибір!
Надзвичайно важливо зрозуміти, що ми тягнемо із свого дитинства у теперішнє життя.
Не менш важливо прийняти рішення про те, чого ми хочемо далі.

Перекласти відповідальність буває досить «солодко». Це дає можливість нічого не робити зі своїм життям.
Повернути її собі – це дозволити собі жити по-іншому.

Вибір за кожним з нас!

Address

Rivne

Telephone

+380966337604

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Рівненська філія секції дитячої та юнацької психотерапії УСП posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Shortcuts

Share

Category