Психолог Гончарова Наталья

Психолог Гончарова Наталья Індивідуальна та групова психотерапія.

Працюю із такими запитами:

Самооцінка. Допоможу прийняти й полюбити себе. Вам більше не доведеться підлаштовуватися під стандарти соціуму, носити маски та грати в ігри.

Почуття й емоції. Разом дослідимо ваші почуття, потреби та емоції. Виявимо, які з них під забороною, як вони впливають на вашу взаємодію з оточенням. Навчимося розуміти свої емоції.
Потреби. Якщо Ви не можете знайти відповідь на

питання: “Чого я хочу? До чого я прагну? Розберемося в цьому разом”.

Панічні атаки, тривога, фобії. Допоможу зрозуміти причину ваших страхів, як з ними жити далі (самоконтроль та саморегулювання) й впевнено йти вперед до мети.

Депресія. Підтримка та супровід.

Робота з суїцидом. Антисуїцидна психотерапія.

Сценарний аналіз. Життєвий сценарій — це план життя людини, який формується у дитинстві під впливом зовнішнього середовища (виховання, дитячих травм, обставин). Ерік Берн виокремив 3 види сценарію: Переможця, Не переможця та банальний. Не переможець чи людина з банальним сценарієм постійно стикається з драматичними, трагічними, нещасливими ситуаціями, не досягає бажаного, нарікає на карму чи нещасливу долю, і не знає як зупинити серію невдач. Робота з життєвим сценарієм довготривала, однак ефективна. Допомагає клієнту будувати нове, усвідомлене життя, без тягаря минулого.

Консультую онлайн (Zoom, Skype) та очно.

🎄🎅 Наближається тиха ніч, свята ніч...🎍 З настанням Різдва та Нового року ми завжди чекаємо Дива та здійснення своїх мрі...
24/12/2025

🎄🎅 Наближається тиха ніч, свята ніч...
🎍 З настанням Різдва та Нового року ми завжди чекаємо Дива та здійснення своїх мрій:
📌 надійної безпеки;
📌 міцного здоров’я
📌 сталого добробуту;
📌 порозуміння в родинах і суспільстві
📌 визнання заслуг на роботі та вдома;
📌 можливості самовираження;
📌 любові та прийняття.

❗ Кожна людина може формулювати свої бажання по-різному, але в основі завжди лежать базові, вроджені потреби.
💬 Я бажаю, щоб у прийдешньому році ваші потреби були задоволені настільки, наскільки це можливо у наш складний час. Миру та добра вам! 🎁
Бережіть себе !
❤️❤️❤️

Трансгенераційні травми: коли війна живе не лише в новинах, а й усередині насСьогодні, 9 грудня, у світі відзначають Між...
09/12/2025

Трансгенераційні травми: коли війна живе не лише в новинах, а й усередині нас
Сьогодні, 9 грудня, у світі відзначають Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду
Нинішня війна росії проти України — це не війна за території, корисні копалини чи владу. Це війна на знищення всього українського народу. Це черговий геноцид, яких в історії нашої країни було чимало.
☝️ Голодомор, репресії, розстріли інтелігенції, депортації, війни й окупації — це досвід, який осів у психіці поколінь, і дається взнаки у наших дітях та онуках.
👉 Трансгенераційна травма — це коли:
🗯️ Бабуся казала: “Хліб не можна викидати”, і збирала крихти зі столу в долоню.
🗯️ Батьки привчили: “Не висовуйся, будь-як всі!” (бо так можна розчинитися в натовпі та не попасти під репресії);
🗯️ Є заборона на сміх і радість (Чого регочеш, завтра може бути гірше!)
🗯️ Найпоширеніша установка: “Не чіпай, це на свята!” (на завтра, на потім, на колись...)
☠️Травматичні події, які впливали на життя цілих поколінь та народів, так чи інакше проявляються у нащадках. Нам страшно жити “на повну”, ми зберігаємо все “про запас”, боїмося висловлюватися, бути видимими, відчуваємо провину за спокій або радість.
Навіть якщо в нашому житті нині відносно безпечно, тіло може памʼятати інше.
▪️ Голод — через страх нестачі.
▪️ Репресії — через заборону на власну думку.
▪️ Знищення — через внутрішній імператив: “вижити за будь-яку ціну”.
⚡ Повномасштабна війна активувала ці глибинні шари та стала тригером колективної памʼяті геноциду — коли біль теперішній наклався на непрожите минуле.
📌 Важливо розуміти: це не з нами щось “не так”. Ми просто реагуємо так, як уміли реагувати покоління до нас, щоб вижити.
🔱 Але саме тепер у нас зʼявляється інший вибір:
➖ говорити, а не мовчати;
➖ відчувати, а не заморожувати свої почуття всередині;
➖ повноцінно жити, а не лише виживати.
✅ Трансгенераційну травму, таку як наслідки геноциду, можна подолати через усвідомлення.
Усвідомлюючи трансгенераційні травми, ми:
✔️ розриваємо ланцюг передавання страху
✔️ даємо нащадкам не травму, а опору та право вибору. Вони знатимуть, і не будуть мати неусвідомлених страхів. Вони будуватимуть інше майбутнє.
💙💛 І це теж форма нашої стійкості.
Бережіть себе.❤️

3 грудня — Міжнародний день людей з інвалідністю☝️ Як бажано поводитись при зустрічі людей з інвалідністю — і чому це на...
04/12/2025

3 грудня — Міжнародний день людей з інвалідністю
☝️ Як бажано поводитись при зустрічі людей з інвалідністю — і чому це насправді важливо
👨‍🦽‍➡️ Думаю, всі помітили, що навколо побільшало людей з видимими ознаками інвалідності — чи то на кріслі колісному, чи то на милицях, а часом з протезами. Причину цього всі добре знаємо. Але чи знаємо, як поводитись, якщо людина має явні ознаки інвалідності?
☝️ Люди з інвалідністю — передусім люди, а вже потім носії певного досвіду чи обмежень. Те, як поводитися під час зустрічі з ними, має значення не лише для їхнього комфорту, а й для психологічного здоров’я як суспільства. Люди з інвалідністю не потребують жалості, часто навіть не потребують сторонньої допомоги, але точно потребують поваги. Отже:
✔️ Спочатку — повага, потім допомога
Не варто хапатися допомагати автоматично. Краще оцінити ситуацію. Якщо немає ніякої халепи, загрози чи перешкоди, можливо, втручання з допомогою буде зайвим. Щоб упевнитись, можна ввічливо перепитати: «Чи потрібна вам допомога?». Якщо людина відмовляється, це ок, не треба нав’язуватися.
Ненав’язана допомога — це про повагу до автономії. Нав’язана — про відчуття безсилля і знецінення.
✔️ Спілкування без співчутливої зверхності
Фрази на кшталт «бідолаха», «як вам важко» часто ранять більше, ніж здається. Людина може жити повноцінним життям і не потребувати співчуття — лише нормального людського ставлення. Краще розмовляти точно так само, як і з усіма іншими. Немає ідеальних формулювань, тому не варто боятися сказати щось “не те”. Доброзичливість та ввічливість - ось головні вимоги.
✔️ Дотримування особистих меж
Бажано не торкатися інвалідного візка, тростини чи інших допоміжних засобів без дозволу — це частина особистого простору.
Так само бажано не ставити надто особисті запитання, якщо між вами немає близького контакту.
✔️ Без акценту на інвалідності
Інвалідність — лише одна з багатьох рис. Перед вами — колега, батько, фахівчиня, підліток, друг, а вже потім — людина, що має ті чи інші проблеми зі здоров’ям. Крім того, варто пам’ятати, що не всяка інвалідність має видимі ознаки. Коли вся увага зосереджена на фізичних або когнітивних обмеженнях, особистість ніби зникає.
🤔Чому це важливо з точки зору психології?
Ставлення оточення безпосередньо впливає на самооцінку, відчуття безпеки та гідності людини.
А ще — формує колективну здатність до зрілої емпатії. Суспільство, яке приймає різноманітність, краще справляється з травмами, кризами й втратами.
‼️ Ще одне правило, яке багато хто забуває. Говорити “інвалід” — не ввічливо і не правильно. Людина з обмеженими можливостями — це теж хибне формулювання.
✔️ Бажано: людина, яка має інвалідність, або людина з інвалідністю. Спочатку — людина, особистість, а вже потім — її особливості.
Людяність починається не з героїчних вчинків, а з простого — побачити в іншому людину, рівну собі.
Бережіть себе❤️

25/11/2025

25 листопада День Blasé
😱 Карколомний потік щоденних новин, обстріли й відключення електрики, трабли на роботі чи вдома іноді можуть збити з ніг чи принаймні вивести з рівноваги. Про емоційні маятники писано-переписано, та суті справи це не змінює: часом емоції “накривають” з головою.

😶 Пропоную відзначити День Blasé, але не так, як це закладалось його засновниками, що пропагували байдужість внаслідок пересичення розвагами, враженнями та емоціями.

😑 У перекладі з французької Blasé можна трактувати як незворушність, ба навіть байдужість. Сьогодні спробуймо відсторонено поставитись до шалених, постійно змінюваних новин, споглядати їх з позиції спостерігача.

🤔 Мабуть, хтось буде заперечувати: та як можна байдуже ставитись до того, що відбувається в країні? Зовсім байдуже, мабуть, буде складно, але скажіть чесно: чи здатні Ви впливати будь-яким чином на все, що чуєте і бачите навколо?

✍️ Здатність відсторонюватись — це не про холодність чи черствість. Це про внутрішню гігієну. Про те, щоб не дозволяти інформаційному шуму, чужим емоціям і хаотичним подіям втягувати вас у нескінченний вир емоційних реакцій. Позиція спостерігача допомагає зберігати ясність розуму там, де інші вже тонуть у напрузі.

📌 Відстороненість — це коли ви бачите подію, визнаєте її значною, але не дозволяєте їй заміщувати все важливе, що є у вашому житті. Це спосіб сказати собі: «Так, це відбувається. Але я залишаюся тут, у своїй точці опори».

👉 У моменти турбулентності спробуйте зробити невелику паузу. Запитати себе:
❓ Чи це стосується мене безпосередньо?
❓ Чи я можу зараз щось змінити?
❓ Чи принесе мені користь емоційне залучення?
❌У більшості випадків відповідь буде «ні».
✅ І тоді варто дозволити собі зробити крок назад. Подихати. Повернутись у ті сфери життя, де ви справді маєте вплив: на свій настрій, на свої дії, на свій простір.

🗻 Позиція спостерігача не забирає вашу людяність — вона лише повертає вам контроль. У часи, коли світ хитає нещадно, це може стати неоціненною опорою, яка допоможе зберегти вашу ментальну рівновагу та ресурс.
Бережіть себе.
❤️

🧠 Психологічний аспект захисту дітей від насильства: чому важлива не лише фізична безпека, а й емоційна недоторканність1...
18/11/2025

🧠 Психологічний аспект захисту дітей від насильства: чому важлива не лише фізична безпека, а й емоційна недоторканність
18 листопада — європейський день захисту дітей від насильства та сексуальної експлуатації. Це й стало приводом для сьогоднішньої розмови.
Щодо сексуальної експлуатації дітей, то, здається, в жодної притомної людини немає сумнівів, що це недопустиме явище.
Власне, до фізичного насильства ставлення таке ж саме. А як щодо психічних тортур?
😱 Психологічне насильство найменш помітне, але не менш травматичне. Воно не залишає синців на тілі — воно залишає невидимі удари на самооцінці, на довірі до світу, на здатності будувати стосунки.
😱 Психологічне насильство — це будь-яка поведінка, яка змушує дитину відчувати: «зі мною щось не так», «я поганий», «мене не хочуть». Приниження, іронія, висміювання, холодна тиша, ігнорування потреб, надмірний контроль, постійні звинувачення чи соромлення — форма насильства.
🤔 Як психологічне насильство впливає на подальшу долю дитини?
🔻 Порушення самооцінки.
Діти, яких системно принижують або знецінюють, виростають дорослими, що постійно сумніваються у власній компетентності.
🔻 Труднощі в побудові стосунків.
Психологічне насильство формує переконання, що близькість небезпечна. У дорослому житті такі люди або уникають зближення, або погоджуються на токсичні стосунки, бо саме вони здаються «звичними».
🔻 Схильність до тривоги та депресивних станів.
Хронічний психологічний тиск створює відчуття небезпеки, яке супроводжує людину роками. Вона живе наче в режимі «очікування нового удару».
🔻 Перенесення моделей у власну батьківську роль.
Те, що дитина пережила як норму, легко повторюється у її вихованні дітей, якщо не було досвіду підтримки, терапії чи інших коректувальних стосунків.
👨‍👩‍👦‍👦 Чому психологічний захист починається вдома?
Тому що любов, тактильність, увага, чесні розмови та повага до дитячих почуттів — це не «додаткові бонуси».
Це базові потреби, які формують здатність дитини:
💎 довіряти собі та іншим;
💎 обирати здорові стосунки;
💎 розпізнавати маніпуляції;
💎 відчувати межу там, де її порушують;
💎 говорити вголос про неприпустиме.
Дитина, яку чують, бачать і сприймають серйозно, значно рідше стає жертвою будь-якої форми насильства. Бо в неї є найважливіший ресурс — внутрішня опора.
Бережіть себе і своїх дітей. Ваша любов — це найкращий захист і надійний базис для вашої дитини.❤️

💛 Сьогодні, 13 листопада — Всесвітній день доброти.Здається, це гарний привід нагадати, що кожній людині треба трохи теп...
13/11/2025

💛 Сьогодні, 13 листопада — Всесвітній день доброти.
Здається, це гарний привід нагадати, що кожній людині треба трохи тепла, уважності й людяності. Трохи доброти.
💓 Вияв доброти — це не тільки матеріальна чи практична допомога немічним або стареньким.
Підтримка та турбота починаються з простих речей.
🙂 Іноді достатньо усмішки, теплих слів чи щирого “як ти?” — щоб хтось поруч відчув себе не таким самотнім. Добро народжується з уваги та поваги до іншої людини, з готовності побачити й почути.
👁️ Доброта - це про те, щоб побачити людину поруч.
👂 Про те, щоб вислухати, не даючи порад.
🤗 Про те, щоб обійняти, коли бракує слів.
🥰Людина розквітає, коли її просто приймають такою як вона є. Без оцінок, без «могло бути й гірше». Коли є хтось, хто здатен залишатися поруч — навіть у тиші, навіть коли важко.
☝️ І ще одне: доброта починається не з інших, а з себе.
Бо якщо ми не дбаємо про себе — нам складно по-справжньому дбати про когось.
Тож сьогодні дозвольте собі трохи турботи.
Побудьте лагіднішими до себе.
Відпочиньте. Усміхніться.
🤝А потім поділіться цим з іншими — словом, поглядом, чашкою чаю, іншим проявом підтримки.
І світ довкола стане теплішим. 🌿💛
P.S.
Пишу, а голові крутиться радянських часів дитяча пісенька: “Кто людям помогает, тот тратит время зря.”
Брехали нам, навіть у мультиках. Допомога та підтримка людям — це найцінніше, що часом можна подарувати.
Є наукові дослідження, які доводять: людина, що щиро творить добро для інших, навзамін отримує... ендорфіни! Це ті гормони, які знижують рівень стресу і загалом допомагають почуватися краще. Отже, добро повертається здоров’ям!

Всім добра!
Бережіть себе.
❤️

05 листопада – Міжнародний день обізнаності про СТРЕС.Почнімо з короткого опитування. Поставте 👍, якщо ви почуваєтесь ви...
06/11/2025

05 листопада – Міжнародний день обізнаності про СТРЕС.

Почнімо з короткого опитування. Поставте 👍, якщо ви почуваєтесь виснаженим. Або ❤️, якщо ви сповнені сил та енергії.
Хто читатиме цей допис пізніше, зможе наочно переконатись — людей, які мають ознаки стресу, набагато більше.
☝️ Власне, це й не дивно на четвертому році повномасштабної війни, коли до традиційних тривог про здоров’я, дітей чи роботу додалися переживання про рідних, які на війні; безсонні ночі під час обстрілів; у багатьох — втрачене майно та загиблі близькі.
✍️Стрес має як прямі, так і віддалені наслідки. В момент раптової стресової ситуації відбувається пришвидшене серцебиття, задишка, втрата орієнтації.
Хронічний стрес підкрадається непомітно — і може проявитися хворобами через роки.
🤔 Питання — що робити зі стресом? — ще довго залишатиметься актуальним.
Відповідь медиків та психологів незмінна:
👣 Рухайтеся.
💤 Спіть — наскільки вдається. Якщо не виходить, зверніться до лікаря.
🥦 Їжте просто, не обов’язково дорого. Капуста теж суперфуд. Цукерки й солодощі краще обмежити, але не викидати зовсім з раціону.
🗓 Плануйте хоча б дрібниці — це повертає контроль.
🕐 Намагайтеся дотримуватись звичних рутинних дій. Сталий розпорядок дає мозку перепочинок від постійних «що робити зараз?».
💪 Ну й останнє, але, можливо, найдієвіше. Фізичні вправи.
Будь-які.
Робіть. Просто робіть все, що вам під силу.
🏋️Присідання.
💪 Відтискання, можна й від стіни.
💃 Танцювальні рухи.
🏃 Біг.
🚶‍♀️ Швидка хода.
‼️ Будь-що, що змусить ваш пульс прискоритись не від стресу, а від м'язової роботи. Саме під час активної роботи м’язів згорають оті ненависні гормони стресу.

😊 І не забувайте про моменти радості. Навіть у найважчі моменти люди, буває, сміються. Не тому, що їм весело, а тому, що вони живі та мають емоції.🥰

Дозвольте собі радіти 🥳 й сумувати 😬, переживати й проживати свої відчуття.
Бережіть себе.❤️

02/11/2025

🤔 Чому люди розлучаються?

Люди одружуються, а іноді, через короткий або тривалий період — розлучаються.
Про причини розлучення часто кажуть — «не зійшлись характером». Якою б не була банальною ця фраза, вона досить точно відображає те, що відбувається насправді.
Подружня пара доповнює один одного, сприймаючи партнера таким, яким він є. Коли це змінюється, пара перестає відчувати себе одним цілим. Розлучення є лише констатацією цього факту.
☝️ Істинні причини розлучень зазвичай не зводяться до однієї події чи до «поганої людини». Це результат накопичення емоційних, комунікативних і поведінкових процесів, які з часом руйнують близькість і довіру. Ось деякі з цих процесів:
💔 Емоційне дистанціювання
Коли партнери перестають ділитися почуттями, переживаннями, болем чи радощами — між ними з’являється стіна. Причини можуть бути різні:
✔️ страх вразливості («мене не зрозуміють», «мені відмовлять»),
✔️ звичка тримати все в собі,
✔️ попередній досвід відкидання або критики.
Емоційна холодність часто болючіша за відсутність фізичної близькості.
🗣️ Нездорова комунікація
Конфлікти — нормальна частина стосунків, але важливо те, ЯК вони відбуваються.
Типові «пастки»:
✔️взаємні звинувачення («ти завжди…», «ти ніколи…»),
✔️пасивна агресія,
✔️замовчування проблем,
✔️сарказм або приниження.
З часом такі способи спілкування виснажують і руйнують повагу.
⚖️ Розходження цінностей або життєвих цілей
На початку стосунків здається, що головне — почуття. Але з роками важливішими стають:
✔️ставлення до дітей,
✔️грошей,
✔️кар’єри,
✔️релігії чи духовності,
✔️особистісного розвитку.
Якщо цінності не збігаються, то навіть любов може не витримати постійного напруження.
🧩 Незрілість, або сценарні ролі
Багато розлучень відбувається тому, що люди вступають у шлюб, не маючи сформованої зрілої ідентичності. У транзакційному аналізі це проявляється як гра сценарних ролей:
📌 «рятівник і жертва»,
📌 «батько та дитина»,
📌 «переслідувач і утікач».
💫 Відсутність розвитку
Стосунки — живий процес. Якщо один або обидва партнери не ростуть, не цікавляться світом, не змінюються — настає застій. Любов без розвитку перетворюється на звичку або співзалежність.
💔 Зради, залежності, насильство
Ці фактори не завжди стають причиною автоматичного розлучення, але часто стають «точкою неповернення». Вони руйнують базову довіру, без якої неможлива емоційна безпека.
🌱 Відсутність «ми»
Коли партнери зберігають лише «я» і «ти», але не створюють спільного простору — стосунки втрачають опору. Сім’я — це союз двох індивідуальностей, які вміють поєднати близькість і автономію.

⚔️ Вплив війни
Війна лише підсвічує те, що й раніше було крихким.
Коли реальність стає непередбачуваною, людина або шукає глибшої опори, або замикається у виживанні.
Хтось віддаляється, бо не витримує власного болю й тривоги.
Хтось — бо починає по-іншому дивитись на життя, цінності, пріоритети.
А хтось — бо не знаходить у партнері тієї внутрішньої опори, яку шукав.
Війна оголює проблеми, вона знімає маски.
Показує, хто здатен бути поруч, а хто лишався поруч тільки тілом або на словах.
Іноді розлучення — це не про поразку.
Це про чесність: визнати, що стосунки більше не живі.

👉 Якщо коротко — люди розлучаються не тому, що перестають любити, а тому, що перестають бути поруч емоційно, ментально й духовно. Це і є те, що називають «не зійшлись характерами».
Розлучення — це закінчення стосунків, які віджили своє. Натомість воно дає шанс знайти та побудувати інші, кращі відносини.🧱
Бережіть себе.💖

Як і чому люди уникають емоційної близькості🔥 Чому ця тема така актуальна сьогодні?▪️ Темп життя високий, а спілкування ...
26/10/2025

Як і чому люди уникають емоційної близькості
🔥 Чому ця тема така актуальна сьогодні?
▪️ Темп життя високий, а спілкування — поверхневе. Ми багато взаємодіємо, але мало справді говоримо “по-справжньому”.
▪️ Травматичний досвід і невизначеність (війна, втрати, еміграція, стрес) роблять людей емоційно обережними.
▪️ Соцмережі створюють ілюзію близькості, але часто замінюють реальний контакт.
▪️ Покоління дорослих дітей емоційно холодних батьків лише зараз вчиться виражати почуття і дозволяти собі ніжність.
👉 Емоційна близькість — це відчуття глибокого зв’язку між людьми, коли ми можемо залишатись собою, без страху бути відкинутими, зневаженими. Це стан, у якому нас «бачать», «чують» і приймають такими, якими ми є. Близькість народжується з довіри, щирості та взаємної відкритості.
🤷‍♂️ Але попри природну людську потребу у близькості, ми часто її уникаємо. І ось чому.
💔 Страх бути пораненим
Близькість передбачає вразливість. Коли ми відкриваємось — показуємо свої слабкі сторони, потреби, біль, — з’являється ризик бути відкинутими або знеціненими. Якщо у минулому ми вже переживали зраду, критику, байдужість, то психіка формує захисну установку: «краще не відкриватись, тоді не болітиме».
Це — своєрідний «емоційний бронежилет», який колись рятував, але тепер заважає будувати глибокі стосунки.
🧱 Страх втратити контроль
Близькість робить нас залежними від іншої людини — її реакцій, ставлення, уваги. Для тих, хто звик контролювати життя або виховувався у непередбачуваному середовищі, такий стан здається небезпечним. Тож емоційна дистанція стає способом зберегти відчуття контролю.
🧍‍♀️ Дефіцит емоційної грамотності
Багато хто просто не навчився будувати близькість. У дитинстві нас могли не вчити говорити про почуття, слухати, просити про підтримку. Тоді доросла людина або не розуміє своїх емоцій, або вважає прояви ніжності слабкістю. У результаті — ніби прагнеш тепла, але не знаєш, як його дати чи прийняти.
🌀 Несвідомі сценарії
У термінах транзакційного аналізу (Е. Берн) — це прояв життєвих ранніх рішень про життя.

Наприклад:
🔸«Не довіряй — підведуть»,
🔸«Не показуй слабкість»,
🔸«Любов треба заслужити» тощо.
Такі внутрішні послання змушують уникати емоційної відкритості навіть тоді, коли людина щиро прагне близьких стосунків.

🍒 Як відновлювати здатність до емоційної близькості
🟢 Почати з контакту із собою. Усвідомлювати власні почуття й потреби.
🟢 Дозволити собі бути вразливим. Малими кроками — говорити про те, що справді важливо.
🟢 Навчитися розрізняти безпечних людей. Не всім треба відкриватися — лише тим, хто може прийняти без осуду.
🟢 Психотерапія допомагає переписати старі сценарії й поступово відновити здатність до емоційної довіри.
Хоч уникнення близькості здається способом самозахисту, насправді воно лише посилює самотність. Натомість емоційна близькість дає відчуття «я не сам/сама», що є фундаментом психологічного добробуту. Близькість — це те, що робить стосунки справжніми, глибокими, «живими».
Людина - соціальна істота. Нам важливо, щоб був хтось поруч, і цей “хтось” був з вами на одній хвилі. Це і є емоційна близькість.
Бережіть себе.❤️

😥 Співчуття один до одного та до себе🤔 Цей допис великою мірою викликаний попередніми розмірковуваннями про резилентніст...
19/10/2025

😥 Співчуття один до одного та до себе
🤔 Цей допис великою мірою викликаний попередніми розмірковуваннями про резилентність та життєвий сценарій. Наша життєстійкість частково залежить від того, наскільки ми вміємо бути уважними до себе, своїх емоційних і фізичних потреб. Як показує практика, життєві сценарії багатьох українців відтворюють батьківські накази: “Не жалійся! Не проси! Не плач! Не можна показувати слабкість!” Натомість співчуття до інших часто заохочували й втокмачували, що треба допомагати старшим, самотнім, хворим...
💬 Спитайте себе: чи легко вам сказати собі: «Мені зараз важко, я маю право на відпочинок»?
А чи легко висловити комусь: «Я бачу, тобі боляче» — без порад, без оцінок, просто з розумінням?
Це — прояв співчуття. У першому випадку — співчуття до себе, у другому — до іншої особи. Погодьтесь, що друге вдається простіше.
☝️ І хоча ми начебто знаємо, що увага та співчуття до себе важливе, на практиці часто відчуваємо брак і тепла, і прийняття — бо не показуємо, що маємо в них потребу.❗
У транзактному аналізі Еріка Берна це пояснюється через поняття «погладжувань» — одиниць визнання, яких потребує кожна людина.
Дефіцит погладжувань
✍️ Погладжування — це будь-яка форма уваги, яку ми отримуємо від інших або даємо собі: усмішка, добре слово, погляд, дотик, щира подяка.
Коли цих погладжувань мало, людина відчуває емоційний голод — починає сумніватися у своїй цінності, прагнути хоч якогось відгуку, навіть негативного.
Багато з нас виросли в умовах, де не прийнято було хвалити, підтримувати чи показувати ніжність.
👉 Тому сьогодні дорослі ми часто:
📌 соромимось просити про підтримку,
📌 не знаємо, як її дати іншим,
📌 і найголовніше — не вміємо підтримувати себе.

Співчуття як форма погладжування
🔵 Коли ми проявляємо співчуття, ми фактично кажемо: «Я бачу тебе. Ти важливий. Те, що ти відчуваєш — має значення».
Це і є найцінніше погладжування — щире визнання людяності іншої людини (і своєї теж).
Співчуття до себе — це не жалість.
Це дозвіл самому собі бути живим: втомлюватися, злитися, робити помилки, потребувати турботи.
🔷 Саме тоді ми виходимо з внутрішнього сценарію «будь сильним», «не скаржся», «заслужи любов», і починаємо діяти як дорослі — з повагою до власних потреб.🔷
🌼 Як практикувати співчуття
1️⃣ Зупиняйтесь і називайте свої почуття. Це спосіб дати собі визнання замість самокритики.
2️⃣ Говоріть іншим теплі слова. Прості фрази «Я з тобою», «Ти не один» — наповнюють більше, ніж будь-які поради.
3️⃣ Дозволяйте собі просити та отримувати підтримку. Приймати підтримку — це зрілість, а не слабкість.
4️⃣ Створюйте коло тепла. Там, де є співчуття — немає потреби змагатися за любов. Її достатньо для всіх.
Коли ми навчаємось бачити й визнавати потреби свої та ближніх, ми зцілюємо дефіцит погладжувань. І тоді турбота стає не жертвою, а природним станом взаємності.
Любіть себе. Бережіть себе.💖

До всесвітнього дня ментального здоров’я🧠 Сьсогодні є нагода пригадати собі, що таке ментальне здоров’я та чому його пот...
10/10/2025

До всесвітнього дня ментального здоров’я

🧠 Сьсогодні є нагода пригадати собі, що таке ментальне здоров’я та чому його потрібно берегти.
✍️ Ментально здорова людина має здатність радіти життю та почувати себе щасливою незалежно від зовнішніх обставин. Це якщо дуже спрощено.
🤔 І одразу виникає питання — про яку здорову психіку можна говорити, коли частину країни загарбано, мільйони людей позбавлені житла, тисячі втратили близьких, а майдани міст і сіл палахкотять полями жовто-синіх прапорів на честь загиблих воїнів?
Проте навіть у час війни можна зберігати ментальне здоров’я. Принаймні, намагатися.

💚 Ментально здорова людина:
📌 відчуває біль від втрат, але може радіти успіхам;
📌 може плакати, але й сміятися;
📌 здатна гніватися, але й щиро підтримати;
📌 відчуває втому й безсилля, але усвідомлює їх причини та вміє керувати своїм станом;
📌 може зірватися, накричати чи розплакатись — але розуміє, чому так сталося, і здатна попросити вибачення.
☝️Ментально здорова людина — не ідеал і не янгол.
Це людина, яка розуміє себе, свої емоції, їхні причини й продовжує керувати власним життям.
✅ Людина зі здоровою психікою може стати опорою для тих, кому важче. Водночас звертатися за допомогою до інших при нагоді. Вона здатна піклуватися та створювати міцні стосунки на основі поваги та взаєморозуміння. А це нам усім дуже потрібно вже зараз, і буде потрібно ще довгий час. Адже війна наносить не загоювані рани, і треба багато сил та витримки, щоб вистояти та вижити.
☝️ Тому, за кожної можливості, треба давати собі час на осмислення, усвідомлення своїх емоцій, на їх проживання. Треба використовувати будь-які доступні методи, щоб піклуватися про себе:
🔹 медитації та афірмації;
🔹 прогулянки чи просто ходіння пішки;
🔹 задоволення від споглядання чогось гарного;
🔹 участь у громадських активностях;
🔹 смачна та красиво подана їжа;
🔹 спілкування з тими, хто близький по духу.
Чим довше ви збережете свою психіку здоровою та цілісною, тим більше користі буде не лише вам особисто, але й суспільству в цілому.💯
Цінуйте себе. Любіть себе. Бережіть себе.❤️

05/10/2025

На четвертому році війни говорити про резилентність так, як ми це робили у 22-му, вже немає сенсу. Проте потреба у життєстійкості нікуди не поділася, просто багато українців вже виробили собі певний набір способів жити життям у стані війни країні, виростили свою резилентність:
✔︎ навчилися зберігати спокій навіть після масованих обстрілів;
✔︎ продовжувати працювати день за днем, і навіть досягати чудових результатів;
✔︎ створювати нові сім’ї, народжувати дітей;
✔︎ волонтерити та підтримувати сили оборони;
✔︎ розвивати бізнес;
✔︎ вчитися.
☝️ Іноді ця система може давати збій внаслідок тих чи інших сторонніх впливів. Підприємство може бути знищене, а робота втрачена. Родина може розпастися. Зрештою, на війні може загинути хтось близький. Картина світу може зруйнуватися...
Додайте до цього тривалий, дуже тривалий стрес.
❓ Як зберегти себе? Де взяти сили жити далі? Адже ніхто не знає, коли закінчиться війна.
Як ми вже писали раніше, люди, що виявляють максимальну резилентність, володіють приблизно однаковим набором якостей у стресовій ситуації:
🔹 активно комунікують з оточенням,
🔹 намагаються зберігати спокій та здатність мислити;
🔹 зберігають впевненість у своїх етичних цінностях.
Отже: впевненість, спокій, комунікація.
📌 Маленькими кроками, день за днем продовжуйте робити буденні, поточні справи. Добре, якщо скласти та дотримуватись певного розпорядку дня.
📌 Піклуйтеся про себе і своє тіло. Сюди відносяться не лише прогулянки чи заняття будь-яким спортом, але й періодичні візити до лікаря.
📌 Ставте собі нові задачі. Навіть якщо результат буде негативним, ви здобудете важливий досвід.
📌 Звертайте увагу на найдрібніші речі, що приносять задоволення. Зауважуйте колір неба, пору року, смак їжі, фактуру тканини - будь-що, що викликає приємні відчуття.
📌 Пробуйте нові види діяльності. Можливо, це буде якась громадська діяльність, або інша робота.
📌 Зберігайте впевненість у нашій перемозі, у нашій правоті, в демократичних цінностях.
📌 Намагайтеся зберігати спокій, логіку та здоровий глузд.
📌 Спілкуйтесь із рідними, друзями, колегами.
Все це дає сили витримувати щоденну напругу в умовах невизначеності та постійного стресу.
Бережіть себе.❤️

Address

Rivne

Opening Hours

Monday 09:00 - 19:00
Tuesday 09:00 - 19:00
Wednesday 09:00 - 19:00
Thursday 09:00 - 19:00
Friday 09:00 - 19:00

Telephone

+380680693798

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Психолог Гончарова Наталья posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Practice

Send a message to Психолог Гончарова Наталья:

Share