
31/03/2025
- Док, на зелений, на зелений…
- ++
- Братику, зустрінь хлопців, перевір чи все в порядку.
- +
- Козаки зайшли. Оглянув. Допомогу надав. Турнікет перевірив. Зняв. Не потрібен. Легкий. Обробив. Нову пов‘язку наклав. Відпочивають.
- Док, дивись за ними, щоб все було в порядку. Зранку евак. Прослідкуй
- ++
- Док, статус?
- 4.5.0.
- Док, спину схватило. Можеш, щось зробити?
- Ходи сюди. Ставай так.
- Док, не там жмеш. В мене тут болить…
- Зачекай. Я не стандартний Док. 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10 А зараз менше?
- Так. А як це так? Шо ти зробив?
- Це братику, секретна методика монахів Шаолінь…
- Док. Шо ти тут робиш? Ти не тут маєш бути…
Ці слова я неодноразово чув від побратимів, після чергового прибирання болю і полегшення.
Я виконую, те, що маю робити тут і зараз. Але я міг би давати більше користі, відновлюючі хлопців в одному з реабілітаційних центрів. Я знаю, як це робити і маю досвід роботи після поранень з 2015 року.
Нажаль, не завжди система, яка є зараз, робить правильну і кваліфіковану реабілітацію. Да і толкових військових реабілітологів не вистачає. Честь і хвала бойовим медикам лікарям, які надають першу допомогу і спасають життя. Але далі потрібна реабілітація сучасними методиками, фізична і психологічна.
Сподіваюсь настане день, коли я зранку до вечора, буду працювати з козаками, відновлювати і радіти результатам. Робити, те що я вмію. А після війни відкрию свій центр з реабілітації. Роботи не початий край.
А поки… Док, Док. ++ 4.5.0