04/01/2024
Швидкі методи лікування залежності чи психотерапія?
Залежність формується протягом тривалого часу, переважно це відбувається на несприятливому ґрунті і зачіпає всі сфери та системи життя людини, змінює її поведінку, свідомість та психіку загалом. Саме тому допомога при залежності має враховувати всі ці обставини, бути системною, тривалою та комплексною. Але зазвичай, у більшості випадків, залежні шукають легкі шляхи лікування, і часто все зводиться до будь-якої одноразової, швидкої процедури.
Багато клієнтів ходять по колу від фахівця до фахівця, шукають, де краще кодування чи підшивка, думають, який би ще знайти швидкий метод, якусь чарівну пігулку, яка в одну мить принесе полегшення і все стане добре без зайвих зусиль.
Але всі ці способи мають принципові обмеження - вони не є комплексні. Такі методи нічого не змінюють у свідомості залежної людини, не сприяють тверезому вирішенню внутрішніх проблем, не посилюють її власні механізми подолання стресу, не додають впевненості, не включають створення нових навичок щодо тверезого життя і не роблять людину щасливішою… Зазвичай вони сприяють перекладанню відповідальності на інших, а також породжують ілюзію применшення самої проблеми. Так, є певний відсоток залежних, які після таких одноразових процедур тривалий час не вживають, але попри це не завжди покращується їх спосіб та якість життя.
Перевага таких швидких методів пов'язана з певними обставинами:
По-перше, не усвідомлення всієї проблеми через відсутність інформації про залежність. Не усвідомлення притаманне не лише тим, хто безпосередньо зіткнувся із цією проблемою, а й великій частині нашого суспільства. Зазвичай люди сприймають це як відсутність сили волі чи слабохарактерність…
Також для більшості людей, які зіткнулися з проблемою залежності, характерне так зване "магічне" мислення - очікування дива. Таке мислення дає змогу не брати на себе відповідальності, а перекладати її на фахівців чи сторонніх осіб. Нехай хтось зробить, щоб мені було добре… Така модель мислення веде до того, що люди розраховують на те, що вони вип'ють одну єдину чарівну таблетку або їм зроблять чарівний укол, і вони назавжди позбавляться бажання вживати, а це вони думають основна проблема, а все решта в житті налагодиться само собою.
По-третє, більшість залежних не збираються по-справжньому відмовлятися від вживання, найчастіше вони хочуть зробити перерву, відпочити якийсь час. Поправитись фізично.
Ну і звісно ж, що здебільшого ініціатива відмовитися від вживання виходить не від самих залежних, як від їхніх рідних. У цьому випадку максимум, на що можна розраховувати, так це на те, що залежний прислухається до їхніх вмовлянь, і якийсь час спробує не вживати. Досить часто у таких випадках, залежні, щоб догодити рідним, створюють видимість певної діяльності (ходять до психотерапевта, на групи..), але при цьому збираються при першій нагоді «розкодуватися», і продовжити «контрольоване» вживання.
При цьому, я вважаю, що одномоментні способи мають право бути і застосовуватися, так як для чималої частини залежних дійсно достатньо на тривалий час утриматись, і їхнє власне здорове "Я" та збережені процеси самозцілення починають працювати настільки сильно, що їм цього достатньо, щоб досягти тривалої, а іноді і довічної ремісії. Варто розуміти те, що ці методи не є лікувальними, вони скоріш стримуючі. Але вони здатні привести людину до думки, що необхідно змінювати себе та своє життя. Вони можуть виявитися хорошим "стартом" для того, щоб людина звернулася до психотерапевта, розпочала курс психосоціальної реабілітації або прийшла на групи взаємодопомоги.
При виборі методу лікування залежності треба розуміти основні відмінності:
ПРИ ОДНОРАЗОВИХ, ШВИДКИХ МЕТОДАХ
· в "тверезості" втримує страх перед реакцією на вживання речовини;
· ставлення до речовини залишається як до бажаного, але забороненого продукту;
· утримання сприймається як втрати (ампутація);
· присутнє відчуття неповноцінності – «я як біла ворона», «гірший за інших»;
· самі по собі швидкі методи не роблять внесок у зміцнення мотивації до тверезості;
· внутрішні проблеми залежного не вирішуються, не виробляється опрацювання механізмів, що призводять до залежності, участь залежного у процесі одужання – мінімальна, він схильний приписувати відповідальність за результат лікування певній процедурі, фахівцю або іншій зовнішній обставині;
· при цьому вартість процедури значно дешевша та одноразова, витрати часу невеликі, вимоги до самостійної роботи клієнта – мінімальні.
ПРИ ПСИХОТЕРАПІЇ
· присутній страх перед наслідками, що спричиняє вживання;
· виникає бажання зберегти цінності, які ставляться під загрозу внаслідок вживання;
· появляється бачення життєвої перспективи, яка відкривається перед клієнтом, як перед тверезою людиною;
· зміцнюється мотивація до тверезого життя;
· вирішуються внутрішні труднощі клієнта;
· опрацьовуються механізми, що призводять до залежності;
· при цьому необхідно враховувати, що одужання – це досить тривалий та складний процес, більшу частину роботи клієнт має робити сам, відповідальність за одужання лежить на ньому, а вартість психотерапії зазвичай не дешева. Автор Райтер Назар!
