20/12/2025
Дорі Лауб (2005) у статті під назвою «Травматичне припинення наративу та символізації» цитує Мура (1999), який стверджував, що травмований суб’єкт не може знати, чи сталася травматична подія, доки інший не надасть їй форми наративу. Людина може знати свою історію лише тоді, коли вона розповідає її тому, кого Лауб називає «внутрішній ти»/“the inner thou” (внутрішнім іншим). Але оскільки травма критично вражає як внутрішнього, так і зовнішнього іншого – адресата будь-яких діалогічних стосунків – вона руйнує можливість емпатійної діади у внутрішній репрезентації світу, не залишаючи суб’єкту ані всередині, ані зовні нікого, до кого можна було б звернутися. Ця катастрофічна втрата хорошого об'єкта змушує жертву інтерналізувати єдиний доступний об'єкт, самого агресора, як злоякісного селф-об'єкта (Kohut, 1971), з яким вона ідентифікується. Далі Лауб стверджує, що фрагментуючий вплив травматичного досвіду можна краще зрозуміти, якщо ми приймемо існування незв’язаних, не-нейтралізованих похідних потягу до смерті. Свідома пам’ять першою страждає від цих незв’язаних похідних потягу до смерті. Крім того, стирання травматично втрачених об’єктів і самого травматичного досвіду може викликати у постраждалого повне забуття або сумніви у достовірності і справжності його досвіду, загрожуючи його відчуттям ідентичності та безперервності. Лауб стверджує, що саме травматична втрата (внутрішнього) хорошого об’єкта та лібідинальних зв’язків з ним звільняє нейтралізовані досі сили потягу до смерті та посилює клінічні прояви його похідних. «За відсутності внутрішнього чуйного «тебе» немає ні прив’язаності до об’єкта, ні його катексису» (Laub, 2005, стор. 316–317).
Ґерсон (2009) пише про «мертвого третього». «Мертвий третій» - результат втрати «живого третього», на якого людина раніше покладалася, довіряла, і стосовного якого чи який розвинув відчуття особистої безперервності й значення. У зв’язку з цим третій виконує елементарну функцію зміцнення відчуття сенсу, місця та мети особистості.
Живий третій - це внутрішня структура і простір для діалогу з іншим. В разі його втрати, стирання, знищення людина опиняється замкненою у внутрішньому мертвому просторі, де неможливий діалог і сенсоутворення, з якого немає виходу.
На фото робота Eva Hesse
#травма #свідок #свідчення #війна #втрата #клінікасвідка #травматичнийдосвід #маринадушина #психоаналіз #суми
