16/05/2025
Реабілітація дітей — це не лише про вправи в залі чи заняття в кабінеті. Це про шлях. Про кроки дитини до власної незалежності. Про те, як вона вчиться обходити або долати бар’єри — зовнішні й внутрішні. І кожен цей крок має значення. Але щоб він був упевненим, важливо не лише «рухатися», а рухатися правильно.
Бо поруч з ефективними методами існує чимало застарілих, а іноді й шкідливих практик. Як батькам розпізнати різницю? Що може стати орієнтиром на цьому шляху?
Про це розповідає Сергій Худа, в.о. керівника реабілітаційного відділення Дитячої лікарні Святого Миколая, фізичний терапевт.
💬 «Для того, щоб отримати будь-яку навичку, її потрібно повторювати й так вчитися. Наприклад, якщо посадити дитину на велосипед, але тримати кермо, крутити педалі й балансувати замість неї, навіть через 10 років вона не зможе самостійно поїхати. Так само і з реабілітацією – якщо виконувати рухи замість дитини, її мозок не навчиться їх контролювати. Тому застосовуються методики, що вимагають активної участі самої дитини, а не пасивні впливи на її тіло», — пояснює пан Сергій.
Активна участь дитини — це серце реабілітації. Але її неможливо уявити без батьків. Саме вдома, у звичайному дні, формується те, що почалось у кабінеті фахівця. Кожне побутове завдання — це ще один шанс для навички стати частиною життя.
Мета — орієнтир. Для когось — це перші кроки, для когось — Говерла. Але навіть «просто ходити» — це більше, ніж здається. Це означає мати змогу піднятися сходами до класу. А отже — навчатися, розвиватися, колись працювати. Реабілітація — це не лише про рух, це про майбутнє.
Щоб допомогти родинам у виборі методів, існує «світлофор Новак» — простий і наочний інструмент:
• 🔴 Червона зона — методи, які можуть зашкодити. Їх ефективність не доведена, або навіть спростована.
• 🟡 Жовта зона — щось між: методи, які можна використовувати обережно, але вони не мають бути основою. Серед них є такі, що радше підходять, і ті, що краще обійти.
• 🟢 Зелена зона — перевірені, ефективні й рекомендовані до застосування.
Цей підхід не про страх, а про усвідомленість. Про вміння відрізняти корисне від зайвого.
І головне: батьки грають важливу роль під час реабілітації дитини, і мають право знати. Запитувати. Досліджувати. Бо це не про сумнів. Це про турботу і підтримку, яка дає реабілітації дитини ґрунт під ногами.
Бо реабілітація — це командна гра. І серце цієї команди — родина. Вона задає ритм, підтримує, помічає найменші зрушення. Вона йде поруч, навіть коли прогрес непомітний. І саме в цій присутності — ключ до справжнього зцілення.
Проект «Шлях у реабілітації: від області до громади» реалізує БФ «Пацієнти України» спільно з Protez Hub, за підтримки Бельгійського агентства з міжнародного співробітництва Enabel in Ukraine. Ініціатива «Реабілітація травм війни в Україні» впроваджується за підтримки Посольства Швейцарії в Україні.
