https://www.facebook.com/102560145158878/

Психолог Рабінчук Володимир, Чумацька 1, Ternopil (2025)

09/06/2025

«Гарна людина — не професія»

Колись я думав, що головне — бути хорошою людиною.
Не кричати, не лаятись, допомагати, поступатись місцем у транспорті.
Тримати себе в руках. Посміхатись. Бути зручним.

А потім я побачив, що “гарні люди” часто згорають на роботі,
перепрошують, коли їх штовхають,
живуть у шлюбах, де вже давно немає тепла — бо “так правильно”,
і вкладаються в інших, забуваючи про себе.

Ці гарні люди вміють терпіти.
А от просити — ні.
Ставити межі — складно.
Говорити «мені боляче» — страшно.
Злитися — соромно.
Бути справжніми — ніяково.

Бо хороша людина ж не має злитися, правда?

Але психіка — не читає диплом про вашу «добропорядність».
Вона просто реагує: тривогою, втомою, апатією, болем,
іноді — панічними атаками, іноді — зривами на тих, кого любиш.

Бо “бути хорошим” — це ще не означає бути живим.

Іноді найкраще, що ви можете зробити — це дозволити собі бути:
незручним, чесним, живим.

Я працюю з тими, хто втомився бути «хорошими»,
і хоче просто навчитися бути собою.

Без ідеалів. Без масок. Без обов’язку «усім подобатися».
Це складно. Але дуже вивільняє.

Якщо цей текст боляче відгукується —
можливо, час подивитись на себе не очима інших.
А по-справжньому — своїми.

Підписуйтесь на мій інстаграм...
https://instagram.com/rabin.chuk?igshid=YmMyMTA2M2Y=

06/06/2025

Коли страшно — що робити з собою?

Після ракетного обстрілу страх не зникає разом із сиреною.
Він залишається всередині. В тілі, в думках, у поведінці.

Це нормально — боятися.
Страх — це не слабкість. Це сигнал: "Я хочу жити.”

Але коли страх паралізує, заважає спати, діяти, думати —
важливо не лишати себе наодинці з ним.

Ось що допоможе:

1. Назвіть свій стан вголос.
“Мені страшно.”
“Я напружений.”
“Я зараз у тривозі.”
Це — як увімкнути світло в темній кімнаті. Стає трохи ясніше.

2. Повільно дихайте.
Вдих — на 5 рахунки.
Затримка — на 5.
Видих — на 5.
Так ви “вимикаєте” тривожну реакцію в тілі.

3. Опора на фізичне.
Похлопайте себе легенько по всьому тілі.
Випийте води. Обійміть близьку людину.
Страх часто з’являється, коли ми «відриваємось» від тіла.

4. Дайте собі мінімум дій.
Відкладіть на деякий час телефон.
Поставте чайник.
Заваріть чай, каву...
Маленькі ритуали повертають контроль.

5. Не замовчуйте.
Поділіться тим, що відчуваєте. З другом, родичем, фахівцем.
Коли страх звучить, він вже менше тисне всередині.

6. Не вимагайте від себе продуктивності.
Коли триває обстріл — головне: вижити.
Коли трохи відпустило — видихнути.
Ви не повинні бути «залізним». Ви — жива людина.

⸻

📍 Після таких подій важливо не лишатися у тривозі надовго. Якщо відчуваєте, що не дає спокою — зверніться по допомогу. Психолог — це не «коли все дуже погано». Це коли ви хочете бути подбати про свій анутрішній світ.

Тримаймося. Разом — легше.

04/06/2025

Коли батьки не вчили помічати та виражати свої почуття — вчить тіло

У дитинстві нам часто говорили:
— Не сперечайся.
— Не будь злий.
— Будь чемним.
— Не ображай бабусю, скажи “дякую”.
-- Поділись, не будь скупим.

І ми вчилися стримуватись, коли хотілося плакати.
Говорити “добре”, коли всередині були незгідні”.

Це здавалося «нормальним». Це схвалювалось.

Але наше тіло — воно не бреше.
Переважно:
🔸 Спина затікає, коли не можеш втримати вагу відповідальності, але не наважуєшся попросити допомоги, розділити її з кимось.
🔸 Груди та живіт здавлює, коли знову про щось тривожися, хвилюєшся, боїшся. Коли образливо, або почуваєшся винним.
🔸 Горло стискає, коли стримуєш свої слова, бо «незручно», бо недоречно, бо соромно....

Мовчання завжди має свою ціну.
І найчастіше — її платить тіло.

Це система самозахисту, яка каже:

“Якщо ти не чуєш свої почуття, емоції — я змушу тебе почути через тілесні прояви”.

🧩 І те, що виглядає як втома, безсилля чи «дивні болі» —
часто є мовчазним протестом проти життя в ігноруванні власних почуттів.

Навчися говорити “ні” без провини. Просити і погоджуватись без сорому та страху.
Бути в контакті з тим, чого ти справді хочеш,
а не з тим, чого від тебе чекають.

Бо коли ти нарешті скажеш:
– «Мені це незручно»
– «Я не можу взяти ще»
– «Мені це не підходить»

— тіло видихне.

Психологічного вам здоров’я і поменше драм

29/05/2025

«5 речей, які ти точно пережив — і досі, можливо, не присвоїв собі, що ти впорався»

⸻

Ти точно пережив хоча б кілька з цих речей.
І ні, ніхто не вручив тобі медаль.
Але я зараз тут, щоб сказати:
ти — можеш собою пишатись. І навіть більше.

Ось 5 штук, за які ти можеш дати собі хоча б морального Оскара 👇

⸻

1. Ти встав з ліжка, коли зовсім не хотілось
Не тому що хотілось — а тому що усвідомлював відповідальність.
І ти збирав себе по частинках, зі своєю швидкістю, або саме зараз це робиш...
Це мужність. Не кожен її бачить — але ти її маєш.

⸻

2. Ти відповідав дюдям не принижуючи їх, проте залишаючи власне відчуття гідності.
Не зірвався. Не влаштував драму.
Хоча, можливо, дуже кортіло.
Бо ти вже не той/та, хто реагує тільки з болю, відчаю, відрази чи злості
Ти — той, хто обирає як відповідати. І це зрілість.

⸻

3. Ти пережив “я більше не витримаю” — і витримав
Було. Не раз.
“Це край”, “Я не можу”, “Все, досить”.
Але пройшло.
І ти досі тут. Дихаєш.
Живеш.
Навіть якщо трохи втомлено.
(А це теж нормально.)

⸻

4. Ти з кимось попрощався — навіть якщо було боляче
Тому що сам себе не зрадиш.
Бо якщо стосунки не про взаємність — ти вийдеш.
І так, це теж сила — вміти сказати “ні”, навіть коли серце тріщить.

⸻

5. Ти навчився просити допомоги. Або хоча б — не обманювати себе, що «все добре»
Це найвищий левел.
Зняти маску.
Підняти руку.
Сказати: «Мені важко».
Це не слабкість — це дорослість.

⸻

І якщо ти читаєш це і киваєш — знай:
не всі можуть так.
Не всі пройшли це.
Не всі вистояли.

А ти — так.

💬 Напиши в коментарі: яка з цих 5 «перемог» твоя?

Підписуйтесь на мій інстаграм...
https://instagram.com/rabin.chuk?igshid=YmMyMTA2M2Y=

27/05/2025

І позитив може бути токсичним.
Адже в словах "все буде добре" сенсу мало...
Ніхто насправді не знає як буде.

Ніхто не може прожити моє, впоратись з моїми труднощами і проблемами.
Навіть коли я чую "у мене було щось схоже", то знаю, що це тільки "схоже" але не таке саме, адже ми різні і проблема у нас різна.

А тому, коли хочеться підтримати не варто людям давати хибні обіцянки які ви гарантувати не можете, але можете побути поруч, запитати: "чим я можу тобі бути корисним?"
Вислухати, підтвердити що ви вболіваєте за людину, позначити що співпереживаєте...

Зачасту, саме цього, ми люди найбільше потребуємо, а не заїзджених псевдо-позитивних фраз "все буде добре", "забий","забудь", "знайдеш краще", "не переживай", "не бери до голови" і тд.

А які заїзджені фрази найбільше вас дратують, коли вам їх повторюють?

Підписуйтесь на мій інстаграм...
https://instagram.com/rabin.chuk?igshid=YmMyMTA2M2Y=

22/05/2025

Можеш здаватись токсичним, хоча ти просто без сил.

Зараз модно списувати людей у «токсики».
Незадоволений — токсичний. Мовчить — пасивна агресія. Не слухає — емоційно незріла особистість.

А знаєте, що насправді часто за цим стоїть?

Перевтома. Виснаження. Внутрішня самотність.
І банальне: “мені вже нічого не хочеться — навіть пояснювати, що я не винен.”

🧠 Людина, яка в ресурсі — може почути.
Може спокійно пояснити. Прийняти іншу думку.
А коли всередині — нуль сил?
Ти не маєш куди «взяти паузу», бо ти весь — вже пауза.

🔻І ти не стаєш поганим.
Ти стаєш тим, хто потребує підтримки, але не просить її.
Бо “не час”, “не хочу навантажувати”, “вже якось буде”.

Це і є шлях у реальну токсичність — до себе.
Також, варто розуміти, наше виснаження впливає на тих хто нас оточує.

💬 А ти як думаєш:
«Токсичні» люди — це дійсно тільки про характер?
Чи все ж і ті, хто вже може не витримувати?

Напиши свою думку в коментарях або поділись цим постом з тим, хто може впізнати себе .

Підписуйтесь на мій інстаграм...
https://instagram.com/rabin.chuk?igshid=YmMyMTA2M2Y=

20/05/2025

🎭 ТОП-5 способів елегантно вигоріти і зробити вигляд, що ти в ресурсі

Хочеш, щоб усі думали, що в тебе все чудово, навіть коли всередині попіл?
Ось інструкція для майстрів маскування 👇🏼

1. Посміхайся ширше, коли хочеться кричати
Бо головне — картинка.
Всередині хай вирує буря, але в сторіс — обов’язково кава, світанок і «я в потоці».

2. Працюй без зупинки. Ти ж сильний(-а)
Відпочивають слабкі. Ти — машина.
Плануй дзвінки на обід, прокрастинуй уві сні, і обов’язково закрий 7 проєктів одночасно.

3. Ігноруй сигнали тіла
Головний біль? Просто недоспав.
Тремор в очах? Еспресо вирішить.
Біль у грудях? Та то серце від щастя стискається!

4. Займайся допомогою всім, крім себе
Бо ти ж не для себе живеш, правда?
Підтримай колегу, вислухай подругу, врятуй весь світ.
Себе — потім. Колись. Можливо

5. Кажи “я впораюся” — і впорайся, навіть коли не можеш
Ти ж не з тих, хто просить про допомогу.
Ще трохи зусиль — і можна вигоріти красиво.
Без паніки. Стильно. З усмішкою.

А тепер — по-чесному.
Якщо ти впізнав(-ла) себе хоча б у двох пунктах — це вже дзвіночок.
Під красивим «у мене все добре» дуже часто ховається втома, розгубленість і самотність.

Підписуйтесь на мій інстаграм...
https://instagram.com/rabin.chuk?igshid=YmMyMTA2M2Y=

15/05/2025

Кордони—це як дім. Він може бути затишним або холодним, відкритим чи закритим, але найголовніше—він має бути твоїм.

Фізичний простір: твоя територія спокою
Коли ти приходиш додому, ти знімаєш напругу дня, відпускаєш чужі погляди, вимоги, шум. У кожного має бути місце, де можна видихнути.

Коли хтось вторгається у твою кімнату без запрошення—це викликає роздратування. Коли торкаються тебе, а ти цього не хочеш—з’являється напруга в тілі.

Фізичні кордони—це не просто «моє і не моє». Це комфорт, це повага, це спокій всередині.

Часові межі: твоя енергія має межі
Час—це ресурс, який не повертається. Коли тебе просять «на хвилинку», а це затягується на години—ти відчуваєш втому, роздратування, втрату концентрації.

Вміння сказати: «Я маю тільки 30 хвилин»або «Сьогодні я зайнятий»—це не егоїзм, а повага до свого життя.

Емоційні кордони: твоя душа не смітник
Іноді здається, що ти повинен вислухати всіх, підтримати кожного, ввібрати всі чужі проблеми. Але чи залишається щось для тебе?

Коли емоції інших затоплюють тебе, приходить виснаження, важкість, відчуття, що ти «розчиняєшся».

Але порушення емоційних кордонів—це не лише перевантаження чужими проблемами. Це також знецінення, коли твої почуття, досягнення або прагнення ігнорують або применшують. Або газлайтинг, коли хтось навмисно змушує тебе сумніватися в собі, викривлюючи реальність.

Ти маєш право сказати «Зараз я не готовий це обговорювати», і це нормально.
Ти маєш право вимагати поваги до своїх відчуттів.

Фінансові кордони: твої гроші—не загальне благо
Іноді прохання про допомогу звучать так, ніби ти зобов’язаний сказати «так».

Якщо ти не можеш чи не хочеш витратити гроші на щось—це не означає, що ти «поганий». Це означає, що ти знаєш свої межі.

Гнучкі кордони це баланс між відкритістю та захистом.
Занадто жорсткі можуть зробити тебе самотнім. Занадто м’які—залишити тебе без сил.

Коли ти міцний, але не жорсткий, коли ти гнучкий, але не розмитий, твої кордони працюють на тебе.

Психологічного здоров’я та сил зберігати свою внутрішню рівновагу.

Підписуйтесь на мій інстаграм...
https://instagram.com/rabin.chuk?igshid=YmMyMTA2M2Y=

12/05/2025

Прямий ефір "Вся правда про кордони"

09/05/2025

Особисті кордони - це не лише про емоції чи слова.
Це дуже конкретні речі: твій стіл, твоя кімната, твій графік, твій телефон, твій ранок у тиші.

Простір - це перше, з чого варто починати.
Коли у людини немає «свого кутка», вона починає розчинятись в інших.
Її внутрішній компас збивається, а потреба в особистості - стирається.

Ми легко знецінюємо цей момент. «Нічого страшного, я посунуся», «Нехай попрацює за моїм столом», «Подумаєш, потривожили в обід».
Але тіло й психіка запам’ятовують кожен раз, коли ми не стали за себе.

Те саме з часом.
Коли ми не позначаємо: «Ось моя межа - після неї я вже не можу», - ми починаємо жити в ритмі інших.
Жити в роздратуванні, перевтомі й прихованій образі.

Це не про грубість.
Це про турботу.
Бо коли я бережу свій простір і свій час — я не тільки себе рятую.
Я показую іншим: «Ось тут я. І я цінний».

Психологічного здоров’я та поменше драм !

Підписуйтесь на мій інстаграм...
https://instagram.com/rabin.chuk?igshid=YmMyMTA2M2Y=

01/05/2025

Терпіння — велика чеснота.
Але іноді вона стає пасткою.

Ми терпимо, бо боїмось змін.
Терпимо, бо нас вчили: “не скаржся, будь сильною, всі через це проходили”.

Та є межа. І якщо за нею — біль, приниження, втрата себе — це вже не терпіння. Це самознищення.

Ви маєте право йти. Навіть якщо “все стабільно”.
Ви маєте право змінювати, просити, не погоджуватись.
Ви маєте право на життя без боротьби щодня.

Це не слабкість. Це — любов. До себе.

29/04/2025

Багато хто боїться сказати “ні”, бо не хоче здаватися грубим.
Але асертивність — це не агресія. Це внутрішня чесність.

Коли ви мовчите — ви зраджуєте себе.
Коли ви погоджуєтесь, щоби не образити інших — ви ображаєте себе.

Ти можеш бути злим, але не руйнівним.
Ти можеш бути щирим — і це вже буде цілюще.

Захищати себе — це акт самоповаги.
Це не про конфлікти. Це про ясність.
Про те, що я існую. І я важливий.

Підписуйтесь на мій інстаграм...
https://instagram.com/rabin.chuk?igshid=YmMyMTA2M2Y=

Психолог Рабінчук Володимир

09/06/2025

06/06/2025

04/06/2025

29/05/2025

27/05/2025

22/05/2025

20/05/2025

15/05/2025

12/05/2025

09/05/2025

01/05/2025

29/04/2025

Address

Telephone

Website

Alerts

Shortcuts

Share

Category