Психолог Рабінчук Володимир

Психолог Рабінчук Володимир Психолог, сертифікований гештальт-терапевт.

Якою я бачу жінку👇Донькою — якій хочеться дати опору і захистДружиною — з котрою є прагнення будувати спільне життя і шл...
14/05/2026

Якою я бачу жінку👇

Донькою — якій хочеться дати опору і захист
Дружиною — з котрою є прагнення будувати спільне життя і шлях
Матір’ю — у якій відчувається тепло, турбота і глибина
Сестрою — з якою простота, довіра і рівність
Подругою — з якою можна бути живим і справжнім
Партнеркою — з якою народжується спільний рух і спільна справа, що не руйнує, а загострює силу і не дає заснути

А ще — живою, цілісною, суперечливою, сильною і ніжною одночасно,
тією, що не вкладається в одну роль і завжди більша за будь-яке визначення.

Всіх цих жінок я зустрічав у своєму житті.
А ви?

Підписуйся на мій інстаграм

https://www.instagram.com/rabin.chuk?igsh=a2l4bXBrYXk5eXMw&utm_source=qr

Більшість людей бояться ставити незручні питання на початку співпраці.Бо бояться втратити роботу, клієнта, можливість.І ...
11/05/2026

Більшість людей бояться ставити незручні питання на початку співпраці.

Бо бояться втратити роботу, клієнта, можливість.

І тому мовчать. А потім починається класика.

«Я думав, це не входить в мої задачі.»
«А я думав, ти завжди на зв’язку»
«Я не знав, що є дедлайни»
«Я думала, що до мене буде інше ставлення»

І проблема тут не в роботі.

Проблема в тому, що двоє дорослих людей побоялись нормально домовитись.

Є питання, які треба задавати одразу.
Який реально об’єм роботи?
Не десь пару задач, а скільки годин і яке навантаження.

Що буде, якщо я не справляюсь?
Мене підтримають чи зроблять винним?

Як тут ставляться до помилок?
Бо є команди, де помилка - це частина процесу.
А є ті, де після одного промаху тебе морально розмажуть.

Чи поважають тут чужий час?
Бо «ми як сім’я» дуже часто означає: меж у вас тепер нема.

Як тут говорять про гроші?
Напряму чи через маніпуляції і образи?

І ще одне питання, яке мало хто ставить:

Чи буде мені тут психологічно безпечно?

Бо можна мати хорошу зарплату і щодня йти на роботу з тривогою в животі.

І тут важливо зрозуміти одну річ.

Коли людина боїться ставити питання на початку — вона майже завжди потім боїться відстоювати себе в роботі.

А це вже не про компанію.

Це про внутрішню звичку мовчати, терпіти і підлаштовуватись.

Тому незручні питання - це не конфліктність. Це нормальна доросла позиція.

Бо адекватна співпраця починається не з “ми домовимось”

А з чітких речей, які проговорили словами через рот.

А що ви думаєте на рахунок цього ?

Підписуйся на мій інстаграм

https://www.instagram.com/rabin.chuk?igsh=a2l4bXBrYXk5eXMw&utm_source=qr

Майже всі кажуть:«та мені все одно, що думають інші»А потім один коментар і настрій на пів дня пропав.Причому цікаво ін...
07/05/2026

Майже всі кажуть:
«та мені все одно, що думають інші»

А потім один коментар і настрій на пів дня пропав.

Причому цікаво інше.

Сто нормальних повідомлень пролітають повз.
А одна неприємна фраза застрягає в голові надовго.

І ти ще потім прокручуєш її:
«чого ж він саме так написав?»
«може, зі мною реально щось не так?»
«Може, інші люди це теж бачать?»

Чому так працює?

Бо хейт не попадає в те, у чому є впевненість

Якщо людина спокійно ставиться до свого віку — коментар про «ти виглядаєш на всі 40+ » не зачепить.

Якщо є опора на себе -
чужа критика не буде сидіти в голові три дні.

Але там де є страх чи комплекс - будь-який хейт попадає в яблучко.

Багато хто хоче проявлятись і очікує тільки хорошу реакцію від людей.

Проте
Як тільки ти стаєш видимим -
з’являється не тільки підтримка, а й чужа злість, заздрість, роздратування.

І що цікаво, хейт дуже часто взагалі не про тебе. А про невдоволенність власним життям самого хейтера.

Якщо ж кожен чужий коментар тебе ранить - варто дивитись не на хейтерів.
А на те, чому чужі слова мають таку владу над тобою і повертати собі свої опори

Бо якщо все життя будувати навколо того, щоб ніхто нічого поганого не сказав -
доведеться весь час ховатись.

А це дуже дорога ціна за чужу думку. Згодні ?

Якщо у розриві стосунків ти ще досі шукаєш винних...То ти їх завжди знайдеш.Бо дійсно є об’єктивні причини, чому шлюб, р...
05/05/2026

Якщо у розриві стосунків ти ще досі шукаєш винних...

То ти їх завжди знайдеш.
Бо дійсно є об’єктивні причини, чому шлюб, розпався: адже саме «він» / «вона» або «їхня мама» його зруйнували...
«Адже це мене не чули, використовували, зневажали».
«Це саме я є тою людиною, яка все зробила, щоб цього не відбулось».

І все це так, хоча є один нюанс — досвід, який ми можемо забрати з собою, має велику цінність.
Проте це неможливо зробити, не взявши на себе частину відповідальності за будь-яку невдачу.
Коли ми усвідомлюємо свою частину відповідальності та вміємо помітити і прийняти свої помилки, ми можемо зробити неупереджений висновок.

Коли ми даємо цінність досвіду і тим стосункам, що були, відмічаємо хороші риси і вчинки партнера/партнерки, ми можемо завершити ті стосунки і перевернути цю сторінку назавжди.
Інакше навіть через десятки років це може бути незавершена історія, котра заважає жити і будувати щось нове.

Тому якщо ще досі вас болить якийсь старий розрив, звертайтесь
Визнайте що самі ви за стільки років не змогли впоратись, то можливо все ж варто довіритись спеціалісту і закрити ті двері до кінця

Підписуйся на мій інстаграм

https://www.instagram.com/rabin.chuk?igsh=a2l4bXBrYXk5eXMw&utm_source=qr

Якщо просто:Лідер - це не той, хто найгучніше говорить і всіх веде за собою.Це той, хто бере відповідальність, коли інш...
04/05/2026

Якщо просто:
Лідер - це не той, хто найгучніше говорить і всіх веде за собою.
Це той, хто бере відповідальність, коли інші чекають.
Хто може сказати “давайте зробимо так” і витримати наслідки цього рішення.

Лідер - це про позицію.

Що там по якостях?

Вміння приймати рішення, навіть коли нема повної ясності.
Готовність помилятись і приймати свої поразки.
Вміння тримати напругу, коли не всі згодні.
Здатність не перекладати відповідальність на інших.

Поки ти «збоку» ти в безпеці.
Можеш оцінювати, критикувати , думати, що зробив би краще.

Як тільки виходиш вперед -
все стає реальним.

Критикувати можуть тебе.
Ти можеш помилитись.
Тобі доведеться пояснювати свої рішення.

І от тут багато хто зупиняється.

Залишитись в ролі «я знаю як краще» простіше, ніж реально зробити.

Що з цим робити?

1️⃣ чесно визнати, що ти уникаєш не ролі, а відповідальності.

2️⃣ почати з малого.
Не одразу «вести всіх», а взяти на себе рішення в своєму звичному середовищі: на роботі, в команді, в проєкті.

3️⃣ дозволити собі помилятись публічно.
Бо без цього не з’являється досвід.

І ще.

Лідерство не включається за один день.
Воно росте там, де ти перестаєш чекати і починаєш діяти.

Якщо відчуваєш, що можеш більше, але постійно відходиш назад - з цим можна розібратись.

Напиши мені у повідомлення.
Подивимось, де ти сам себе зупиняєш і як це змінити.

Підписуйся на мій інстаграм

https://www.instagram.com/rabin.chuk?igsh=a2l4bXBrYXk5eXMw&utm_source=qr

От є люди, з якими легко поговорити.Пожартувати. Провести час.Але коли мова заходить про щось особисте, глибше - стає с...
30/04/2026

От є люди, з якими легко поговорити.
Пожартувати. Провести час.

Але коли мова заходить про щось особисте, глибше - стає складніше.

Зазвичай це не про тип характеру чи темперамент, зазвичай там є досвід.

Десь не почули, знецінили чи використали те, що ти сказав, проти тебе ж самого

Ти можеш нормально спілкуватись. Але не показувати, що насправді думаєш чи відчуваєш.

Тримаєш себе в рамках.
Контролюєш, що говориш. Часто мовчиш.

Бо є страх, що якщо показати більше — це не приймуть, не зрозуміють або, ще гірше - використають проти.

Є ще одна причина.

Коли сам із собою не до кінця ок,
близькість стає складною.

Бо інша людина починає бачити тебе ближче, ніж хотілося б.
А це не комфортно, не зручно, не завжди відвертість і чесність подобається.

І це нормально, що є обережність.

Проблема виникає тоді,
коли ця обережність починає заважати.

Коли ти в компанії, поруч багато людей, але по факту САМ.

Близькість — це завжди ризик.

Ризик бути незрозумілим, неприйнятним, не сподобатись.
Ризик почути щось не дуже приємне.

Але без цього не виникне довіра, підтримка.
Відчуття, що ти не один.

А ви легко зближуєтесь з новими людьми чи тримаєте дистанцію?

Підписуйся на мій інстаграм

https://www.instagram.com/rabin.chuk?igsh=a2l4bXBrYXk5eXMw&utm_source=qr

Як зрозуміти, що в тебе немає внутрішньої опори?Давайте розберемось.Є відчуття, ніби самому з собою не зовсім надійно. І...
28/04/2026

Як зрозуміти, що в тебе немає внутрішньої опори?

Давайте розберемось.

Є відчуття, ніби самому з собою не зовсім надійно. І тоді хочеться, щоб хтось або щось це підтвердило ззовні.

На думку інших, реакцію близьких, чи похвалу від керівництва.
Як це зазвичай проявляється.

Складно прийняти рішення і не сумніватись після.
Хочеться ще раз перепитати, ще раз перевірити, чи нормально все ?...

Важко сказати мені це не підходить»
Бо немає усвідомлення, а як я хочу, ніби комусь видніше як для мене краще.

Є потреба, щоб оцінили.
Бо без цього немає відчуття, що зроблено достатньо добре. Що я впорався.

В стосунках виникає страх втратити.
І через це доводиться більше терпіти та старатись ніж хочеться.

Це про те, що опора поки більше зовні, ніж всередині.

І тоді будь-яка зміна, критика або дистанція від іншої людини
відчувається значно сильніше.

Бо ніби забирають те, на чому тримався.

Внутрішня опора - це не бути супер героєм і впевненим у всьому.

Це про здатність залишатися з собою, навіть коли є сумніви, страх чи невизначеність.

Мати свою позицію.
Мати право сказати «ні»
І не гризти себе, якщо хтось з цим не згоден.

Це формується через досвід звісно.
Через моменти, де вдається обрати себе, а не тільки зручність.

І якщо зараз більше відчуття, що немає внутрішньої стійкості і опори - це просто точка, з якої можна почати будувати опору в собі.
І в терапії ми також над цим працюємо з клієнтами.

Психологічного вам здоров’я і внутрішньої стійкості 🤝

Підписуйся на мій інстаграм

https://www.instagram.com/rabin.chuk?igsh=a2l4bXBrYXk5eXMw&utm_source=qr

Якщо на роботі колега не вклався в дедлайн. Ти кажеш: «ок, буває, давай допоможу»Сам не вклався — в голові одразу: «от я...
27/04/2026

Якщо на роботі колега не вклався в дедлайн. Ти кажеш: «ок, буває, давай допоможу»

Сам не вклався — в голові одразу: «от я безвідповідальний»

Друг забив на тренування —« та нормально, він втомився, працює ж так багато і дружина, діти , та і батькам помагає»

Сам пропустив - я слабак.

Напарник не зрозумів з першого разу - нічого, ми ж не все маємо знати в цьому житті

Сам не зрозумів - як можна було бути таким безголовим.

З іншими є терпіння. З собою ні.
З такою звичкою не народжуються.

Вона виникла там, де за помилки прилітало, де цінували за успіх , а не процес, де треба було не підводити і бути найкращим.

На перший погляд це допомагає.
Ти відповідальний, зібраний, на тебе можна покластись.

Потім починає заважати.
Бо це створює злість та тривогу.
Немає права на помилку.
Навіть коли все зроблено добре
є відчуття, що мало

Що з цим робити.

1️⃣ ловити, як ти з собою говориш.
І питати : чи люблю зараз я себе?

2️⃣ міняти формулювання.
Не «я безвідповідальний» , а «я просто не встиг, треба зрозуміти чому»
Не «слабак», а «не витягнув, значить щось не розрахував»

3️⃣ дати собі прийняття,
час та другий шанс.

Бо зараз виходить перекіс: до інших з прийняттям, до себе як до ворога.

Так чому з іншими можна бути поблажливим, а з собою ні?

Підписуйся на мій інстаграм

https://www.instagram.com/rabin.chuk?igsh=a2l4bXBrYXk5eXMw&utm_source=qr

На жаль, помічаю, що вдячність у нашому суспільстві, коли це стосується сімейних зв’язків, дуже викривлена.І все, що від...
23/04/2026

На жаль, помічаю, що вдячність у нашому суспільстві, коли це стосується сімейних зв’язків, дуже викривлена.

І все, що відбувається в малому ойкосі, сприймається як щось само собою зрозуміле чи навіть із претензією.
«Ти нарешті помив посуд, який я ще зранку просила помити».
Тут немає вдячності, а тільки невдоволення.
«Ну і що, що ти попрала мої речі, я ж ходжу на роботу і заробляю гроші для нас...»
Такі прості діалоги можна почути чи не в кожній родині — як у парі, так і у стосунках із дітьми.
Але після таких слів зазвичай усі залишаються невдоволеними, адже знецінення вкладу не може принести задоволення.
Якщо ж почати помічати дрібниці і говорити за це «спасибі», виділяти важливі моменти та обмінюватися словами вдячності, то, можливо, не одразу, але з часом відбудеться те чудо, на яке багато хто чекає, — мир і радість у стосунках.
Взаємна вдячність творить дива.

Згодні ?

Підписуйся на мій інстаграм

https://www.instagram.com/rabin.chuk?igsh=a2l4bXBrYXk5eXMw&utm_source=qr

21/04/2026

Є відчуття, що треба зробити добре. Не просто нормально, а ідеально.

І саме через це багато речей не починаються.

Бо поки немає впевненості, що вийде як треба - рука не піднімається зробити перший крок.

У школі це було «переживаю за оцінки»
В університеті - «треба здати на відмінно щоб отримати червоний диплом »
В роботі «я ще не готовий брати більше»
В житті - «поки не буду впевнений/впевнена, краще не рухатись»

Зі сторони це виглядає як серйозність і відповідальність.
По факту ми самі поставили себе в режим очікування.

Не буде моменту, коли стане повністю ясно
Не буде стану без сумнівів.

Будь-яка нова дія - це завжди невідомість.

Краще не почати, ніж зробити не так.
Краще ще підготуватись, ніж ризикнути.

Проте:
Досвід це не те що з’являється в в думках
Він утворюється тільки в процесі.

Перші кроки майже завжди не ідеальні.
Рішення можуть бути не правильні .
Результат не той, який уявлявся.

Коли є звичка робити тільки на відмінно,
будь-який інший варіант сприймається як провал.

І поки все ділиться на ідеально / неідеально —
мрії залишаються планами.

Бо план можна складати безкінечно. А дія завжди виводить у реальність.

Варто хоч інколи дозволяти собі робити неідеально
і не зупинятись ч�

Це відбувається майже автоматично.В Instagram глянутихтось заробляє більше,хтось виглядає красивішехтось швидше «реалізу...
20/04/2026

Це відбувається майже автоматично.

В Instagram глянути
хтось заробляє більше,
хтось виглядає красивіше
хтось швидше «реалізувався»

Порівняння звичайно можна використати щоб зрозуміти, де я, а де інші.
Можна звіритись з своїми бажаннями, темпом, результатами
Проте, ми майже завжди порівнюємо себе не на свою користь.
Не помічаємо, що в нас вже є.
Не враховуємо свій шлях.
Беремо чужий результат - і ставимо його як мірку для себе.
Ми порівнюємо свою внутрішню кухню з чужою вітриною.
Я знаю свої сумніви, страхи, помилки.
А в іншого пильную тільки результат.
І на цьому фоні звичайно здаватиметтся, що я гірший або не такий...

Ще глибше - це про внутрішню опору. З цим запитом, до речі, зараз часто до мене приходять клієнти.
Коли немає відчуття «зі мною ок»
оцінка себе починає залежати від інших.
Хтось кращий і я вже себе списую
Хтось слабший і стає легше.
Але це нестабільна система.

Бо завжди знайдеться хтось, поруч з ким я програю.

Чи є у вас своє розуміння:
хто ви, куди йдете, що для вас нормально.

Бо коли це є - чужі результати можуть надихати, слугуючи запрошенням, а не змаганням

Скільки з того, за що ви себе критикуєте, ви б ніколи не сказали близькій людині?

Але чомусь дозволяєте це собі.

Підписуйся на мій інстаграм

https://www.instagram.com/rabin.chuk?igsh=a2l4bXBrYXk5eXMw&utm_source=qr

Address

Чумацька 1
Ternopil
46000

Telephone

+380989553700

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Психолог Рабінчук Володимир posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Shortcuts

Share

Category