20/02/2026
Про події у Великій Лінині та околиці в 1914-1916 роках.
В 26 числї олифантського "Нового Житя" є надруковані деякі вісти з Галичини. Переказала їх редакції згаданої часописи селянка Юстина Флячок, яка є родом з Лїнини Великої Старосамбірського повіту. Вона приїхала 13 червня с.р. кораблем з Ротердаму до свого мужа, котрий перебуває в місцевости Прайсбурґ, Па.
Коли лише вибухла війна — так розповідала Юстина Флячок — то в кілька днїв арештували жандарми нашого сьвященика і вивезли зі села. Куди його повезено і що з ним стало ся, — нїхто про се не знає. Коли австрійські війска уступали в гори, то коло Лїнини великих битв не було. Лїнина не лежить побіч гостинця і тому Μõcҝαлї там не зайшли. Стояли вони в сусїдних селах, а до Лїнини заїздили кождого дня по збіже, худобу і сїно. Всьо то забирали на конї і везли до Тисовицї, Головецка, Плоского і Ясеницї. Коли хто опирав ся і не хотїв дати, того обкладали нагаями. Таке було через вісїм місяцїв, доки Μõcҝαлї не забрали ся. В сусїднім селї Лаврові находить ся монастир. До того монастиря і до церкви Μõcҝαлї завели коний і держали їх там аж до утечі.
З весною почали Μõcҝαлї втїкати до дому. Задержали ся вони на одній горі під Лїниною, а на другій були австрійські війска. Гарматні кулї летїли понад село, але шкоди в селї не заподїяли. Відтак Μõcҝαлї хотїти дістатись на гору до австрійських війск і в тім часї цїле збоче гори засїяно мõcҝõвcьҝuмu трупами. Згинуло там около 2.000 жовнїрів. По сторонї австрійській страти були дуже малі, бо було заледви кільканайцять ранених, з котрих кількох померло в селї. Австрійцям надійшли на поміч Нїмцї і Μõcҝαлїв прогнано.
Як Μõcҝαлї мали втікати, то їздили по селї і страшили людий, що Австрійцї всїх вupiжyть і намовляли, щоби втїкати з ними, а в Põcἰї буде всїм добре. Дехто того послухав і пійшов.
По битві зігнали зі села людий і закопували упавших Μõcҝαлїв на горі. Австрійських жовнїрів похоронено на цвинтари.
Коли Μõcҝαлї уступили, прийшли Mαдяpu і Cлoвαкu. Нарід лекше відітхнув, але бояв ся їх, бо не міг з ними розмовитись і не знав, чого він хоче і що говорить, коли деякий зайшов до хати. Коли австрійські війска зайшли в село, то війт оголосив, що зі села не вільно виходити. За селом, в так званім "Потічку", були австрійські телєфони. Дроти з тих телєфонів хтось пірвав, а що жовнїри, котрі стерегли тих дротів, зловили в тім місци пятьох людий з Лїнини Вел., так сказали, що се вони зробили. Їх відпроваджено до Лаврова і там poзcтpiлeнo. Перед смертию кождий з них мусїв викопати на себе гріб. До послїдної хвилї убиті говорили, що вони невинні. Сьвященик, котрий був при їх смерти, старав ся о вратованє їх, однак дармо. Імена убитих є слїдуючі: Сенько Миро, Іван Миро, Тимко Кремінь, Василь Чеґес і Олекса зв. Гричаний. В селї нїхто не знає, чи вони ушкодили телєфони і чи згинули невинно чи нї.
По Mαдяpαх, котрі в селї були два тижнї, прийшло "наше війско", бо були се люди з околиць Доброміля. Тепер стало людям весело і були безпечні. Сї жовнїри не лише що від народу, нїчого не брали, але і людям давали, що лиш могли. Коли вони забрались, від того часу в селї не було нїякого війска.
Жадних заразливих недуг в селї не було і голоду нїхто не зазнав.
Дорожня тепер велика. За корову платять 1.000 корон і більше, за коня 1.200 і 1.400 кор., корець пшеницї 90 кор., корець ячменю 80 кор., корець бараболь від 12 до 16 кор., фунт цукру 1.20 Корон. Топка соли 24 сот., фунт мила 1 кор., фунт мяса 2 кор., лїтра горівки 10 кор., а склянка пива 50 сотиків.
рубрика
Газета "Свобода", Рік XXIV, Ч. 79, 01.07.1916 р. - С. 2.
, , , #краєзнавство, #листи, #галичина, , , #лаврів, , #самбірщина, #львівщина
Фото: Велика Лінина, Церква Св.Духа, фото 1992 р. І. Синкальського з pslava.info
[примітка: продовження серії публікацій про долю нашого краю в часі Великої війни 1914-1918 років, стилістику зберігаємо]
Більше вісток з минулого рідного краю:
https://www.facebook.com/HistoriaUcrainae
https://www.facebook.com/HistoriaLoci
