Роман Саган - локальна історія і генеалогія

26/10/2025

З Рогатина до Відня: поштова картка-спомин про руїну у галицькому місті з часу Великої війни 1914-18 років:

"2.02.1915, Година 11 і 7 хвиль у ночі.

Гарні, зелені огороди, а серед них вілля Сімона [позначена хрестиком]. Серед зеленї спочиває нїмецький "герой" там, де хрест, а де куля перешита стрілою, ту закопана коняка. Чудовий вид! Тільки нинї ще нїчо не зеленїє і чи взагалї сего року буде зеленїти?

Згори від св. Миколая так воно й гарно, а поглянути праворуч - одним одні згарища. Вид сумний, непривітний, місце розпуки і смети - людської траґедії. Одних кулї поцїляли, другі спопелїли в хатї. Та й саме місто, та от не місто, а руїни.

Шкода, що палять аж до основ, загрожують смертію, - самі трупи, хотїли би також трупів, тож роблять їм капець. І падуть сї високі комини, що як memento mori знимали ся в гору, а які мимо цїлої грози навіювали якусь поезію... страшну, несамовиту.

Жаль їх! І вітер мав о що спинити ся і просвистати жалібну пісню, і око блукаючи могло спочити. Тепер оті, що їх обнажили, що здерли з їх кришу і стїни запалюючи вогнем, тепер оті довершують решти. Стогнуть полонені, стогнуть і мури...

Картина зміняєть ся, знов треба буде привикати, заким сї нові румовища стануть буденними... Ось на спомин... цїлую Вас. — Пав."

Абс[ольвент] Павло Кудрик, Рогатин, Україна.
Адресовано для: Ірена Кудрикова, Відень, Ердберґштрассе, 48.

рубрика
Поштівкою поділився п. Олег Бойкевич, чл. НСКУ, м. Рогатин, за що ми щиро вдячні!
, , , #краєзнавство, #листи, #поштівка, , #рогатин, #рогатинщина, #опілля, #галичина

[примітка: продовження серії публікацій про долю нашого краю в часі Великої війни 1914-1918 років, стилістику зберігаємо]
©️ HistoriaUcrainae, Дозволяється поширення публікацій ч-з "поширити" без обмежень. Копіювання і дальша публікація будь-якого тексту чи його частини - за нашої згоди із вказанням нас як джерела.
Пишемо про локальну історію та генеалогію... Більше вісток з минулого рідного краю шукайте тут:
https://www.facebook.com/HistoriaUcrainae
https://www.facebook.com/HistoriaLoci
А підтримати наші краєзнавчі проєкти можна тут: https://www.privat24.ua/send/gc7ij

26/10/2025

Лист з Вільхівчика біля Гусятина (в скороченю).

Доношу Вам відомість, коханий Брате і Братово, щосьмо здорові до котрогось часу. Алесьмо ся не сподївали, що будемо жили. Нїхто не памятає такого поводженя, як тепер є. Сїрник, що коштував ґрейцар, тепер пять ґрейцарів. Соли нема топками, то купуємо в pociї мелену в місточку, бо наше місто всьо спалене.

Прошу Тебе, Братчику, чи є там мій Іван, а може знаєш, де він є. Коли в Тебе, то перетримай в себе тимчасом, бо тут говорять, що в Канадї дуже біда, до дому не годен їхати.

Дорогий Мужу, напиши хоч кілька слїв бо-м ся дуже згризла, щобим Ти за місяць не оповіла, який ми ляк мали.

Більше не можна писати нїц такого і Ти не пиши нїц такого, бо лист не прийде.
— Поздоровляю...

рубрика
Газета "Свобода", Рік XXIII, Ч. 38, 01.04.1915 р. - С. 2.
, , , #краєзнавство, #листи, #газети, #публікації, #вільхівчик, #гусятин, #гусятинщина, #тернопільщина, #галичина

[примітка: продовження серії публікацій про долю нашого краю в часі Великої війни 1914-1918 років, стилістику зберігаємо]
©️ HistoriaUcrainae, Дозволяється поширення публікацій ч-з "поширити" без обмежень. Копіювання і дальша публікація будь-якого тексту чи його частини - за нашої згоди із вказанням нас як джерела.
Пишемо про локальну історію та генеалогію... Більше вісток з минулого рідного краю шукайте тут:
https://www.facebook.com/HistoriaUcrainae
https://www.facebook.com/HistoriaLoci
А підтримати наші краєзнавчі проєкти можна тут: https://www.privat24.ua/send/gc7ij

25/10/2025

Лист з села Родатичі, повіт Городок, писаний до Віннїпеґу (Канада) дня 18 лютого 1915.

Найдорозша Сестро! Кобись знала, яка розпука є коло нас! Щодень приходить таке, що треба прощати ся з Тобою і дїтьми. Завсїди чуємо стріли і такі сильні, що мало серце зі страху не вискочить. По селах жовнїрів є досить і треба на кождім кроцї бояти ся. Ходимо спати до вуйка. Ми знищені до краю. Як була війна в Янові, то люди нїчого не робили, тілько ями копали, лахи туди пакували і збіже закопували, а самі готовили ся утїкати. Кілько ми страху перебули, то тілько один Бог знає.

Як австрійські жовнїри йшли до бою за Львів, то люди виносили їм хлїб, молоко і т.п. Так ішли і їхали майже два тижнї, щосьмо навіть не спали. Люди по ночах ходили і плакали. А потім, як зачали вертати ся, то їхали, аж гостинець стогнав. А дротів всюди було богато, коло костела і коло нашого плота. Раз в ночи приказали, щоби йти до канцелярії і там одип старший казав, що хто дріт перетяв би, то смертию буде караний. Тодї і дитина на город не виходила. А жовнїрів всюди як трави. Корови нї в поле було випустити нї на город. Тяжко було витримати.

В пятницю оголошено мобілїзацію, а в суботу було повно людий до сповіди. Виглядало дуже сумно. По сповіди священик благословив всїх і просив, щоби котрий з війни написав до него. Було дуже сумно. В суботу посходили ся коло склепу вояки і зачали співати війскові піснї, а потім заплакали. В недїлю раненько був в селї великий плач. Люди ходили прощатись по сусїдах, всї йшли дo стації і там неодна мати немало слїз виляла за своїм сином, жінка за чоловіком. Такий плач був, що аж страшно. Поїзд їхав за поїздом, а народу в них повно. Господь знає відки. За два тижнї виїхали форшпани і село лишило ся зовсїм опущене. Потім деякі вернули без коний, а инших нема.

Як вертало австрійське війско і сказало, що прийдуть Μõcҝαлї, то цїле село збирало ся втїкати за своїм війском. Воно пійшло рано в недїлю, а пополудни прийшли Ϻõcҝαлї. Дорога Сестро! Я така мізерна, що ходити не можу: так журю ся, так боїмо ся обі з братовою. Колиб нас хоч більше, то би не так страшно. Кілько ми напрацювали ся! Найперше закопувалисьмо, потім відкопувалисьмо, бо малисьмо втїкати, то хлїба напеклисьмо, кури порізалисьмо і попекли - на дорогу. Лахи лежали на возї тиждень готові, а ми чекали на розказ, коли маємо забирати ся. Чимало я землї надерла ся. Такі великі ями на дві скрини і на ті великі паки, збіже зсипати і потім засипати. Ями були 5 метрів довгі, 2 широкі і 2 глубокі. А потім знова треба було відкопувати.

З тамтої сторони Львова люди дуже бідні. Кільканайцять сїл згоріло, то люди з дїтьми ходять на жебри. Не можна навіть дивити ся на тих бідаків. Ядзя і шваґер з дїтьми поїхали кудись і не знати де і чи жиють. Вона лишила перини, начинє і ще дещо, бо на зелїзницю годї було спакувати; люди одно забрали, друге знищило ся. Я взяла тілько образи, бо не могла більше, бо нас лиш дві, то з дому нїяк відійти. Шваґер певно на війнї, а вона десь з дїтьми гірко бідує та свою долю проклинає, що на сьвіт родила ся. І снить ся вона менї завсїди. Я не можу її забути, бо вона була менї не сестрою, а материю. Коли я її три дня не бачила, то аж на палї виходилам її виглядати. Коли на її будку (мабуть зелїзничу) я подивила ся, то вже було веселїйше... А тепер так порозходили ся, що і не знаємо про себе...

Малисьмо три корови. Ядзина четверта, а тепер маємо лише одну, бо забрали. Платили за них, але що з того! Така нам тепер біда; молока нема, овес забрали і солому. Лише хлїб маємо. Я не маю навіть чобіт, отже прошу Тебе, Сестричко, довідай ся, чи гроші дійдуть і пришли на черевики. Але перше довідай ся!

Не думай, що вже все я Тобі описала: то нема анї десятої части! Марися наша також така бідна. Шваґра нема, а вона сама з трома дїтьми. Не забувай за мене, Сестро, а по війнї як побачимо ся, то я все Тобі оповім...

Здоровлю щиро, Твоя сестра А.

рубрика
Газета "Свобода", Рік XXIII, Ч. 62, 29.05.1915 р. - С. 3.

, , , #краєзнавство, #газети, #листи, #родатичі, #городок, #городоччина, #львівщина, #галичина
Фото: Грудек Ягелонський у часі війни, Österreichisches Staatsarchiv

[примітка: продовження серії публікацій про долю нашого краю в часі Великої війни 1914-1918 років, стилістику зберігаємо]
©️ HistoriaUcrainae, Дозволяється поширення публікацій ч-з "поширити" без обмежень. Копіювання і дальша публікація будь-якого тексту чи його частини - за нашої згоди із вказанням нас як джерела.
Пишемо про локальну історію та генеалогію... Більше вісток з минулого рідного краю шукайте тут:
https://www.facebook.com/HistoriaUcrainae
https://www.facebook.com/HistoriaLoci
А підтримати наші краєзнавчі проєкти можна тут: https://www.privat24.ua/send/gc7ij

24/10/2025

23/10/2025

Лист з села Сороки, повіт Бучач, писаний до Канади, дня 20 падолиста 1914.

Дорогий Брате! Подаємо Тобі пару слів зі свого життя. Ми є з ласки Бога здорові, але що нам з того, коли їсти не маємо що. Через наше село ішли Ϻõcҝαлї через два дни і все обрабували. Як війско йшло через наше село, то забрало нам усьо: худобу і конї, збіже і сїно. Всї плоти попалили, що аж страшно подивити ся по селах, бо то не лише наше село, але і другі попри наше.

Beликий сум і плач у краю і я, дорогий Брате, не годен Тобі того всего oпиcaти. Усеї нашої біди, недолї та горя і на воловій шкірі не списав би! Навіть церков Божих не пошанували, бо до церков конї заганяли. У нас розбили резиденцію і нашого сьвященика разом з дяком взяли дo неволї австрійські офіцири, бо вони богато шкоди наробили. Наш ксондз і дяк мали воєнні пляни і показували рõcἰйcьҝuм офїцирам, куди наше війско ішло. Разом з ними забрали також і польських ксьондзів. Так само з Бучача забрали всїх до одного. Нашу читальню розбили Ϻõcҝαлї до тла. Туди як Михайлицький сидить, то всї хати попалені аж до царинки і так само другий бік.

Написав би я Тобі більше, але не можу описати всего, бо не можна; колись пізнїйше напишемо... Кінчу писати і поздоровляю Тебе разом з цїлою фамілією. До милого побаченя з Вами.

рубрика
Газета "Свобода", Рік XXIII, Ч. 62, 29.05.1915 р. - С. 2-3.

, , , #краєзнавство, #газети, #листи, #сороки, #бучач, #бучаччина, #тернопільщина, #галичина
Фото: Квартира в Бучачі після мõcҝαлїв, вересень 1915 рр., Österreichisches Staatsarchiv

[примітка: продовження серії публікацій про долю нашого краю в часі Великої війни 1914-1918 років, стилістику зберігаємо]
Підтримати наші краєзнавчі проєкти: https://www.privat24.ua/send/3ltww

21/10/2025

Про "py⚡⚡кuй мир" у Львові розливу 1915 року... Гула... гойда? Тьфу!
Газета "Свобода", Рік XXIII, Ч. 66, 08.06.1915 р. - С. 2.

, , , #краєзнавство, #газети, #гумор, #львів
Продовжуємо публікувати оригінальні листи зі Старого краю до родичів у Америці про події 1914-1918 років, - вже зовсім скоро!
Більше вісток з минулого рідного краю:
https://www.facebook.com/HistoriaUcrainae
https://www.facebook.com/HistoriaLoci

20/10/2025

З листа з Нагорянки, повіт Бучач [тепер - частина міста]:

Дорогий Мужу! В якім я ляку була і як в нас є, то не можу Тобі описати.

Як зачала ся вiйнa, то Ϻõcҝαлї йшли три недїлї безнастанно через Трибухівцї, Бучач і другі села. Як зачали ся бити коло Бучача, то розбили василіянський кляштор, ратуш, костел, почту, староство, суд і богато приватних камениць, а також стацію. А в Бучачу збиткували ся над людьми і рабували місто.

Тепер війни нема, але чути гук з канонів. Богато не пишу, бо не можна.

Марія Литовська.

рубрика
Газета "Свобода", Рік XXIII, Ч. 38, 01.04.1915 р. - С. 2.
, , , #краєзнавство, #листи, #газети, #публікації, #бучач, #нагірянка, #бучаччина, #тернопільщина, #галичина
Фото: Наслідки pociйcькoгo aвiaбoмбapдyвaння в Бучачі, Österreichisches Staatsarchiv

[примітка: продовження серії публікацій про долю нашого краю в часі Великої війни 1914-1918 років, стилістику зберігаємо]
Більше вісток з минулого: https://www.facebook.com/HistoriaUcrainae
Підтримати наші краєзнавчі проєкти: https://www.privat24.ua/send/3ltww

19/10/2025

17/10/2025

Михайло Котовський (1919 р.н.), син Івана та Параскеви з дому Корнак, який воював на фінському фронті, надто багато розповідав своїм "товаришам" про життя в Західній Україні до приходу більшовиків. За подібну "контрреволюційну агітацію" був засуджений на 10 років позбавлення волі, помер в ув'язненні 9 липня 1942 р..

У застінках радянських тюрем загинув також і його брат - Василь Котовський (1914 р.н.), який був засуджений у квітні 1941 р.н. на 8 р. ВТТ за участь в діяльності ОУН.

Більше про ці трагічні сторінки в житті нашого села та односельців - у майбутній книзі. Дочекаємось!

#дібще, #дибще, , , , #історія, #правда, #репресії,
Підтримати наш проєкт з історії рідного села можна тут: https://www.privat24.ua/send/gc7ij