Роман Саган - локальна історія і генеалогія

  • Home
  • Ukraine
  • Ternopil
  • Роман Саган - локальна історія і генеалогія

Роман Саган - локальна історія і генеалогія Contact information, map and directions, contact form, opening hours, services, ratings, photos, videos and announcements from Роман Саган - локальна історія і генеалогія, Genealogist, Galizien, Ternopil.
(1)

Локальна історія і генеалогія. Резервна сторінка.
©️ HistoriaLoci, Дозволяється поширення публікацій ч-з "поширити" без обмежень. Копіювання і дальша публікація будь-якого тексту чи його частини - за нашої згоди із вказанням нас як джерела.

02/05/2026

Листи з рідного краю [про події 1914 р. в селі Бовшів, тепер громада Бурштин]:

IIІ. Лист з села Болшів, повіт Рогатин, писаний 1. падолиста 1914 р. до Марії Лахоцької в Ню Йорку.

Дорога Донцю! Щаслива Ти, небого, що-сь не видїла синої хмари, не чула-сь гримотів з великих гармат, не бачила-сь кревавого дощу. Тота кров розливала ся на нашій Касові і на нашім стависку. Довкола нашого села впало дві тисячі війска. Тепер є гроби всюди, навіть недалеко наших воріт. По тій великій битві дісталисьмо ся під иншу державу. Ми всї ще з ласки Пана Бога здорові, а поводженє наше коло тої війни було з великим страхом, бо ми всї були через два дни в ямі, яка була викопана в нашім садї. Кулї (гарматні) з Галича на Касову, а з Касови до Галича бренїли так як ті пчоли. А кулї з ґверів обривали з нашої садовини листе, котре падало до нашої ями. В суботу по Матцї Божій, зараз по заходї сонця і на другий день як пійшли штурмом на верх гори, то був дуже великий крик і зойк, кричали несвоїми голосами. Aвcтpiйcьҝe війско цофнуло ся взад. В недїлю було нам найстрашнїйше, бо з нашого подвіря стріляли на Касову, а з Касови летїли кулї в нашу хату і в наш хлїв. В нашім селї було найгірше небезпечно, бо через наше село перелїтали кулї. Põcἰйcьҝe війско жадної кривди не робило, але aвcтpiяцьҝe війско палило міста. (Коли се правда, то уступаюче aвcтpiйcьҝe війско робило се з конечної потреби, або — як то инакше говорить ся: зі стратегічних зглядів. — Ред.). Болшівцї чисто вигоріли. На війну пійшли рекрути і 42-лїтні вояки. З нашого села пійшло одного дня 244 людий. Дякуй Богу, Сестричко, що наші тато не пійшли на війну, бо булибисьмо сиротами, а в нашім селї буде і так богато сиріт і вдовиць. Як маєш які гроші, то ще не висилай, бо не знати куда, бо битва ще такой є; що дня стріли чути, але чимраз далї від нас. В нашім дворі пана нема, бо втїк ще перед війною; тепер стоїть там 500 ҝозaҝiв з кіньми. — Поздоровляю Тебе, Твій батько Іван Лахоцький.

IV. Лист з Болшова (як висше), писаний жінкою до мужа Льва Цимбалїстого в Чонси, Па. (Сей лист прийшов до Америки 10. сїчня 1915).

До стола сїдаю, папір розкладаю, за перо фатаю і Тебе, дорогий Мужу, отсими словами витаю: Слава Ісусу Христу! (Сей лист є доволї довгий, але для загалу не інтересний. Подаємо з него лиш найцїкавійші місця. — Ред.). Підчас війни наші люди втїкали на другі села, а я нїгде не втїкала, бо стерегла свого житя і дитини. Якось нас Бог встеріг, але на далї то не знаю, бо дуже дїти мруть. Прошу тя, як би то було põcἰйcьҝe (значить: як би Галичина лишила ся в põcἰйcьҝux руках), по загодї приїзди до дому, бо як би наш цїсар вернув ся, то нас дуже велика біда чекає. (Конець сего реченя ми умисно підчеркнули, бо він дуже характеристичний. Видно, що ті Μõcҝαлї, котрі розсїли ся по селах Рогатинщини, не мають нїчого лїпшого до роботи, тай страшать і так вже переполоханих до краю людий... aвcтpiйськuм цїсарем. Се є один з многих способів, якими несовісні і безсердечні Μõcҝαлї баламутять несьвідомий сїльський народ. — Ред.). Тут худоба дуже подешевіла, бо нема кому купувати. — Поздоровляю Тя разом а дитиною, Твоя жена Анна, а синочок Никольцьо.

Оба повисші листи прислав до нашої редакції п. Лука Цимбалїстий з Ню Йорку.

рубрика
Газета "Свобода", Рік XXIII, Ч. 24, 27.02.1915 р. - С. 3.
, , , #краєзнавство, #листи, #бовшів, #більшівці, #бурштин, #галич, #рогатин, #галичина
Фото: Пагорби Касової гори, Anton Kuba для Wiki Loves Earth

[примітка: продовження серії публікацій про долю нашого краю в часі Великої війни 1914-1918 років, стилістику зберігаємо]
©️ HistoriaUcrainae. Дозволяється поширення дописів і світлин через "поширити" без обмежень. Копіювання і подальша публікація будь-якого тексту чи його частини - за нашої згоди із вказанням нас як джерела.
Пишемо про локальну історію та генеалогію. Більше вісток з минулого рідного краю шукайте тут:
https://www.facebook.com/HistoriaUcrainae
https://www.facebook.com/HistoriaLoci
Підтримати наші краєзнавчі проєкти можна тут: https://www.privat24.ua/send/gc7ij

01/05/2026

Листи з рідного краю:

І. Лист писаний Петром Гарматїєм до шваґра Павла Левицького, котрий походить у теребовельського повіта, в Галичинї. Каміц, 20. грудня 1914.

Дорогий Шваґре і дорога Шваґрово!
Даю Вам відомість, що моє здоровлє і поводженє є дуже прикре, бо мушу по Шлеску просити милостинї. За кавалком хлїба жебраю, бо мій хлїб зістав ся для голодної мõcҝõвcьҝõї орди, яка на наш край напала, на нашу родину і на наші дїти, котрі тепер стогнуть під тим хижим вовком і гнетом мõcҝõвcьҝuм. Я тепер не знаю, де наші родичі і цїла наша фамілїя і що ся дїє в нашій околицї. Бо я вже 6 місяцїв як нарокував і зіставєм коло Стрия ранений в ногу. Бувєм місяць в шпиталю на Угорщинї і війскова комісія мене супровітувала. Тепер находжу ся в дуже біднім положеню, бо ходжу і прошу на кавалок хлїба. Одїж цїла з мене облетїла і ходжу на пів нагий. Бо як єм нарокував до Золочева, то-м свій цивільний мундур лішив в маґазинї. І більше його не побачу, бо лютий мoнґoл забрав то місце. Тепер ходжу як приблудна вівця, бо не маю де голови приклонити на чужинї. А за жінку і дїти, тата і маму, то вісточки не маю: чи жиють чи нї. Бо в Галичинї, коли ми ворога Mõcҝαля спиняли, то все зістало спалене і на пів з землею змішане, а нарід утїкав, в чім хто мав, на Угорщину, що серце з жалю тріскало на то дивити ся. А наша фамілїя чи зістала здорова чи нї і чи жиють, то не знаю, як їм тепер поводять ся під мõcҝõвcьҝuм батогом.

В щасливу годину Ти, Шваґре, уродив ся, що в спокійнім краю заробиш на кавалок хлїба. Бо ми блукаєм ся як ті блудні вівцї по сьвітї і не знаю, коли зійду ся з своєю родиною, а вони не знають, чи я жию чи нї. Я тепер зістаю цивілю в одного Hїмця і дещо роблю за кусок хлїба, а гроший нїчого, бо повно з Галичини людий, то раді-б робити за кавалок хлїба. А убраня не маю за що купити і де заробити. Тепер, як Твоя воля, як Ти не такий бідний як я, то пришли менї з пару центів на убранє, бо не знаю, де дїти ся на сьвітї менї бідному й нещасному.

Кінчу своє писанє. Остань здоровий! —
Твій шваґер Петро Гарматїй.

II. Лист писаний 6. грудня м.р. до Стефана Олїйника в Детройт, Міш. Автор сього листа був уже вислужений жовнїр і через довший час перебував у Нїмеччинї. По оголошенню мобілїзації його відставлено до родинного місця в Галичинї, а тепер він є на війнї і перебуває на Угорщинї.

Дорогий мій і незабутий Стефане!
Доношу Тобі, що я здоров. Я брав участь в сїмох тяжких битвах в карпатських горах і нїколи не думав, що вийду з усїх тих боїв живий. В останній битві зістав забраний командант нашої компанїї, бо був ранений. Тепер маю кілька днїв спочинку. Не знаю, як буде далї зі мною, але я мишлю, що з тої війни не вийду цїлий. Не маєш понятя, як війна виглядає і яке горе мусить чоловік перебувати! —

Здоровлю Тебе,
Твій стрий Амброзій.

рубрика
Газета "Свобода", Рік XXIII, Ч. 24, 27.02.1915 р. - С. 3.
, , , #краєзнавство, #листи, #теребовлянщина, #тернопільщина, #галичина
Фото: Галицькі збігці у Гниловодах (Тернопільщина), вересень 1915 р., Österreichisches Staatsarchiv

[примітка: продовження серії публікацій про долю нашого краю в часі Великої війни 1914-1918 років, стилістику зберігаємо]
©️ HistoriaUcrainae. Дозволяється поширення дописів і світлин через "поширити" без обмежень. Копіювання і подальша публікація будь-якого тексту чи його частини - за нашої згоди із вказанням нас як джерела.
Пишемо про локальну історію та генеалогію. Більше вісток з минулого рідного краю шукайте тут:
https://www.facebook.com/HistoriaUcrainae
https://www.facebook.com/HistoriaLoci
Підтримати наші краєзнавчі проєкти можна тут: https://www.privat24.ua/send/gc7ij

30/04/2026

Про відголоски війни 1914-1918 років на терені села Дібще...

В результаті успішно проведеного Горлицького прориву, розпочався відступ pociйcьҝux військ з Галичини. Про події, які відбувалися безпосередньо в нашому селі, знаходимо згадку в спогадах учасника тих баталій, чеського вояка Вацлава Раєка: в ніч з 27 на 28 серпня [1915] перейшли Золоту Липу, та швидко просувалися на схід, але в Дібщу, “зав'язався лютий бій, ҝозаҝи напали на нас. Прусаки забрали всю [põciйcьҝy] батарею гармат. Ми раділи, але на зміну цьому відразу прийшов сум. Тут, у Дібщу, наш дорогий хлопець Пепік Пелікан упав, він отримав кулю в тіло. Хто тепер нам співатиме?” (Domov za války: svědectví účastníků. - Praha, 1930). Тож, звідси знаємо, що нашому селі 28 серпня 1915 р. загинув чех Pepík Pelikán, який мав серед товаришів славу доброго співака.

Як ще одне свідоцтво тих подій - картка про поранення Кольчугского Павла Дементьєвіча, уродженця Тамбовської губернії, рядового 331 піхотного Орського (мало не написав opKcькoгo!) полку, віднайдена в архіві РГВИА. Як вказано у документі (див фото), той був поранений у ліву щоку 29 серпня 1915 р. "при взятии дер. Дубще". От тільки мõcҝαлi і тут традиційно набрехали, бо:

Станом на 29 серпня 1915 р. австрійські та німецькі війська вийшли на лінію Поморяни-Конюхи-Козова-Підгайці, а отже наше село повернулося під контроль цісарської влади. Фронт котиться на схід, з нашого села людей забирають на форшпани [у тому часі, 15 вересня, біля Медової гине Онуфрій Мнєшик, ми писали про це раніше, посилання у Коментарі 1]

Вже влітку 1916 р., у часі Брусиловського прориву, наші околиці знову стали ареною бойових дій. Про події того часу маємо таку коротку згадку від 14 серпня: “Põciянu розпочали улюблену систему рабунків, так як і підчас першого наїзду. На захід від Козови, на схід від Бережан стрінули наші відділи рабуючі ворожі горди, які знищено або прогнано” ("Українське Слово", 16.08.1916). Про загиблих в тому часі австрійських вояків, які поховані в нашому селі, теж писали, посилання у Коментарі 2].

В часі війни від залізничної станції в Кривому до складу боєприпасів та амуніції, розташованого на північно-східні околиці нашого села, було прокладено вузькоколійку (feldbahn), яку невдовзі продовжили в напрямку фільварку Сеньків. Чули про це? Про неї ще згадували старожили... До слова, є відповідні документи в австрійських архівах [плануємо замовити їх для вивчення, але це потребуватиме додаткових фондів].

В Дібщу у червні-липні 1917 р. базувався 1-й лазарет Всеросійського земського союзу із допомоги хворим та пораненим воїнам (ВЗС), до якого потрапляли поранені та контужені в околицях Бережан бійці 19-го Заамурського прикордонного піхотного полку та інших частин. Також якесь число загиблих чи померлих вояків імператорської армії були похоронені на нашому цвинтарі, вірогідно, в північно східному його кутку. Один із них - Шульга Аким, родом з Мінської губ., який служив у 451 піхотному Пирятинському полку, і був вбитий 18 червня 1917 р.

Наразі ще не знайшли додаткової інформації про зaмopдoвaниx мõcҝαлямu сестер милосердя, похованих у нас на цвинтарі, шукаємо. Сподіваємося, що більше буде у книзі...

#дібще, #дибще, , , , #історія, #краєзнавство, , ,
©️ Dybsche, Дозволяється поширення дописів чи світлин через "поширити" без обмежень. Копіювання і дальша публікація будь-якого тексту чи його частини - за нашої згоди із вказанням нас як джерела.
Підтримати наші проєкти можна тут: https://www.privat24.ua/send/gc7ij

27/04/2026

Благодать з неба:
"Вульканічний" попіл в Галичині.

В ночи з 26. на 27. квітня ціла Галичина була заскочена дивним явищем: Сильний східний вітер приніс дивні сіро-жовті і червонаві хмари, з яких став сипатися дрібний темнобрунатний попіл, що вкрив цілий край тонкою на 1 міліметер верствою. В деяких сторонах, як на Покуттю, Поділлю і в Радехівщині верства була грубша, бо доходила до 3 центиметрів. Якийсь час падав дощ, що змішаний з попелом перемінився в брудну масу. Одночасно в повітрі було чути запах спаленини зі згарища.

В першій хвилі це небувале явище викликало серед населення велике занепокоєння. Стали кружити ріжні слухи і толки про небезпеку, яка грозить краєви. Оповідали про вибух вулькану і то десь недалеко, в Румунії, коло Камянця Подільського, а навіть в самій Галичині. Пішла чутка, що десь в Тернопільщині, коло Драганівки запалася земля і т. п. Інші знову пояснювали, що горить нафта в Бориславі і звідси пішла саджа весь край. Ті, що читають ґазети, лучили це явище із землетрясенням на Балкані, де став вибухати якийсь вулькан тощо. Однак згодом стверджено, що нігде в Европі не чувати про вибух вулькану. Аж забрали голос в тій справі професори політехніки, які розслідили науково загадочний попіл і рішили, що попіл в справді вульканічного походження і складається із заліза, креміня, потасу і т. п. Є це спорошкована лява, що походить з якогось вулькану на далекім Сході а може з вулькану Кракатав коло Австралії, що розпочав недавно свою діяльність. В 1888 р. цей вулькан вибухав так страшно, що подібний попіл обсипав був цілу земну кулю довкола. Учені пояснили дальше, що теперішний попіл походить мабуть з давнійшого вибуху, бо вибухові хмари підносяться часом на кільканайцять або й кількадесять кілометрів в гору і цілими тижнями а то й місяцями несуться з вітрами, заки опадуть десь на землю. То певне, що цим разом вульканічний пил прийшов із сходу. Попередного дня перетягла сильна буря над Радянською Україною і посипала тим самим попелом всю Наддніпрянщину і Румунію. На Буковині впав зливний дощ, що перемінився в болото.

Але найважнійша річ в тій справі на кінци: вульканічний попіл є знаменитим штучним погноем. Де він впаде, там буває чудесний урожай. Околиці коло вульканів є напричуд урожайні. Отже тішмося, що якийсь вулькан змилосердився і над нашою нещасною країною. Шкода тільки, що ця благодать з неба прийшла на наші вимерзлі озимі засіви, яким вже й вульканічний попіл не поможе.

* * *

У страха очи великі.

З приводу вульканічного попелу, що впав у нашому краю, кружили в ріжних сторонах неімовірні сплетні. В Драганівці пов. Тернопіль обнизилась, мовляв, земля на просторі 3 км., а в Бірках Великих 300 метрів кв. запалось у землю, причім одна хата піднялась вгору. Із заходу доносять, що десь коло Лежайська росте земля на добу два метри в гору, а люди надіються вибуху вулькану. Все те розуміється витвір буйної уяви наслідком переполоху. Учені запевнюють, що ціла Галичина належить до найспокійніших полос землі, де навіть землетрясення бувають дуже рідко, а про вулькани прямо смішно думати.

* * *

Український порох.

Один вчений розслідив точно загадочний порох, що впав 27 квітня рано на цілу Галичину і переконався, що він складався з піску, глини, незначної домішки залізної руди, а також з частинок рослинного походження. Значить не був це ніякий вульканічний попіл, але звичайний порох з околиць, де є залізна руда. Коли взяти на увагу, що вітер приніс цей порох з полудневого сходу, то походить він з Наддніпрянської України, де справді попередного дня шалів страшний буровій. Такі буровії бувають там звичайно при кінци квітня і все збивають величезні хмари пороху, який несуть часом до Ленінграду і Фінляндії. Цього року буровій заніс його до Галичини і наробив стільки страху по селах і містах.

Газета "Свобода" (Львів), Рік ###, Ч. 19 від 06.05.1928. - С. 3; Ч. 21 від 20.05.1928. - С. 4.

Від себе: насправді, від 26 до 28 квітня 1928 р. у південній частині України шаліла т.зв. "чорна буря", мабуть найпотужніша за всі роки спостережень. Тодішній Дніпропетровськ буквально засипало піском, так що установи вдень працювали при електричному світлі. У степу і лісостепу буря підняла в повітря близько 15 млн тонн сухого чорнозему і розсіяла на площі 500 тис. кв.км , включаючи й території сусідніх держав – Польщі та Румунії...
Паралелі? Де ті комбайни-трактори, які нещодавно "розпилювали" сахарські піски? Чого так слабо? Чому цього разу... не вулкан? :-)

, #1920ті, #вулкан, #попіл, , #поголоски, #галичина, #тернопільщина, #цікаве, #краєзнавство, #історія
Ілюстрація: Вулкан у Карпатах, фантазія AI.
©️ HistoriaUcrainae. Дозволяється поширення дописів і світлин через "поширити" без обмежень. Копіювання і подальша публікація будь-якого тексту чи його частини - за нашої згоди із вказанням нас як джерела.
Пишемо про локальну історію та генеалогію. Більше вісток з минулого рідного краю шукайте тут:
https://www.facebook.com/HistoriaUcrainae
https://www.facebook.com/HistoriaLoci
Підтримати наші краєзнавчі проєкти можна тут: https://www.privat24.ua/send/gc7ij

27/04/2026

Листи з рідного краю:

І. Лист з Девенї (Угорщина), писаний до Т. Мазурика в Карнеґі, Па., дня 10. грудня 1914.

Дорогий Шваґре і Ти дорога Сестричко Ганю! Пишу мало і невиразно, бо я дуже споневіряний. Загнали мене далеко в чужий край і тут мушу терпіти голод і холод. До свого краю я вернув з Амepики на те, щоб родичів розвеселити, а тимчасом випало инакше...

Я тепер сиротою блукаю ся в чужім краю, а про родичів анї пів слова не знаю. Був я вправдї в родинних сторонах підчас війни, але не було часу вступити до дому; тепер менї мало серце не пукне з жалю за родичами. Моє житє то так, як того птаха: тут лїтав, а тут вже його нема. Кулї свищуть, канони грають — таку я маю музику. Надходять сьвята. Ви будете там разом їх сьвяткувати, а бідний сарака може вже буду на тамтім сьвітї з Богом єднати ся. Можливо також що на сам Сьвятий Вечер буду гостити ся з ворогом, але не віскою чи пивом, а кульками. Таку гостину я вже пару разів мав, тай ще сподїваю ся мати.

Мушу кінчити, бо вже банда грає... Прощаю ся з Вами, бо вже либонь не побачимо ся... Треба буде тут на чужинї свою голову зложити... Я служу при саперах, а то значить то саме, що піонїри. —

Роман Остаф, з 10 баталїона саперів.

ІІ. Переписний листок, писаний 12-го грудня 1914 до Мих. Білянського в Маганой Сіти, Па.

Дорогий Михасю! Ми обі здорові, у нас всьо добре. Микулинцї нїчого не знищені, все тут поступає як давнїйше. Льокатор за мешканє не платить, бо не має сам четвертий місяць пенсії. —

Здоровлю Тебе сердечно і цїлую, Антонїна.

ІІІ. Лист з Лубянок висших, повіт Збараж, писаний Варваркою Гаврилюк до свого мужа Якова в Карнеґі, Па., дня 25. грудня 1914.

Найдорозший Мужу! Ми з ласки Бога здорові і до якогось часу ще жиємо. Ні пишу, який коло нас був час, бо ви самі знаєте. В Лубянках так як шкоди нема. Ми тепер під владою pyccҝoю і устави такі, що за зле карають буками. Алe воно добре, бо деякі люди взяли ся до рабунків. Податок ми даємо той самий, що торік. Не дуже нам тут сумно, бо маємо дуже доброго ксьондза.

Кінчу з Тобою розмову і прошу о скорий відпис. Іди, наш листоньку, через високі гори, через глибокі мори, та знайди тата нашого рідненького. О Мати Божа, опікунко наша! Просим Тебе з молитвами і зо сльозами: запровадь той лист до нашого тата рідненького та потїш нас, що ми ще не зовсїм сироти. І я Вас, Тату, поздоровляю: будьте здорові! І поздоровляю всїх Лубянцїв.

IV. Лист писаний із шпиталю в Будапештї (Угорщина) Данилом Мийником до свого шваґра Дмитра Синицї в Карнеґі, Па., дня 3. грудня 1914.

Дорогий Шваґре! Даю Тобі відомість, що я Богу дякувати здоровий, тілько не знаю, що в дома дїє ся, бо анї там лист не зайде анї нїчого. Тут в Европі велика біда, бо той Mõcҝαль стоїть від границї до границї, то значить від Черновець здовж аж до Варшави, попри Перемишль. А у Львові то він сидить, але на 3-го грудня рано прийшов телеєфон до Будапешту, що йому вже аж тепер карк скрутять. Я є в шпитали в Будапештї, а зі мною і Михайло Терновський з Лубянок. —

Ваш Данило Мийник.

рубрика
Газета "Свобода", Рік XXIII, Ч. 23, 25.02.1915 р. - С. 3.
, , , #краєзнавство, #листи, , #микулинці, #тернопільщина, #галичина
Фото: Повернення галицьких збігців, мабуть 1915 р., Österreichisches Staatsarchiv

[примітка: продовження серії публікацій про долю нашого краю в часі Великої війни 1914-1918 років, стилістику зберігаємо]
©️ HistoriaUcrainae. Дозволяється поширення дописів і світлин через "поширити" без обмежень. Копіювання і подальша публікація будь-якого тексту чи його частини - за нашої згоди із вказанням нас як джерела.
Пишемо про локальну історію та генеалогію. Більше вісток з минулого рідного краю шукайте тут:
https://www.facebook.com/HistoriaUcrainae
https://www.facebook.com/HistoriaLoci
Підтримати наші краєзнавчі проєкти можна тут: https://www.privat24.ua/send/gc7ij

Address

Galizien
Ternopil
46001

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Роман Саган - локальна історія і генеалогія posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Shortcuts

Share

Category