Maksym Paraska (2025)

29/05/2025

🤯 ChatGPT – кращий за психотерапевта?

📊 У новому науковому дослідженні 830 людей не змогли відрізнити, де відповідав ШІ, а де — досвідчений терапевт.
А ще — відповіді ChatGPT отримали вищі бали за емпатію, культурну чутливість і підтримку.

🤔 Серйозно?
Так. І навіть мені це… тривожно цікаво.

🔍 Виявилось:
✅ Відповіді ШІ довші
✅ Мова тепліша(!) і точніша
✅ Структура — як з підручника з терапії
✅ А люди оцінювали вище, якщо думали, що це — людина

💥 Але ж:
ШІ не відчує, коли ти стискаєш плечі.
Не побачить сліз.
Не вловить тишу між словами.

🧠 Він імітує, а не проживає. І це важливо.

📌 Моє переконання:
ChatGPT може допомагати. Давати підтримку. Пояснювати.
Але справжній розвиток/зцілення народжується у стосунках. У присутності. У довірі.

💬 В ви б довірилтсь ШІ як психотерапевту?
Напишіть в коментарі «Так» або «Ні» — давайте обговоримо.

📎 Посилання на дослідження — в сторіс.

#психотерапія #ШІ #МаксимПараска

02/04/2025

Всім привіт.

Чи бувало у вас таке, що ви ловите себе на думці: «зі мною щось не так»? Ніби щось усередині просить дозволу бути, але отримує мовчазне «ні». Для того, щоб бути щасливим чи щасливою я мушу змінитись. У мене було. Та й, чого гріха таїти, теж далі буває. І зразу в голові зʼявляються тьма «треба».

Треба бути
- Стрункішим
- Красивішим
- Розумнішим
- Кмітливішим
- Успішнішим
- Веселішим
- Більш товариським
- І так далі.
Власне, у вас може бути власний список :). Та я переконаний, що у багатьох з нас є.

Але звідки це все береться? Кому треба, щоб я був таким? Очевидна відповідь напрошується - це ж мені треба. Я хочу бути стрункішим. Це я хочу собі подобатись.

Стоп, а хіба я собі не подобаюсь? Чому я собі не подобаюсь? Що не так з моєю відлюдькуватістю? Хіба вона мене не влаштовує?

Якщо задавати собі питання «чому» доти, допоки не знайдеться відповідь, то можна багато чого про себе дізнатись. Точніше не про себе, в про власні інтроекти - переконання, які нас колись навʼязали важливі для нас люди. Ми не аналізуємо ці фрази — ми ковтаємо їх, як піґулку без розжовування. А потім живемо з ними, думаючи, що це наша власна думка.

Не думайте, що інтроекти бувають тільки поганими. Чистити зуби двічі на день по дві хвилини - прекрасний інтроект. Мити руки, одразу, як прийшов з вулиці, - теж чудовий.

Але бувають і інакші.

- Буду з тобою зустрічатись, якщо ти трохи схуднеш.
- Ти недостатньо розумний, бо пройшов в школу/університет в числі останніх за рейтингом.
- Не їж багато, бо будеш грубим і негарним.
- Чому ти з першого разу не розумієш? Це ж проста задачка. Ти що, тупий?
- Чим ти взагалі займаєшся? Це нікому не потрібно.
- Ви майбутня еліта нації. Серед вас є майбутні президенти, політики, дипломати та й взагалі успішні люди.
І так далі. Все це сказане важливими людьми відкладається і відкладається. А при достатній кількості повторів - стає інтроектом. Repetitio est mater studiorum.
Тільки і даному випадку вчиться наше Я відповідати очікуванням важливого оточення.

А тепер повторю питання: «зі мною щось не так»?

18/03/2025

Всім привіт. Останнім часом мені багато думалось про мотивацію. Я глибоко переконаний, що існує тільки внутрішня мотивація. Саме вона дає сталий результат: зміну думки, намір щось зробити та, зрештою, впливає на патерн поведінки.

Те, що називають зовнішньою мотивацією, насправді є стимуляцією. Це слово походить від stimulus (лат. «гостра палка»), якою змушували слухатись худобу. Стимуляція має різні форми та назви: премії, покарання, похвала, штрафи. Але по суті все це крутиться навколо страху: страху отримати болісний укол.

Що ховається за стимуляцією?

Очевидно, що біль від штрафу чи покарання – це укол. Але що з преміями та похвалою? Як керівник, я намагався хвалити людей публічно, а про незадоволення говорити приватно. Навіщо хвалити на загал? Все просто: щоб створити потребу в інших теж бути визнаними. І водночас – щоб народити страх залишитись невизнаним.

Подумайте: як ви почуваєтесь, коли дізнаєтесь, що колезі підняли зарплату більше, ніж вам? Що хтось отримав вищий бонус чи премію? Чи це приносить спокій? Чи навпаки – викликає роздратування, тривогу, злість?

Ми не завжди називаємо ці відчуття страхом. Ми говоримо «мене це напружує», «я переживаю», «це несправедливо». Але якщо поставити собі питання чому я це відчуваю? – відповідь часто зводиться до страху. Страху бути неоціненим. Страху, що моя робота не така значуща. Страху, що я недостатньо забезпечений і доведеться знову відмовлятись від чогось важливого.

Чому це працює?

Якби ми всі керувалися лише внутрішньою мотивацією, як би держави чи компанії досягали своїх цілей?

Продовження на фото.

І опитування:

05/02/2025

Еміграція не така, як уявлялось? Відчуваєте себе чужим у новій країні? Втрачаєте зв’язок із рідними, а близькі в Україні вас не розуміють? Звичайні речі даються важко, бо все навколо інакше?

Дім залишився у спогадах, а нове місце ще не стало домом. Колишні досягнення втратили вагу, і все доводиться починати з нуля. Або ви досягли успіху, але розділити його немає з ким.

Наша група — не про швидкі рішення чи токсичний позитив. Вона про справжній досвід людей, для яких еміграція стала глибоким переломом у житті.

Ми поговоримо про:

✔ Втрату дому та ідентичності — хто ви тепер, коли звичні ролі змінилися?
✔ Почуття провини перед тими, хто залишився — як жити своїм життям без самознищення?
✔ Тривогу через невизначене майбутнє — як знайти опору, коли все доводиться будувати з нуля?
✔ Нові стосунки — як створити справжні зв’язки, а не просто знайомства?

Ваша біль може трансформуватися не в розчарування, а в силу. Ви не людина без коріння, а людина, яка має вибір, досвід і можливість бути собою — навіть далеко від дому.

Група допоможе вам:

✨ Переосмислити досвід та прожити втрати, а не приховувати їх.
✨ Справлятися з емоційними гойдалками та знайти внутрішню опору.
✨ Позбутися самотності серед «чужих».

Ми створили простір, де не потрібно прикидатися чи «триматися». Тут можна бути собою — зі своїми питаннями, емоціями та досвідом.

📌 Формат: онлайн
📌 Старт: 1 квітня
📌 Кількість учасників: 10-12
📌 Тривалість: 10 зустрічей по 3 години, щовівторка 18:00-21:00 (Берлін/Варшава/Мадрид)
📌 Вартість: 35 євро за зустріч
📌 Ведучі:
• Тетяна Важинська — психологиня, акредитована терапевтка НАГТУ
• Максим Параска — психолог

Запис за попередньою співбесідою:
📞 Максим: Telegram/WhatsApp/Viber +380503316378, +447391230331
📞 Тетяна: Telegram/WhatsApp/Viber +380983738888

✅

19/01/2025

Нещодавня моя взаємодія з людьми проявила в мені багато безсилля і люті. Нечасто я таке відчуваю в комунікації, тому я вирішив проаналізувати, що ж насправді відбувається?
Звичайно, безсилля та лють з’явились не одразу. Вони почали поступово з’являтись в процесі розмови. Наша, здавалось би, раціональна розмова в якийсь момент перетворилась на звинувачення в промиванні мізків, відсутності поваги, звинувачення у всіх можливих гріхах, переході на особистості та поради, як мені жити моє життя.
Звичайно, до консенсусу ми не дійшли. Тому я подумав, чи можливий він в принципі. А потім подумав, а що б психотерапевт сказав би на таке?
Отже, якщо ваша близька людина:
1. має раптові перепади настрою
2. постійно перепитує “ти мене точно не залишиш”, “чому не відповідаєш” (страх покинутості)
3. сьогодні вважає вас кращим другом, а завтра будете останнім мерзотним зрадником (або навіть і під час однієї розмови!)
4. робить імпульсивні вчинки: раптові рішення, покупки, ризиковані поступки
5. змушує вас переживати за її життя,

09/01/2025

Привіт, читачу :) Я б хотів написати про конфлікти. Чому вони трапляються, чим вони корисні, та що з ними робити?

Як і всі публікації - все беру з життя :). Я іноді задумуюсь над тим, чи можна жити ні з ким не конфліктуючи, бути в злагоді в усіма навколо, не претендувати на те, щоб бути правим, не залишати за собою останнє слово в діалозі.

Каюсь, я дуже довго був «завжди правим». Яка б не була ситуація, моя позиція - правильна. Грався собі в Бога. Нескромно? :) Без сумніву :). Чи бачив я проблему - ні. Моєю задачею було - в будь-якій дискусії бути правим. Безперечно, така моя поведінка не сприяла створенню теплих стосунків з дійсно важливими людьми. Тому такі стосунки були приречені на неповноцінність та поверхневість. На жаль. Чи розумів я це? Аж ніяк. Я думав, що це і є норма: не привʼязуватись, щоб потім не було боляче відвʼязуватись.

Додатково, як правило, я натягував власну систему координат на інших і судив людей відносно неї. Я створював власні очікування щодо поведінки інших людей. І, коли люди поводились невідповідно до очікування, я злився. (Психологи би написали - фруструвався :). Але не всі з нас психологи :) ). Злість - була доступним і типовим для мене почуттям. Вона затьмарювала всі інші. Але тоді розпізнавати почуття було не так критично, бо всі інші я в себе не міг зареєструвати :). Злість вимагала прояву. Проявом могли бути: сарказм (здебільшого), звинувачення, образа, ігнорування (неочікувано?). Такі ж самі реакції я ловив і в свою сторону. Наприклад, я вважаю і вважав, що я не відповідальний за вчинки чи слова інших людей, навіть попри те, що вони можуть бути моєю ріднею. Крім того, деякі вирази, які ці люди могли сказати в приватній бесіді, - зовсім звичайні (на мою думку). Тому прохання змусити цих людей вибачатись за те, що я не вважаю проблемою - основа для конфлікту, якщо інша людина зовсім інакше сприймає ситуацію.

Як я почуваюсь, коли на мене нападають і кажуть, що я поганий? Я захищаюсь атакуючи. «Боронь Боже виправдовуватись! Це слабка позиція!», - переконував себе я. З доступних реакцій - все ті ж, які були вже згадані: звинуваченням сарказм і тд.

31/12/2024

З Новим роком! 🧑‍🎄

Цього року я усвідомив одну просту річ: мені важливо, щоб поруч були люди, на яких можна покластись. І це стосується всього — стосунків, дружби, роботи, бізнесу.

Але важливо не тільки брати. Для мене стало відкриттям, наскільки важливо самому бути тим, на кого можна покластись. Зізнаюсь, іноді не все виходить, але я намагаюсь і бачу, як це змінює мої стосунки навколо. ❤️

Коли я починав свій шлях у терапії, пам’ятаю етап, коли я сказав собі: “Я нікому нічого не винен”. Тоді це дійсно було полегшенням, свободою! Я фізично відчув свободу, яка захопила мене. Але зараз, озираючись назад, я бачу, як це вплинуло на людей поруч. Можливо, тоді я навіть когось образив. Мені шкода. 😕

Проте саме цей період допоміг мені зрозуміти, як сильно я ціную тих, хто поруч, і наскільки важливі довіра та підтримка.

Мені іноді дуже шкода, що я всього лиш людина з обмеженими ресурсами і не можу помогти всім, хто цього потребує. На жаль.

Терапія стала для мене місцем, де я навчився розбиратись із собою і своїми крайнощами. Хоча, навчився, дуже голосно звучить - і далі вчусь :)

Вдячний всім, на кого можу покластись. Сподіваюсь, на мене теж можете покластись. 🙏

Хочете поговорити і розібратись? Пишіть мені 🤗

Веселих свят! 🎄🎅

P.S. всім нам перемоги 🇺🇦

18/11/2024

Дехто з вас знає, що я зараз проходжу спеціалізацію з сексології. Як наслідок, мені доводиться досліджувати питання сексу, власної сексуальності, досвіду, що мені подобається, чого мені хочеться та багато іншого. Все це безсумнівно страшно цікаво, страшно соромно і неймовірно інтимно. Не переживайте, я не буду ділитись з вами чимось непристойним та шокуючим ;). Зворушливо було згадувати різні стадії власного сексуального розвитку, сексуальної освіти, страхів, перемог і поразок.

Але до чого це я? :) В рамках програми мені потрібно написати кейс про роботу на сексологічну тему з кейсовим клієнтом.

Що таке кейсовий клієнт: я опишу роботу з цим анонімним клієнтом для супервізора, який перевірятиме роботу.

Якщо ми з вами знайомі і десь перетинались в житті - ви не можете бути моїм клієнтом. Це не етично.

Тому прошу вас рекомендувати мене потенційним клієнтам, які готові подосліджувати власну сексуальність в безпечній атмосфері. Like, share, дзвіночок ;)

20/10/2024

В 43 роки я, здається, підходжу до визнання і прийняття своєї не ідеальності.

Це болючий процес, який почався багато років з надзвичайно сильних внутрішніх переживань, які я вже не міг тримати в собі. В певні моменти в мене були параноїдальні моменти, і я пив анксиолітики і снодійні, щоб більше менш нормально функціонувати (все за призначенням психіатра, сам собі не виписував).

Тоді я намагався бути, здаватись, старатись, відповідати. Це виснажливо. Але інакшого шляху ніби не існувало. Так же ж усі живуть.

І це все наклалося на природну (?) тривожність і помножило її в рази. Звичайні фрази важливих людей в мене в голові набували фантастичних змістів. Я прокручував десятки варіантів значень тих фраз. І відповідати всім варіантам було просто нестерпно виснажливо. Щодня я засинав миттєво, як тільки клав голову на подушку в просинався вранці з будильником. Без снів, часто без відчуття того, що сон приніс відпочинок.

Мені хотілось всім доводити, що я вартую, щоб мене любили, поважали, приймали. Жартував, коли було боляче, сміявся, коли було нестерпно. Функціонував, коли потрібно було жити.

І тільки тоді, коли я почав собі дозволяти бути не ідеальним, коли почав відкриватись людям (переважно, навчальні група з психотерапії та моя четвірка), я ризикнув показувати себе іншим людям. І дякую тим, хто мене таким прийняв. І дякую тим, хто мене таким не прийняв. Я навчився не розвалюватись, коли мене не обирали.

І головне, завдяки власній не ідеальності зʼявилась можливість близькості з іншими. Магія.

А ще я більше не боюсь панічно смерті. Бо намагаюсь жити в злагоді з собою.

12/10/2024

Я достатньо конкуруючий. І мене досить легко зачепити, якщо зі мною конкурувати. І при тому, гемблінг мене не захоплює, бо там нема, насправді, конкуренції, а чиста ймовірність і комбінаторика. А мені б хотілось конкурувати з кимось, перемагати і доводити свою перевагу. Я навчився розрізняти і конкурувати в бізнесі та не конкурувати там, де не треба. В особистому житті конкуренція має місце як форма гри і в звичайних іграх типу румікаб. В психології і з клієнтами цієї конкуренції нема, а є співпраця. На жаль, я не одразу до такого результату дійшов. Але про все по порядку.

Отже, звідки взялась у мене ця жага до конкуренції?

Як і багато чого - з дитинства. Мені досить легко давалось навчання. Я мало часу витрачав на уроки. Звичайно, були якісь моменти, коли я чогось не розумів. Але в цілому я був здібною дитиною.

Мені прикро, але часто мене судили за тим, що я чогось не розумів, а не за тим, що я робив добре. Тому і отримував характеристику «липовий відмінник» від батьків. Іноді навіть було порівняння з їх шкільними результатами (одні пʼятірки, каліграфія у школі і тд).

Мені здається, що саме тут і народилось бажання досягати чогось і доводити, що я достатньо хороший. Саме тому багато років я приносив тільки досягнення до батьківського дому, фактично, вимагаючи визнання. Але жодна перемога не могла наситити чорну діру, куди я їх вкидав.

А нещодавно мене налякало питання: а якщо ти принесеш додому свою не ідеальність або поразку? В моменті мені стало настільки страшно, що аж заніміли пальці на руках.

Я такого ніколи не робив, принаймні свідомо. І злякався, що мене перестануть любити і будуть засуджувати. Знову буду липовим відмінником.

А мені всього лиш хочеться, щоб мене любили і приймали таким, яким я є.

Люблю своїх батьків такими, якими вони є.

А як це у вас?

27/09/2024

Як я потрапив до психології?

Як і багато з нас, українців, я довгий час вважав, що психологія є тільки в американців, бо в них нема друзів. І я всіляко відкидав думки про похід до психолога. Адже навіщо мені, щоб хтось розказував, як мені жити? Та й, в принципі, в мене все нормально.

Але одного разу я зрозумів, що не можу розібратись з тим, що відбувається у мене вдома. Постійні сварки, конфлікти. Проблема в стосунках з невеликої переросла в катастрофічну. До друзів з таким звертатись не міг - було соромно.

І, найважливіше, я вмів тільки ігнорувати проблеми, а не вирішувати їх. Поганого в цьому нічого нема, крім того, що проблема не зникає і висить дамокловим мечем.

Так я вперше потрапив до психолога, який дав мені характеристику - відлюдькуватий :)

#моїісторії #психологія #психолог #гештальт

Психолог давав вам характеристики?

03/08/2024

Друзі,

З жовтня відновлюю практику психолога. Кількість доступних годин роботи, на жаль, буде обмежена. Працюватиму за принципом first came first served.

Всі умови - деталізую ближче до жовтня.

За останні пару років працював тільки за донати на ЗСУ. Надалі на ЗСУ йтиме частина оплати.

Майте на увазі і прошу рекомендувати за нагоди.

Wednesday	19:00 - 22:00
Sunday	10:00 - 15:00

Maksym Paraska

29/05/2025

02/04/2025

18/03/2025

05/02/2025

19/01/2025

09/01/2025

31/12/2024

18/11/2024

20/10/2024

12/10/2024

27/09/2024

03/08/2024

Address

Opening Hours

Telephone

Website

Alerts

Shortcuts

Share