24/01/2025
Турбота про себе — це слабкість чи сила?
Як виглядає людина, яка не вміє про себе турбуватися або навіть не відчуває, що потребує турботи? Я не хочу поки що описувати причини, чому так сталося. Моя мета — констатувати факт, що це вже сталося, і звернути увагу на наслідки, які видно «на обличчі» чи у поведінці.
Ця людина може виглядати сумною, мати виснажений вигляд, часто скаржитися на щось. Моє улюблене непряме прохання про турботу до себе звучить як: «Могла би і помогти...» або «Замість того, щоб у телефоні сидіти (у мій час це було — книжку читати), приготувала б щось, підмела». І якщо не зреагувати на таку маніпуляцію, то людина, яка має сильну незадоволену потребу в турботі, холодно відведе погляд і відійде вбік. Або ж різко змінить емоції. Інколи люди прямо просять про турботу, але з ними все зрозуміло.
Я ні в якому разі не закликаю бігти й проявляти турботу до всіх людей. Ви не зобов’язані це робити. І люди не зобов’язані турбуватися про вас (хіба що про дітей, але кого це колись зупиняло?). Про дітей очобливо сумно. Усе цінне, коли щиро. До речі, ви також не зобов’язані приймати турботу, якщо її не потребуєте (а людина поряд вирішила інакше) або якщо потребуєте, але не в тому вигляді, в якому її пропонують.
Я закликаю до усвідомлення того, що ви потребуєте турботи, або до розуміння, що людина поруч її потребує, але прямо про це не говорить.
Що найкраще в цій ситуації? Можна спитати: «У тебе все добре?» Навіть якщо людина відмовиться від допомоги (а так буває часто), ваша увага буде приємною.