Психолог Марія Гичка, Uzhhorod (2025)

07/10/2025

Анорексія

07/10/2025

Селективний мутизм

22/09/2025

🌱 Профорієнтація- крок до впевненого майбутнього

“Ким ти хочеш бути, коли виростеш?”
Здається, просте запитання, яке чує кожна дитина.
Проте у підлітковому віці воно часто викликає тривогу, сумніви й навіть страх.

🔹 Більшість підлітків не знають, у якій сфері хочуть працювати, бо ще не розуміють своїх сильних сторін та можливостей.
🔹 Батьки хвилюються і намагаються щось порадити, та іноді їхні очікування не збігаються з інтересами дитини.
🔹 В результаті — плутанина, стрес і вибір “наосліп”.

✨ Профорієнтація — не тисне і не нав’язує, вона дає підтримку та ясність.

Вона допомагає підлітку:
•зрозуміти свої здібності та інтереси;
•визначити сфери, у яких можна реалізувати свій потенціал;
•отримати впевненість у власному виборі.

Це крок до того, щоб майбутнє було не випадковим, а усвідомленим і натхненним. 💛

📅 Вже відкрито запис на профорієнтацію!
Якщо ви хочете допомогти підлітку знайти свій шлях, пишіть у дірект📩
Разом зробимо цей етап життя простішим і спокійнішим. 🌱
#вибір #майбутнє #професія #підлітки #профориентация #підтримка #впевненість #психологукраїна #профориентатор

14/09/2025

“Найважче -це знати, що потрібно змінити своє життя, і водночас відчувати,що сил на це немає”

✨ Про зміни, які ми ще не готові втілити ✨

Іноді людина прекрасно усвідомлює, що в її житті щось не так. Вона бачить, що хоче змінити, знає, з чого почати… але все одно залишається на тому ж місці.

Не тому, що вона слабка чи «не старається достатньо», а просто тому, що в житті поки немає простору для змін.

Робота, сім’я, діти, нескінченна рутина — і в цьому вирі складно знайти час, сили й внутрішній ресурс, щоб реалізувати те, про що мрієш.

Я бачу це і у своїх клієнтів.
Вони часто говорять: «Я розумію, що хочу жити по-іншому, але поки не можу цього зробити». І я їх чую.
Бо зміни потребують не лише усвідомлення, а й певного моменту, коли внутрішнє і зовнішнє складається разом — і тоді людина може діяти.

Як психолог я не засуджую і не тисну, бо добре знаю, як це — бути в стані, коли змін хочеш, але сил і простору для цього немає.
За останні два роки я сама пройшла через найглибшу кризу у своєму житті. І, ще досі проживаю її наслідки. Тому розумію їх відчуття й стани зсередини.

Моя роль — бути поруч, підтримувати, допомагати поступово збирати сили, щоб, коли настане правильний момент, людина змогла зробити крок до свого нового життя. 🌱

Тож, якщо ти зараз відчуваєш, що «застряг(ла)» — знай, це нормально.
Можливо, зараз час не для дій, а для підготовки, внутрішньої роботи та турботи про себе.
📩Пиши, буду рада допомогти 🌸
#психологонлайн #психологукраїна #ужгород #турбота

29/08/2025

🙋‍♀️ Якщо ви чи ваша дитина вже постраждали від цього тиску і залежності — вихід є.
Я можу допомогти пройти шлях зцілення та відновлення.
📩запис в дірект
#самоцінність #сексуальність #патологія #стосунки #свобода #відвертість #здоровістосунки #психологонлайн

21/08/2025

✨ Перша зустріч з психологом — це знайомство, діалог і початок спільного шляху.

📩 Запишіться на консультацію — і зробіть перший крок до змін.

#психологонлайн #психотерапія #підлітки #консультаціяпсихолога #дитячийпсихолог #Ужгород

15/08/2025

🌀 Самосаботаж: коли ти сам(а) собі ставиш підніжку

🌸Хочу нову роботу
🌸Хочу нарешті зайнятися спортом
🌸Хочу почати свій проект
Ти справді цього хочеш, і це не просто слова. Ти вже навіть уявляєш, як зміниться твоє життя…
І наче все складається, та раптом— ти знову відкладаєш. Ти знаходиш купу дрібних «більш важливих» справ, забуваєш, або робиш щось, що «випадково» псує весь план.
Минає тиждень, місяць, рік, і ти залишаєшся на тому ж місці з якого все починалося.
Тоді ти починаєш думати: “Мабуть, я просто лінивий(а)”. Можливо розчарую тебе, та це не лінь
Вітаю, ти дружиш із самосаботажем😊

💭 Чому ми так робимо?
Тому що в нас всередині живе дуже обережна частина, яка колись навчилася:
«Не висовуватися, бо так буде безпечніше»
«Не починати, щоб не помилитися»
«Не змінювати, бо раптом стане гірше»

Вона ніби охоронець, який стоїть біля дверей і не пускає тебе вперед.
Колись цей охоронець справді захищав: від критики, сорому, болю, відчуття, що ти “недостатній(я)”.
Та тепер він просто тримає тебе в тісній, знайомій, але дуже задушливій кімнаті.

🌱 Як самосаботаж виглядає сьогодні?
-Ти довго плануєш і готуєшся, але в останній момент зриваєш справу.
-Обираєш шлях, який точно не приведе до результату.
-Хапаєшся за 10 дрібниць, щоб уникнути головного.
-Ставиш такі високі вимоги, що й почати страшно.
-Винаходиш тисячу причин, чому «зараз не час».
І головне — ти навіть не помічаєш, як це відбувається.
Бо ці дії стали частиною твого звичного “я”.

🔗Якщо ти втомив(ла)ся жити на паузі, ми можемо розплутати цей вузол разом, у твоєму темпі.
Пиши в дірект, і ми знайдемо час для зустрічі
#самосаботаж #терапія #ментальнездоровʼя #психологукраїна #усвідомленість #підтримка

08/08/2025

✨ Місія, яка живе в мені
Мене виховали так, що допомога іншому, не подвиг і не причина для оплесків. Це нормальний стан для християнина. Мої батьки завжди приймали людей, вони йшли туди, де важко, задовго до появи телефонів, соцмереж і будь-яких можливостей “зробити фото на пам’ять”. Їх знають і поважають у світі за справи, а не за публікації, і навіть зараз, коли мій тато проходить через сфабрикований та незаконний судовий процес, їхня гідність і сила залишаються незмінними.
🌿 Я — православний психолог
І так, я знаю, що в інтернеті це звучить майже як мем. І це не ярлик і не “дивна професія”, як дехто жартує в інтернеті. Для мене це глибока позиція. Я спеціаліст, який має фахову освіту, використовує перевірені методи, але спирається не лише на науку, а й на духовні цінності. Спеціаліст, який бачить людину цілісно (тіло, розум і душу).
Я опираюся на любов до ближнього, повагу до життя, милосердя і відповідальність. Я працюю не для того, щоб замінити молитву консультацією чи консультацію молитвою, а щоб допомогти людині пройти свій шлях, зберігаючи внутрішню гідність і віру.
🌿 Моя віра в Бога не картинка для соцмереж. Це мій шлях, на якому я пізнаю Христа через конкретні справи: підтримку тих, хто втратив опору; роботу з тими, кого суспільство не хоче бачити; турботу про дітей, які не мають батьківської руки.
📌 Моє служіння на власних ресурсах, іноді навіть на шкоду власному комфорту, але завжди з відчуттям, що інакше я не можу
📌 Моя готовність слухати, навіть коли ніхто не дякує
📌 Моя відмова ставити собі ціну за те, що є безцінним
Моє місіонерство не для звітів чи сторіс, хоча іноді все ж ділюся процесом для тих, хто допомагає і хоче знати, куди пішли їхні ресурси. Та останнім часом я відійшла від цього, бо зустрілася з неприємними ситуаціями стосовно моєї віри, і негативними висловлюваннями в соцмережах. Я вирішила, що не хочу залишати двері відчиненими для отрути, краще залишу допомогу тихою, як вона і починалася.
Без діла віра мертва. Без конкретного вчинку, любов просто красиве слово.
🌹Якщо мої слова вам близькі, залиште думку чи смайлик у коментарях. Мені буде цінно знати, що по той бік екрану є ті, хто чує і розуміє 🤗
#православныйпсихолог

07/08/2025

🌿Ця історія — збірний образ кількох подібних випадків, з етичних міркувань змінено деталі.

«Я не відчуваю себе живою, коли їм. Але коли не їм – теж"...💔
Це були перші слова моєї клієнтки, якій 16. Вона не говорила багато, просто сиділа, злегка сутулившись, і ніби вибачалася за сам факт своєї присутності. Тіло видавало напругу, яку вона не могла визнати словами.
🫣Зовні тиха, чемна, відмінниця. Всередині постійна тривога, самотність, сором.
Вона навчилася їх ховати з дитинства, адже виросла у світі постійних вимог. "Ти маєш бути" "Не засмучуй маму" "Сльози це слабкість"
⛔️У її родині не було місця для «зайвих» почуттів. Коли боліло їй казали «перестань драматизувати», коли було страшно «заспокойся, нічого страшного нема». І вона справді «заспокоїлась», але ціною відключення від себе.
Коли вдома знову грюкали двері й не було кому розказати, як страшно і самотньо, вона знаходила вихід там, де могла хоч щось контролювати: у власному тілі🐚
Вона швидко навчилася тримати емоції всередині, щоб не обтяжувати інших. Але всередині накопичувався біль і відчуття, що вона ніколи не «достатня»
І тоді народився механізм: контроль
Якщо я не можу змінити нічого довкола, якщо ніхто не чує - я принаймні можу контролювати те, скільки я їм. Можу не їсти. Можу позбутися того, що вже з’їла. Можу відчувати, що я сильна.

💬 І це не про їжу. І не про тіло.
Це була спроба впоратися з життям, де немає внутрішньої опори. Вона не знала, як інакше.
Контроль став її мовчазною формою захисту.
Якщо не можна вплинути на конфлікти чи любов близьких, можна вплинути на цифру на вагах. Кожен скинутий кілограм давав ілюзію сили. Це був єдиний доступний спосіб впоратися з хаосом навколо. І саме тому так складно було «просто перестати», бо відпустити контроль для неї означало залишитися сам на сам з тим, що роками було заборонено відчувати: біль, сором, злість, тривогу.
Продовження в каруселі👉🏻

🔸 Якщо ти впізнаєш себе у цій історії , знай: ти не одна(ин). Я поважаю твій спосіб вижити. Та вижити не те саме, що жити. Я знаю, що ти можеш інакше.
Ти можеш бути живою(им). Я буду поруч 🫂
🌿 запис у дірект

23/07/2025

🤯Бувають такі дні, коли здається, що знецінення не просто реакція клієнта, а цунамі, яке зносить усе, що ти встиг побудувати разом із ним за час роботи.
І ти ловиш себе на думці: «а чи є сенс?»
Бо слова, які ти говориш серцем, падають, як крихти, в безодню голоду, болю, самознищення.
Особливо боляче це відчувається в роботі з РХП. Розладом, в якому людина щодня балансує між «я ще є» і «мене вже немає». Там де хвороба не просто симптом, а спосіб жити, контролювати, відчувати хоч щось. Тому присутня злість на зміни, страх перед здоровим життям, перед втратами й незворотністю, яку легше сховати за звинуваченнями. Хвороба знайома, безпечна, своя, а ти той, хто стоїть між нею і людиною. Тому терапевта зручно зробити винним, бо визнати, що зміни залежать від тебе самого страшно.
💪Я розумію і знаю, що не рятівниця, не Бог, але в середині щось змушує бути поряд, навіть коли на мене кричать, ігнорують, скасовують, повертаються й знову йдуть. Чесно кажучи, щоразу серце вивертається, бо для мене це не просто робота. Це живий, глибокий і болючий стосунок.
☄️Вигорання не приходить від того, що «важко», воно приходить тоді, коли ти даєш, і даєш, і ще раз даєш , а з часом чуєш: «ти мені не допомогла», «через тебе я така», «з тобою стало гірше».
Коли клієнт із РХП звинувачує часом це дуже болить, навіть якщо розумієш, що говорить хвороба, не людина. 😡 Та ти теж людина, і ця злість ранить.
Бо ти будучи іноді виснаженою була поруч, тримала, вкладалася, бо знала, що у твоїх словах зараз можливість вижити, а з часом у відповідь отримала відштовхування. І такі моменти не про твою некомпетентність, а про людське.
Важко залишатися живим у роботі з чужим болем, але це частина процесу терапії, і навіть у цьому є стосунок.
🤗Твоя присутність має значення, навіть коли її знецінюють. Хоча іноді не твій час, не твоя перемога, не твій результат.
В такі моменти найважливіше залишитися людиною, і не обернутися в камінь, не стати черговим «фахівцем»
😢Я дозволяю собі відчувати, переживати втрати і визнавати, що любов, навіть у межах професії, не завжди рятує.
🌿Мій стосунок справжній. Він був, є і буде, навіть якщо його не бачать
#рпп #обесценивание #терапия

Психолог Марія Гичка

07/10/2025

07/10/2025

22/09/2025

14/09/2025

29/08/2025

21/08/2025

15/08/2025

08/08/2025

07/08/2025

23/07/2025

Address

Telephone

Website

Alerts

Contact The Practice

Shortcuts

Share