27/06/2025
Ми звикли сприймати слово «інцест» як фізичне порушення кордонів. Але є ще одна, менш помітна, але не менш травматична форма - емоційний інцест або прихований інцест. Це не про фізичний контакт. Це про зміщення ролей, про те, коли дитина стає емоційною опорою для дорослого. І це має наслідки на все життя.
Що таке емоційний інцест?
Емоційний інцест - це форма нездорової близькості, коли батьки або опікуни використовують дитину як джерело емоційної підтримки, якої їм бракує у стосунках з іншими дорослими. У таких стосунках зникає межа між тим, хто є дитиною, а хто - дорослий.
Найчастіше це трапляється з батьками, які самі не пройшли емоційного дозрівання. Вони не вміють регулювати власний стан, не мають навички просити допомоги в дорослих - тому шукають її там, де це найпростіше і найбезпечніше: у своїх дітях.
Приклад із практики (анонімізований)
Ігор, 12 років. Батько залишив сім’ю, коли йому було 5. Відтоді мама каже йому:
– Ти тепер мій головний чоловік.
– Ти ж бачиш, як мені важко, ти ж мене не залишиш, так?
– Тільки ти мене розумієш, навіть більше, ніж тато колись.
Вона просить Ігоря не розповідати про їхні розмови бабусі. Часто ділиться з ним своїм болем, навіть ревнує, коли він проводить час з подругою або в захваті від вчительки.
Він відчуває провину, коли розважається без мами. Він майже не має друзів. Його реакція на мамин сум - це внутрішня мобілізація: «Я мушу бути сильним, щоб її підтримати.»
Це типовий наслідок емоційного інцесту.
Чому це токсично?
Бо в таких стосунках дитина перетворюється на «дорослого», який має підтримувати, розраджувати, заспокоювати і водночас , позбавляється права на власну емоційність, слабкість, протест, на власне «ні».
Згодом, цим дітям складно :
- зрозуміти, де закінчуються їхні межі і починаються межі іншої людини ;
- казати «ні»;
- обирати інших партнерів, які не відтворюють ту ж динаміку в поведінці, що були знайомі їм в дитинстві, де присутній контроль, залежність, розчинення.
Тому, якщо зробити короткий висновок до цієї інформації, то ось теми , які я точно не раджу обговорювати із дітьми:
- Інтимне життя батьків («У мене було троє партнерів, Вася був найкращий.»)
- Власні стосунки з партнером («Я вже не можу терпіти твого батька!»)
- Емоційна залежність ( « ти - єдиний, хто мене розуміє»)
- Поради дорослого характеру («Свєта з фінансового знову довела. Що мені робити?»)
Наслідки для дитини
📌 Хронічне почуття відповідальності за емоційний стан іншого
📌 Схильність до тривожності, емоційного вигорання
📌 Втрачена здатність до автономії
📌 В дорослому віці - проблеми з побудовою меж, співзалежність
Запамʼятайте, діти - не терапевти, не психологи!
Діти мають жити своїм дитинством, своїми проблеми , а не проблемами дорослих.
#ТаняСолодка
ПС. UPD: для всіх хто хоче більш детально розібратися в цій темі раджу ось цю літературу до прочитання, яку вже раніше згадувала в коментарях під цим дописом:
«The Emotional In**st Syndrome: What to Do When a Parent’s Love Rules Your Life» Dr. Patricia Love - Доктор філософії у консультуванні (Ed.D.), закінчила West Virginia University, є автора 6 книг, є визнаним експертом у сімейній психології і стосунках.
Також додайте до списку : Silently Seduced: When Parents Make Their Children Partners – Understanding Covert In**st — Kenneth M. Adams.
І іще , особливо буде цікава для психологів і терапевтів ось ця книга : Emotional In**st in Group Psychotherapy: A Conspiracy of Silence — Robert S. Pepper - доктор соціальної роботи (Ph.D., MSW) і сертифікований груповий психотерапевт (CGP). Ця не про батьківсько - дитячі стосунки, а про клієнта і терапевта. Та суть така ж.
Деякі з них є в перекладі але я читаю в оригіналі, щоб розуміти точність думки автора. Вірю, вони зможуть допомогти внести ясність.
Щодо довідників, то він більше зустрічається саме як «covert incest», який я також використала в тексті. До прикладу, ви можете його зустріти в APA Dictionary of Psychology.
https://dictionary.apa.org/covert-incest
Дякую за увагу 😉
