13/02/2026
Дуже цікаво про кризу еміграції.
Всім привіт.
Вже 4 роки ми чогось чекаємо, кудись біжимо, чи завмерли в розгубленій безпорадності.
Наше життя вмить розсипалося на мільйон шматків, які ми спочатку намагалися зібрати та пофіксити; потім відремонтувати та склеїти; потім поміняти місцями чи «схрестити качку з їжаком».
Потім ми просто зрозуміли, що все, що ми так бережно сховали в тривожну валізку – всі скарби, досягнення, набутки із нашого минулого життя - ми просто іноді дістаємо, струшуємо пил, позіхаємо та засовуємо ще глибше;
що кожній дрібничці з цієї валізки треба зробити «переоблік», бо щось, що видавалося суперцінним вже не вартує нічого, а щось маленьке, що загубилося у пильних складках кишені - може виявитися справжнім діамантом та скарбом для нового життя.
Я вислухала стільки історій «до та після», що іноді відчуваю себе архівом зломлених доль. Я бачила, як люди перезбирали себе, свою душу, свою ідентичність і своє життя буквально «по деталях і запчастинах» протягом останніх років.
Я знаю, як це переживати депресивне дно на березі Женевського озера; не хотіти жити, прогулюючись по набережній Коста Бланки; бути впевненим у своїй меншовартості в Парижі, будучи лауреатом премій; відчувати бездонну самотність в лондонскому натовпі чи мріяти про свою маленьку квартиру, мешкаючи в лакшері апартаментах на чужині.
«Немає нічого більш постійного, ніж щось «тимчасове», - ми стали амбасадорами цієї істини, Лєна, – каже моя клієнтка з Варшави, яка вибігла з дитиною, кішкою та рюкзачком «на пару днів» вранці 24 лютого…
Час від часу останні 4 роки я пропоную простір для того, щоб переусвідомити себе і своє життя, взяти корисні інструменти, послухати про закономірності та дослідження - знайти «своїх», трохи енергії та легкості, щоб обставини, які нам доводиться переживати в суцільному треші, який називається «політична ситуація», були просто обставинами, а не вироком.
В кінці березня я пропоную вебінар для «виїхавших».
Всіх, кого офіційно називають «вимушені емігранти, біженці, українці за кордоном».
Перезібратися, побути зі «своїми», відчути енергію та легкість, взяти корисне. Знайти себе нового.
Всі посилання на вебінар в сторі, на сайті любченко.укр та в профілі.
Нижче трохи про кризи цього етапу еміграції.
Пишіть про свій досвід та приходьте на вебінар.
Криза 1⃣
Самотність другого етапу
Перші роки українці мали багато підтримки, уваги, розуміння, співчуття.
Згодом коло підтримки звужується. Світ переключається на свої проблеми та новостіні повістки.
З’являється відчуття соціальної ізоляції та покинутості.
Криза 2⃣
Життя «між»
Вдома, в Україні ви вже чужа людина, яка «не може зрозуміти, що тут відбувається».
Але і в новій країні ви точно - не своя.
В такому стані складно будувати довгі плани і приймати рішення.
З’являється відчуття, ніби живеш на мосту між двома життями.
Криза 3⃣
Втома бути сильною
Те, що починалося, як тимчасове, дуже затягнулося.
Кілька років відповідальності за дітей, сім’ю, побут і виживання призвели до стану хронічного форс-мажору.
В результаті ззовні - витримка.
Всередині - виснаження, яке часто не дозволяють собі помітити та визнати.
Криза 4⃣
Зміна сімейних ролей
Дуже часто в еміграції відбувається кардинальна перебудова сімейної системи.
Партнерські відносини змінюються, - і це впливає на побут, фінанси, ідентичність, владу в сім'ї, емоційну близькість, правила життя.
Стара сімейна система вже не працює.
Іноді з’являється відчуття:
«Ми всі стали різними людьми».
Криза 5⃣
Втрата професійної ідентичності
Типова ситуація української еміграції: робота нижче досвіду та кваліфікації, перервані кар’єри.
Відчуття, що самореалізація, статус і карʼєра- недосяжні привілеї.
Криза 6⃣
Провина за безпеку і нове життя
Вже чотири роки нас не відпускає питання:«Я маю право бути щасливою, поки війна триває?»
В еміграції все ще складно дозволити собі радість після читання новин, безтурботність після телефонних розмов з рідними.
Складно не відчувати гіркоту, безсилля та віддалення після розмов із друзями з України.
Наче кожного дня треба доводити, що моменти щастя в еміграціі не відміняють співчуття до трагедій вдома та дотичності до всього українського.
Криза 7⃣
Втома від адаптації
Нова мова.Нова культура. Нові правила. Постійна напруга та мобілізованість.
Через роки це перестає надихати і починає виснажувати.
Криза 8⃣
Питання сенсу життя
Через роки еміграції виникає глибоке питання:
«Яке життя я будую? І для чого?»
Як я хочу жити? Які в мене є для цього ресурси, і де взяти ті, яких не вистачає?
Саме тут починається усвідомленість та можливість нової ідентичності.
Пишіть в коментарях, що впізнаєте із переліку?
Додавайте свої пункти – будемо з ними працювати.
#любченкопсихолог
