01/05/2022
Можна я помрію тут сьогодні… українською😌
Ще зі шкільних років я розуміла, що це найгарніша і співучиша мова в світі..
А не так давно вона розчулила мене до сліз..
Рівно 3 тижні тому ми сідали у потяг «Дніпро-Львів», де нас зустріла провідниця, вона точно була зі Львова, бо мова її лилась, як та пісня🥰
Коли вперше вона звернулась до нас - я була у захваті, а на очах з’явились сльози…💔кожного разу, коли вона щось питала або заходила, мене переповнювала гордість, що я її розумію і можу підтримати розмову цією дивовижною мовою🙏💙💛
Наразі ми на Західній Україні, де мова одна, але ніхто не засудить тебе, якщо ти заговориш інакше… Я звикла думати російською, і часто можу губитись, щоб відповісти швидко та гарно українською, але я зрозуміла, що мені це подобається..
Подобається думати, писати, читати (та шукати на розкладці клавіатури апостроф😅)…
І сьогодні я мрію, мрію українською, як сяду в дорогу додому, і буду ревіти….
Як буду плакати сильно, заходячи в свою домівку, обіймаючи рідних…
як буду витирати сльози радості зранку в своєму ліжку…
як буду спускатися по сходинках з Ромою до парку і співати з тремтінням у голосі…
Як буду журитись на кухні, а син спитає «щось сталось?», а я відповім «то від щастя, любий, то від щастя»❤️
Господи, бережи Україну і всіх, хто сьогодні так мужньо її захищає 🙏🇺🇦
Ми обов’язково повернемось додому❣️💛💙