22/01/2023
Дорогі друзі,
наші щирі вітання з Днем Соборності України!
Цього року це свято відчуваємо особливо – адже воно – про силу і цінність нашої єдності.
Я пам’ятаю, як у 1990 році у цей день стояв на трасі у живому ланцюгу, що з’єднував Київ зі Львовом. Пам’ятаю, що тоді ми трималися за руки. Пам’ятаю, співали на морозі стрілецьких та повстанських пісень – і зокрема теж, як і так часто у ці дні війни – «Червону калину»…
Сьогодні ми не стоїмо на трасі – але сьогодні як ніколи ми тримаємося міцно – серцями, думками, діями – у живому і непоборному ланцюгу національної єдності. Стоїмо одним Великим Строєм. І сьогодні, як ніколи, знаємо – у єдності наша сила! І насамперед завдяки цій єдності – як національній – так і усіх сил правди і добра на землі, що поруч з нами у цій війні – ми переможемо, неминуче переможемо!
Сьогодні теж усвідомлюємо, наскільки нелегкою є дорога до цієї єдності, і про те, що вона не прийде сама собою лише від наших намірів і декларацій. І що справжня єдність – це не лише соборність усіх земель у одній державі – це щось значно більше – це коли ми стаємо отим одним Великим Строєм – непоборним народом вільних людей!
Справжня єдність не народжується і не виростає так просто. Вона не походить лише з тимчасового об’єднання перед лицем спільної загрози. Її не можна створити диктатурою сили чи ідеології, як то намагається зробити погрузлий у мороці шовінізму ворог. Справжня єдність завжди народжується зі свободи, правди і любові. І вона завжди народжується довкола цінностей – або можемо ще сказати по-іншому – довкола великої Ідеї.
В часі війни ми часом жартуємо, що ми об’єднані новою національною ідеєю «без вас». І звісно зараз – це найбільша усіх наша мрія – звільнити усі наші землі і здобути мир. Але національна Ідея – це не лише про те, від чого ми хочемо звільнитися і проти кого боротися, але це насамперед про те, хто ми і заради чого ми хочемо разом жити і якою ми хочемо творити Україну нашого майбутнього…
І ця Ідея в ці дні війни, коли темрява така густа – світить нам ясно- ясно – наче зоря на темному нічному небі. Ця зоря – про наші цінності – бути народом вільним і мужнім, світлим і люблячим, мудрим і об’єднаним, творчим і працьовитим. Народом, що любить свою землю, береже і плекає її… Вкоріненим у свою спадщину, плекаючим свою культуру, але й відкритим «чужого научатися…» Народом, що є у великій родині сил правди і добра на землі…
Це про людяність і про гідність. Нещодавно почув історію звільненого з полону нашого військового. На питання, що допомагало йому вистояти у важкі дні в ув’язненні, він поділився тим, як у полоні, посеред усіх випробувань, коли була можливість – ходив в обмеженому просторі взад-вперед, повторюючи про себе: «Зберегти гідність. Залишитися людиною. Зберегти людяність.» Згадується одразу й блаженний Любомир Гузар, який казав, що має лиш одну мрію у житті: «Бути людиною». І наше неодноразово промовлене у дні війни «Не уподобнитися ворогу. Бути воїнами Світла». І одвічне Шевченкове « І будуть люде на землі…»
Бути людиною – це так важливо, для того, щоби була справжня єдність – бо це єдність людей. Читаючи сьогодні у новинах про виявлене масштабне хабарництво вищих чиновників у часі війни, усвідомлюємо, як багато боротьби з темрявою ми ще теж маємо усередині… Сили мороку – не лише на півночі, вони і посеред нас і всередині нас – і нам усіх їх належить перемагати! Бо щоби «Світло перемогло темряву, а життя – смерть», нам належить бути народом Світла – а відтак берегти чистоту серця і Світло всередині нас…
І справжні єдність – це не завершений процес, це багато-багато постійної праці… І сьогодні думається теж про те, як багато праці нам належить докладати щодня (і не лише до перемоги, але й після!) для плекання цієї єдності і для того, щоби жити згідно цих цінностей у наших щоденних кроках… Бо це теж про єдність наших родин. І про працю над стосунками – у сім’ї, в команді, де ми працюємо, в спільноті. Про неосудливість і водночас уміння мужньо і доброзичливо конфронтувати. Про уважність і доброту. Про щедрість і турботу. Про уміння просити пробачення і пробачати. Про мужність та водночас обережність довіри – і про уміння бути вартими довіри та берегти і плекати її. Це багато праці, багато навчання. Але, коли ми боремося за нашу єдність, за глибину і чистоту наших стосунків – плоди будуть щедрими. Бо як каже нам уся наука – з таких життєдайних стосунків виростають люди… Такі стосунки творять нашу стійкість. Такі стосунки роблять щасливими наші родини і плідними наші команди…
Такою єдністю твориться перемога – і не лише вона – твориться теж відродження і твориться наше майбутнє!
Тож з Днем Соборності, дорогі друзі! І попри те, що цей день добігає кінця – нехай жодного дня не завершиться наша праця над нашою єдністю, справжньою єдністю!
Олег Романчук
та уся наша об’єднана команда УІКПТ, ІПЗ УКУ та центру «Коло сім’ї»
