27/10/2025
Криза трьох років — це етап у розвитку дитини, коли вона починає проявляти сильне прагнення до самостійності. У цьому віці діти часто стають більш упертими, примхливими та неслухняними. Цей період може бути складним для батьків, але він важливий для формування особистості дитини.
Криза пов’язана з тим, що дитина усвідомлює себе як окрему особистість, прагне самостійно приймати рішення, що часто призводить до конфліктів із дорослими, які обмежують її свободу заради безпеки та дисципліни, а іноді й здорового глузду 🙂
‼️Як розпізнати кризу трьох років?❗️
У сучасних дітей криза трьох років може починатися у 2 і навіть у 1,5 роки. Тому необхідно відштовхуватися не від фізичного віку дитини, а від наявності таких ознак:
1. Часті примхи та істерики
Дитина може раптово почати реагувати на дрібниці бурхливими істериками, відмовляючись виконувати прості прохання або слідувати встановленим правилам.
2. Упертість
Ваша дитина може наполегливо відстоювати свою думку та бажання, навіть якщо раніше вона була більш поступливою. Часто можна почути слово «ні» навіть там, де дитина насправді хоче сказати «так».
3. Протиріччя
Дитина може хотіти щось одне, але відразу змінювати своє рішення. Наприклад, попросить іграшку, а коли ви її дасте, відразу ж відмовиться від неї.
4. Самостійність
З’являється сильне бажання все робити самостійно, навіть якщо вона поки не здатна впоратися із завданням. Це може стосуватися одягання, їжі, прибирання іграшок та інших дій. Відразу згадуються дитячі трагедії через те, що дитина не встигла натиснути кнопку в ліфті або ви дали їй ложку, коли вона хотіла взяти її САМА!
5. Прояв агресії
Іноді дитина може почати висловлювати своє невдоволення через агресивну поведінку — крики, удари, спроби щось зламати.
6. Заперечення авторитету дорослих
Дитина може почати опиратися вказівкам і вимогам батьків або інших дорослих, перевіряючи межі дозволеного.
⁉️Криза трьох років — що робити?❓
Тепер трохи поговоримо про те, як пережити цей вік у своєї дитини без глобальних втрат для нервової системи батьків. Але почнемо з помилок, яких вони часто припускаються:
Найчастіша помилка — це порушення сімейної ієрархії у стосунках із дитиною. Батьки, іноді розчулюючись дитячою самостійністю, а частіше побоюючись конфліктів та істерик, починають відмовлятися від своєї ролі, дозволяючи дитині ставати головною у вирішенні багатьох питань. Від дитини може почати залежати, чи ви йдете на вулицю, чи будете лягати спати або ще пограєте, та багато іншого. Тобто потурають дитині та дають їй робити все, що вона хоче. Це завжди призводить до загострення протікання кризи. Саме ця помилка найчастіше приводить батьків на консультації до дитячого психолога, коли йдеться про кризу трьох років.
Наступна помилка — це відсутність послідовності. Батьки можуть бути непослідовними у своїх вимогах, що викликає у дитини плутанину. Наприклад, сьогодні за якусь поведінку її карають, а завтра ігнорують. Це підриває авторитет і викликає ще більший опір.
Третя помилка — це відмова від підтримки самостійності. Якщо батьки постійно роблять все за дитину, не даючи їй можливості пробувати щось самостійно, це може загальмувати її розвиток і посилити кризові прояви. Сюди ж можна віднести ситуації, коли дитина вже може щось робити сама, але не хоче. І це продовжують робити за неї її батьки.
Четверта помилка — це надмірна суворість і контроль. Протилежна крайність першої помилки. Деякі батьки починають посилювати контроль, намагаючись придушити прояви самостійності дитини. Це може призвести до посилення впертості та агресивної поведінки.
Нарешті, п’ята помилка — це ігнорування емоцій дитини або критика її емоцій. Варто пам’ятати, що можна критикувати дії дитини, але не її емоційні переживання або її саму.
🔅Як полегшити протікання кризи трьох років?🔅
Щоб полегшити кризу трьох років для дитини та для себе, можна використовувати такі підходи:
🔅1. Підтримуйте самостійність
Дозвольте дитині робити якомога більше речей самостійно — одягатися, їсти, вибирати іграшки. Це допомагає їй почуватися впевнено і задовольняти прагнення до незалежності.
🔅2. Встановлюйте чіткі межі
Незважаючи на бажання дитини бути самостійною, їй все ж потрібні чіткі правила та межі. Пояснюйте їх спокійно і послідовно, щоб дитина розуміла, що можна, а що не можна.
🔅3. Будьте терплячими та спокійними
Намагайтеся зберігати спокій, навіть коли дитина примхлива або проявляє впертість. Спокійна реакція допомагає знизити емоційне напруження у складних ситуаціях.
🔅4. Показуйте, що розумієте почуття дитини
Визнавайте та називайте емоції дитини («Я бачу, ти засмучений», «Ти злишся, тому що…») — це допомагає їй відчути, що її розуміють, і вчить управляти своїми емоціями.
🔅5. Пропонуйте вибір
Замість того, щоб давати категоричні вказівки, запропонуйте дитині вибрати з кількох варіантів. Наприклад, «Ти хочеш надіти синю чи зелену сорочку?». Це дасть дитині відчуття контролю та знизить імовірність конфлікту.
🔅6. Передбачуваність та рутина
Встановіть регулярний розпорядок дня, щоб дитина знала, чого очікувати. Рутинні дії, такі як час прийому їжі та сну, допомагають дитині відчувати себе в безпеці.
🔅7. Ігри та переключення уваги
Якщо дитина починає примхливити або поводитися вперто, спробуйте відволікти її чимось цікавим. Гра або веселе заняття можуть швидко змінити настрій дитини.
🔅8. Будьте прикладом
Діти вчаться, спостерігаючи за дорослими. Показуйте своєю поведінкою, як можна справлятися з труднощами, проявляти терпіння та висловлювати свої емоції.
🔅9. Не соромтеся просити допомоги
Якщо криза здається надто складною, не бійтеся звернутися за підтримкою до фахівців, таких як психологи, або до досвідчених батьків.
