Щоденник психотерапевта

Щоденник психотерапевта Contact information, map and directions, contact form, opening hours, services, ratings, photos, videos and announcements from Щоденник психотерапевта, Psychotherapist, Vinnytsia.

8 правил, як пережити розлученняКороткий гайдлайн про те, як залишитися не просто в живих, а й стати сильніше після розс...
13/07/2021

8 правил, як пережити розлучення

Короткий гайдлайн про те, як залишитися не просто в живих, а й стати сильніше після розставання ...

1. Дозволь собі злитися
І любити. Одночасно. Дозволь собі абсолютно всі почуття, які в тебе є до цієї людини і проживи їх на максимум. Не бійся, вони тебе не зруйнують, навіть якщо так здається. Зруйнувати тебе може лише той шмат гніву, який ти в собі намагаєшся придушити, зображуючи байдужість.

2. Подякуй за все, що було
За все добре, адже чудово, що це трапилось в твоєму житті, і за погане, адже це досвід, який дає тобі можливість вирости, як особистість.

3. Не пий
Разова п'янка в колі близьких подруг - ще нічого, але регулярні спроби розчинити біль в спиртному гарантує тобі депресію з усіма витікаючими наслідками. А відновлюватись ти будеш дуже довго і болісно.

4. Шукай, що подобається
Дуже може бути, що та частина тебе, яка цікавиться собою і життям навколо, в шлюбі була відсунута на задній план. Саме час згадати про себе і почати досліджувати, а що приносить радість мені теперішній, мені новій...

5. Не витрачай сили на війну
Ти не доведеш свою правоту, що він тиран, а ти жертва, що він знищив твоє життя, і, навіть, що без тебе зовсім сам загине. Якщо ти поставила крапку в цих відносинах, то всю свою енергію жадібно витрачай на себе. Інвестуй її в своє щастя, а не в розмахування кулаками після бійки.

6. Не стрибай у нові стосунки
Навіть, якщо дуже хочеться ними воскресити руїни своєї самооцінки. У будь-які відносинах потрібно вступати підготовленою та відкритою новому досвіду, що неможливо зробити, коли в тебі досі рани на серці від попередніх стосунків.

7. Дай собі час
Сердься, плач, сумуй стільки, скільки тобі потрібно. Дуже важливо дати емоціям прожити достатньо часу, не придушуючи їх, інакшее вони, як хвороба, можуть перейти в хронічну форму і труїти тобі все життя.

8. Так буде не завжди
Читай це як мантру, коли буде нестерпно важко та боляче. Як би не було тобі зараз - так буде не завжди. Ти проживеш цей етап і вийдеш з нього більш сильною, мудрою та відкритою новому досвіду та новому щастю.

Цінуйте себе, любіть себе, радійте!

Чому пострадянське населення більше за інших потребує психотерапії?Доки весь прогресивний світ вже має особистого психот...
06/10/2020

Чому пострадянське населення більше за інших потребує психотерапії?

Доки весь прогресивний світ вже має особистого психотерапевта і дуже цим пишається, ми сидимо в калюжі власних проблем і пихкаємо, роблячи вигляд, що і так нам добре!

Нас дуже добре навчили робити вигляд. Робити вигляд, що розумні. Робити вигляд, що сильні. І, найгірше - робити вигляд, що щасливі. Є безліч причин, чому нам так вкрай важко звертатися за допомогою, і ці ми, з тих же причинам, потребуємо допомоги більше за інших. Більше ніж американці, більше німців і більше шведів... Вже хоча б тому, що вони цю допомогу уміють попросити і прийняти.

Нижче я спробувала виділити одні з основних особливостей радянського виховання і культури, які заважають нам більше, ніж ми можемо самі собі зізнатись!

1. У нас культивували непотрібну жертовність і необхідність відмови від себе на благо країни (народу, батьків, ідеї - вибрати потрібне).

До чого це призвело?

Якщо я вважаю себе хорошою людиною, то обов'язково повинен чимось пожертвувати. Без цього, образ "хорошого" і "порядного" не буде повним. Мріями, заради інженерної освіти; убитим на важкій роботі здоров'ям - заради дітей і т. д. Без цього не похвалять! Без цього не полюблять! Якщо я обираю себе і свої інтереси - я егоїст, що в нашому менталітеті іноді сприймається на рівні смертного гріху. Хіба ні? І ніби, я молодець, ніби, роблю добрі справи, але щастя не додається, ні у інших, ні у мене. А одного разу, обравши себе, можна ризикнути... Прожити своє життя щасливо!

2. Ми живемо у чорно-білому світі. Усі люди, події, почуття і все, з чим ми стикаємося, про що думаємо, з ким говоримо... Все! Все та всі діляться на хороших і поганих. Немає півтонів, немає варіантів, немає вибору...

До чого це призвело?

У своїй свідомості, ми не можемо залишатися хорошою людиною, зробивши поганий вчинок. Не можемо залишитися розумними, сказавши дурість. Не можемо залишитися щедрими, не позичивши гроші. Просто тому, що це не вкладається в нашу концепцію світу. Не можемо, і іншим не дозволяємо! Не дозволяємо, іноді, бути безглуздими, іноді - бути слабкими, іноді - негарними. Така концепція небезпечна тим, що весь наш образ себе-хорошого йде прахом, як тільки ми обираємо або робимо щось "погане". Ми вже, ні поважати, ні любити себе не можемо. І чужої любові не заслуговуємо!

3. Нам зробили щеплення сорому. Разом з БЦЖ в пологовому будинку. Плакати - соромно: "Не мужик, чи що? Соплі підітри!". Голосно сміятися - соромно: "Чого ржеш, як дурна?" Проявляти почуття - соромно: "Тримай себе в руках, це не пристойно!" Просити допомоги - теж соромно: "Сам не можеш, слабак?" Визнавати свою сексуальність - звичайно соромно: "Шлюха, на себе подивися, хто тебе заміж таку візьме"? Виділятися з натовпу - соромно: "Ти в що вирядився? Ти себе як ведеш? Будь як всі! Нам перед людьми... Соромно!"

До чого це призвело?

Ставши дорослими тітками й дядьками, ми соромимося себе, усього свого єства, всього, що робить нас людьми! І сором не дає дихати, не дає обирати те, про що мріємо, не дає розкриватися з коханою людиною, не дає розкриватися, навіть, перед самим собою...

4. Ми не вміємо співчувати! І ми - не можемо приймати жалість до себе! Тому, що в нашій культурі жалість замістили відразою. Домісили до неї купу почуттів, які з жалем нічого спільного не мають!

До чого це призвело?

Коли ми говоримо: "Його шкода!", в контексті "Він жалюгідний!", (хоча вдумайтесь, з чого складається слово "жалюгідний" - "жаль" та "гідний", то маємо на увазі відразу, підкреслюємо свою перевагу над об'єктом жалості. Коли, насправді, жалість - прояв любові. Вона не робить об'єкт слабким, не робить бридким, не робить не гідним поваги... Ми жаліємо хвору дитину або поранену собаку, жаліємо пересохлий через сміття струмок і останнього білого носорога десь далеко, в Африці... Але не сприймаємо жалю до себе! Адже тим самим, ми втрачаємо багато підтримки, багато тепла і багато любові.

Address

Vinnytsia
21000

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Щоденник психотерапевта posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Share

Share on Facebook Share on Twitter Share on LinkedIn
Share on Pinterest Share on Reddit Share via Email
Share on WhatsApp Share on Instagram Share on Telegram