09/06/2025
Жодне почуття так не краде Радість, як тривога. Звичайно, сором, страх, вина в надмірних своїх проявах, виконують не тільки регулюючу функцію, але й зупиняючу.
Але це не та тривога про яку говорять "зупинене збудження, яку можна досліджувати через експеремент та пошук хорошої форми, не та, яку описують при тривожних станах та панічних реакціях, про неї,зазвичай, не говорять і не оголошують, як запит.
Часто, ми з моїми клієнтами, помічаєм її через тіло - каркас напруги, що важкістю наповнює кожен рух, по високій швидкості в житті та контакті, коли в проміжках не вистачає повітря, та і дихання майже непомітне, по величезній кількості задач, справ і планів, по складним переживанням, коли клієнт відчуває себе поміченим.
Але самий головний і вагомий прояв цієї тривоги - це відсутність відчуття Дому.
Будь-де, будь-коли, не зважаючи на те, скільки зусиль прикладено, скільки всього побудовано, помічається через неможливість насолодитись, та нарешті "наїстись" всім тим поживним і чудовим, що сам і створив, відчуття прісності
і певного суму, якщо вдається призупинитись.
Це те, що про цю Тривогу феноменологічно помічають усвідомлюють самі клієнти, чому намагаються дати назву та знайти причину -
"Як так, в мене все Є, а мені недобре?"
Часто цей феномен клієнти називають "синдром Самозванця (горіла б вона синім полум'ям та популярна психологія) і пропонують роботу над соромом і самооцінкою.
За соромом взагалі дуже легко ховати Тривогу, адже дії у зовнішньому світі, які можна зібрати в чек лист -ті самі. А от мотиви інші.
Дитина народжується в цей світ з тривогою. В Жаху втрати безпечного лона матері і появлення в цей світ вразливою та безпомічною, залежною від дій та реакцій материнської фігури.
Але у Людини є всі психічні інструменти, щоб в співпраці з підтримуючим середовищем пережити цю фрустрацію і виконуючи вікові психічні завдання, плавно дозрівати, сепаруватись та стати самостійною.
Ключове слово: підтримуюче середовище.
Це не означає любляче. Це означає - в повній мірі відповідаюче на актуальний запит КОЖНОГО етапу психічного дозрівання маленької людини, яка не розмовляє і не говорить про свої потреби.
В Ідеалі, Мама зустрічає тривогу немовляти і на певний час стає її контейнером, правильно та вчасно вгадує потреби,
стає безпечним та передбачуваним Об'єктом-простором, формує емоційний звязок та формує з дитиною БЕЗПЕЧНУ ПРИВЯЗАНІСТЬ.
Так відчуття Дому -безпечного простору ,з утроби кочує в дитячо-материнські стосунки, а потім, як досвід інтегрується у психіку.
А далі, це сформоване відчуття безпеки стає опорою для дослідження великого та незвіданного світу. Точніше, цей світ з нами стається, незалежно від того, що сформовано, а що не сформовано. І з ним якось треба бути:
довіряти чи не довіряти, покладатись на себе чи ні, відчувати себе сильним і спроможним, підходящим, красивим, вибраним, прийнятим в поразці, підтриманим, розділеним... Чи Ні.
І тоді відчувати щось інше -бути на поготові, знати, що цього замало, відчувати страх несправитись, очікувати соромлення за поразку, стискати кулаки та напружувати щелепу, сутулити плечі, кам'янити сльози, бо в такому небезпечному світі, де я один на один і може статись що завгодно, і будь-коли, немає місця для слабкості.
І задоволенню теж немає. Як і любові, радості, розслабленню. Бо це все загроза виживанню. В перше чергу Емоційному.
Я впевнена, що по більшій мірі, Безпека - це внутрішній феномен. І не має в Житті таких бід, крім самої Смерті, з яким не може владнати людина з достатньою кількістю Хороших Внутрішніх Об'єктів.
І як на мене, саме цим і займається психотерапія - який би запит не обговорювався, яка фігура не досліджувалась, на фоні завжди формування безпечних, стабільних, передбачуваних стосунків із терапевтом, помічання того,що їм заважає бути такими.
І це все спроба сформувати Дім. Спочатку в просторі терапії, у досвіді між, в тілі, і нарешті В Самому Собі.
А вдома І Радісно,і Безпечно, і Вільно.
Саме ці феномени внутрішнього життя, я запрошую вас подосліджувати на короткостроковій терапевтичній групі "Промова Вітальності: 10 зустрічей про Життя, Творчість та Свободу в часи, коли здається, що весь світ летить в тартарари".
10 зустрічей, звичайно, мало,щоб сформувати ту саму цілющу привязаність. Але я впевнена, що кордони групи в силі сформувати безпечний терапевтичний простір,
де люди, що домовились, можуть в ньому побути, подосліджувати, поексперементувати та підтримати один одного в проявах своєї Життєвості.
Адже Радість важливо розділяти!
Я- Єлизавета Голімбовська- магістр клінічної психології, акредитований гештальт-терапевт НАГТУ та ЄАГТ, сертифікований супервізор, більше 10 років практикую у форматі індивідуальної, сімейної та групової психотерапії.
Більше про себе та своє життя, як я підтримую власну вітальність у кризові часи, я пишу у своєму блозі в instagram .psy
А детальну інформацію про групу, сетінг та контракт можна дізнатись в приватних повідомленняхчи на моїй сторінці в фб Єлизавета Голімбовська - психотерапевт, кризовий психолог
