02/03/2026
Розкажу вам про своє вчора.
Бо давно вже ніц не писала.
Так от.
Неділя.
1 березня.
Перший день весни.
Люблю його.
Дуже, пише наша Юля Дячук
Колись навіть заміж у цей день вийшла.
Але вчорашній мій день був трохи інакшим. Встала о 6 ранку. О сьомій була вже на роботі. Закінчила працювати рівно о 12 ночі.
Памʼятаєте цю фразу із Операції И:
- А где бабушка?
- Я за нее.
Так от вчора у бані я була за всіх. І топила і парила і прибирала. Не тому, що хотіла, а тому що без варіантів.
Цей коридор затемнень пройшовся по мені таким лагідним і люблячим катком.
У дяді Володі, який займається у мене купеллю і всякою чоловічою роботою - стався подвійний інфаркт. Зробили операцію. Все ніби слава Богу. Але коли він повернеться до праці і чи повернеться взагалі - питання відкрите.
Його дружина тьотя Галя, одна з моїх помічниць-прибиральниць, спочатку чоловіка доглядала, а потім сама захворіла так, що я по телефону не впізнала ії голос.
Коли вона повернеться і чи повернеться взагалі - також питання відкрите.
То ж поки на хазяйстві я і тьотя Маша
(боженька, будь ласка, бережи мою пані Марію)
Ситуація не проста, але хіба це вперше?
Як казала одна моя знайома - перед розширенням завжди йде звуження. Як у пологах. Отакими суворими, але люблячими методами якась невидима рука ніби виштовхує нас у нову реальність.
Я це бачу.
Відчуваю.
Розумію.
І приймаю.
Поки що видихаю вчорашній день і роблю те, що можу. І те, що неможливо не зробити.
Завдання номер раз - поміняти цього тижня воду в купелі.
У нас це останніми роками робив дядя Володя. І це - ціла епопея, бо, по-перше, ми не хлоруємо воду і все це треба вимивати, вичищати і вилизувати вручну, а по-друге, сама купель сконструйована не зовсім правильно і нова вода у неї набирається 4-5 годин.
А ще там всякі фільтри-ху..три, водоочистки, всяка технічна муть, яку я самостійно мушу розібрати, почистити і запустити заново.
І я знаю, що я це зроблю. Навіть якщо в якийсь момент і розплачусь від люті і безсилля.
Зроблю, а потім знайду людину, все їй покажу, всьому її навчу і влаштую це діло так, щоб я навіть думати про нього забула.
І так буде не тільки з купеллю.
Бо для цього прийшов уже час.
Час.
Творити.
Нові.
Світи.
Побажайте мені, браття і сестри, терпіння, сил і божого благословення.
І якщо вам зараз теж не просто - я вас обіймаю. Міцно і ніжно. І обіцяю, що ми справимось. І зробимо щось світле і потрібне. Кожен на своєму місці.
Бо нас ведуть.
Нас люблять.
І нас бережуть.
І все, що нам треба робити, - маленькими свідомими кроками смиренно і вперто топати вперед.
Вперед і вгору🕊️
