02/04/2022
Ми всі опинилися в стресовій ситуації. Нажаль, затяжній.
Війна – це об’єктивна реальність. І не реагувати на неї, бути спокійним і розслабленим – це неадекватна реакція, а отже, патологічна. Доречі, така, що може привести до негативних і навіть фатальних наслідків.
Тому знаходитися в стані мобілізації організму в цей час життєво необхідно.
Але, з іншого боку, організм не може витримувати навантаження вище своїх можливостей. І у кожного рівень можливостей свій, індивідуальний.
Як же оцінити свої можливості і зрозуміти, що стресова ситуація виходить з-під контролю, що сила стресу вже зашкалює, що немає сил впоратися з цим?
І що робити, щоб повернутися до адекватної реакції на події?
Розглянемо декілька ситуацій.
🟣1. Ви агресивні, зриваєтеся на оточуючих, розлючені, збуджені, роздратовані.
Це говорить про те, що напруга в організмі наростає. Таким чином організм намагається «скинути» з себе цю напругу, перенаправивши її в оточуючий світ.
Це адекватна реакція на стрес, на небезпеку. Організм говорить: «Небезпека! Роби щось!»
І цими сигналами не можна нехтувати. Злість і агресія руйнують організм. Ці емоції виникають під впливом викиду в кров адреналіну та норадреналіну. Організм не може довго перебувати під впливом цих гормонів, це може формувати такі негативні процеси як гострі порушення кровообігу ( інсульт, інфаркт), панічні атаки у майбутньому, тривожні розлади, психічні захворювання чи неадекватні реакції на події.
Що ж робити?
Виконувати сигнали організму – щось робити. Саме робити, активно, бажано фізично. Від миття посуду до участі у воєнних діях, від активних дій у своїй професії до пошуку безпечного місця для себе та свого оточення.
Ключове слово «робити». Агресія – це еквівалент активних дій. Через активність іде скидання напруги, зменшення агресії та збудження, мозок вже може адекватно сприймати та оцінювати ситуацію без саморуйнування.
🟣2. Ви не можете сконцентруватися, хватаєтеся то за одне, то за інше, неусвідомлено повторюєте одні і ті ж дії, зациклюєтеся на одних і тих же думках, або ж «зависаєте», не можете взагалі про щось думати.
Це говорить, що психіка вже не в змозі справитися з тою інформацією, з тими емоціями, що поступають до центральної нервової системи. Виникло так зване «позамежне гальмування».
Це захисна реакція організму. Надто сильні емоції можуть зруйнувати роботу мозку і призвести до тяжких психічний розладів. Щоб цього не сталося, мозок починає блокувати надходження інформації ззовні , ба, навіть, корисної.
Що робити в такому випадку?
По-перше, треба поділитися зі своїми важкими емоціями з кимось, не тримати їх в собі, «відпустити їх назовні». Це може бути розмова з оточуючими, бажано не сперечатися, а просто щоб вас хтось вислухав.
Якщо ні з ким поділитися, поділіться з собою. Проговоріть, продумайте свої емоції, можете їх намалювати, проспівати, написати в листі. Коли ви це робите, ви здатні більш адекватно оцінити обставини і знайти якісь більш логічні шляхи виходу для себе.
Згадайте найбільш авторитетних людей для себе ( батьків, знайомих, героїв фільмів чи книжок), як би вони вийшли з цих обставин, що б вони робили, як це вам?
Як би це не звучало зараз дивно, але у кожній ситуації є свої плюси і мінуси. Постарайтеся знайти хоч один плюс в тому, що сталося. Наприклад, « я зрозумів/зрозуміла, що навіть в умовах війни я можу дати лад своїй сім’ї», чи «ця війна змусила мене замислитися над тими речами, котрим раніше не надавав/надавала взагалі ніякої уваги». Це зможе переключити ваше мислення на більш конструктивний лад.
І, нарешті, можливо, просто треба абстрагуватися на якийсь час від поточних подій і відпочити. Звичайно, якщо є така можливість. Може, просто виспатись.
🟣3.Ви налякані, ви гарячкувато відслідковуєте всі події, несвідомо віддаючи перевагу негативним подіям, а страх все зростає і зростає.
Це свідчить про те, що стресова ситуація запустила якісь старі механізми страху, запустилася так звана « спіраль страху».
Що робити в даному випадку?
Найкраще не закриватися від страху, а подивитися йому в вічі і «піти в страх».
Як це зробити практично?
По-перше, зізнайтеся самі собі, що ви боїтеся. Чесність в даному випадку – вирішальний момент. Далі візьміть листок паперу і напишіть всі свої страхи, чого саме ви боїтеся. Далі уявіть, що те, чого ви боїтеся, вже трапилося. Ідіть в своїй уяві ( це ж лише уява!) до кінця, зануртеся в цей страх, запишіть, що саме вас лякає найбільше, подумайте чому це вас лякає, продумайте всі свої дії в цій ситуації, а краще, порядок дій пропишіть на папері.
Це не значить, що страх зникне взагалі. Страх – це природна емоція, спрямована на убезпечення від фатальної поведінки. Але рівень страху після цієї вправи значно знизиться. Страх почне працювати на вас, а не проти вас.
І наприкінці хочу поділитися з вами невеличкою вправою.
👉Сядьте на стілець. Закрийте очі. Відчуйте все своє тіло, його межі, відчуйте його цілісність. Відчуйте, де центр вашого тіла. Перемістіть в своїй уяві цей центр в ноги, в ступні. Відчуйте свої ступні, які вони живі, теплі, як міцно вони стоять на землі. Оперіться на них. Можете встати. Продовжуйте відчувати своє тіло. Особливо енергію в ступнях. Відчуйте, що ви міцно стоїте на ногах! Ніхто і ніщо не може вас зрушити з місця! Ніхто не може вибити опору з-під ваших ніг. Відчуйте силу в ногах. Відчуйте силу в тілі. Скажіть собі « Я сильний/сильна. Я вистою. Я справлюся з цим». Вірте в свої слова.
Виконуйте вправу стільки, скільки вам потрібно.
Дуже надіюся, що мої поради комусь допоможуть).
Бережіть себе і своїх близьких!
