
10/07/2024
Помітила, що в моїх клієнтів, коли ми проводимо перші сесії дуже складно індетифікувати почуття. І це в нас багатьох!
Чому?
Нас не вчили. Точніше вчили навпаки.
Згдаємо:
- не плач, бо ти хлопчик
- переплачеш, вийдеш
- нічого страшного, все пройде
- досить кричати
- вийди, як закінчиш плакати
- смійся тихіше
- не смій злитись
Нас вчили, що наші почуття не важливі, не вірні, неокейні, що батьки краще знають що ми відчуваємо… нас не слухали, нам стверджували і ми вірили…
І з часом, щоб витримати, ми починаємо втрачати зв’язок з тілом. А саме, наш мозок умовно перестає розуміти і індефікувати деякі почуття… нам може здаватися, що ми нічого не відчуваємо в деяких ситуаціях, ми почуваємо себе «нормально», але як це нормально?
Ти зла чи весела? Що відчуваєш? Смуток, втому, радість, апатію, роздратування?
Бо наші почуття - це маячки, такі собі курсорчики, що підсказують нам, що робити далі.
А ми їх не чуємо…
При чому тоді тіло?
Бо саме в тілі і з’являються наші почуття, саме через тіло ми можемо їх пов’язувати з нашим мозком, саме через тіло ми можемо їх проживати👆🏻
Але спочатку розберемо, що означають почуття. Що саме вони нам підсвічують і чому це так важливо👆🏻
Став «+» в коментарях, якщо тобі цікаво дізнатись про це більш детально☺️