Sasha Lysak

20/03/2024

У Львівському перинатальному центрі 46-річна жінка народила сьому дитину, хлопчик народився здоровим, більше про малюка на Фактах ICTV

20/03/2024

13/03/2024

13/03/2024

🕯Всеукраїнська хвилина мовчання

Життя 94-річної Лідії Попової обірвалося 17 травня 2022 року через неможливість отримати необхідну медичну допомогу під час боїв за Маріуполь.

4 березня 2022 року Лідія Павлівна впала, встаючи з ліжка, у темному помешканні. Зламала шийку стегна. Усі обстріли провела разом із донькою Наталею, лежачи на ковдрі в коридорі. Здригалася від пострілів, проте спуститися до укриття не мала сил.

"Мій прадід Микола Попов багато років працював на заводі "Азовсталь", тому у 1960-х наша родина отримала квартиру біля драматичного театру. Ця квартира у 2022-му стала для нас справжнім прихистком. І ця квартира – єдина вціліла серед нашого майна у Маріуполі", – розповіла правнучка загиблої, Анастасія Сулєіна.

16 березня російський літак скинув на драмтеатр дві бомби. Ворог наступав на "Азовсталь". Були щільні щоденні обстріли центру міста. Світло, тепло, зв’язок зникли. Не було можливості викликати медиків, доступу до ліків також не було.

"Другу війну, яку вона застала в своєму житті, прабабуся Ліда не пережила. 17 травня 2022 року її не стало", – сказала Анастасія.

Лідія Павлівна народилася у Маріуполі. Все життя присвятила родині: дітям, онукам, правнукам. У 1941 році, під час Другої світової, разом зі своєю матусею Нюсею евакуювалася з Маріуполя. Повернулися у 1946-му. Лідія навчалася у школі №1. Там і познайомилася з майбутнім чоловіком.

Лідія Павлівна уміла шити та чудово готувала. Її пригадують доброю, лагідною, чуйною та сильною людиною.

Поховали Лідію Попову на Старокримському кладовищі поряд із чоловіком.

У неї залишилися дві доньки, дві онучки та п’ять правнуків.

💔24 Канал спільно з платформою пам’яті Меморіал: вбиті росією вшановує пам'ять загиблих українців.

08/03/2024

🕯Всеукраїнська хвилина мовчання

47-річний солдат Анатолій Бурденюк, позивний Петрович, загинув 21 березня 2023 року поблизу міста Авдіївка на Донеччині. Під час виконання бойового завдання отримав смертельні поранення внаслідок ворожого мінометно-артилерійського обстрілу. Близько 2 місяців вважався зниклим безвісти.

Анатолій народився в селі Дахталія Вінницької області. Здобув фах електрозварювальника в Городківському професійному-технічному училищі. Займався домашнім господарством. У вільний час любив розгадувати кросворди.

Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік поповнив лави Збройних Сил України, щоб захистити свій дім і рідних від окупантів. Служив в Окремій президентській бригаді імені гетьмана Богдана Хмельницького. Обіймав посаду номера обслуги.

"Батько нікого не залишав у біді та на полі бою, ділився крихтами хліба зі своїми побратимами. З 21.03.2023 по 30.05.2023 він рахувався безвісти зниклим. Та коли знайшли тіло, побратими самі привезли його на Батьківщину як справжнього Героя на щиті! Ми пишаємось ним. Слава Україні! Героям слава! Завжди пам'ятаємо!" – написав Роман Бурденюк.

Поховали захисника у рідному селі.

В Анатолія залишилися батьки, дружина і син.

💔24 Канал спільно з платформою пам’яті Меморіал героїв вшановує пам'ять загиблих Героїв.